Володар «Золотого м’яча» 1986 року, легендарний форвард київського «Динамо» Ігор Бєланов поділився думками щодо ігрових проблем збірної України та кандидатури нового керманича.
Ігор Бєланов (фото: uaf.ua)— Що стосується зіграних матчів нашою збірною, то я вже якось казав, звертаючись до її футболістів: «Хлопці, якщо ви так не поважаєте історію українського футболу, країну та її вболівальників, які за вас переживають, то хоча б себе поважали». Ми дуже близько і болісно сприймаємо ці невдачі, адже це реноме України, її спортивна честь і гідність.
Зрозуміло, що за кордоном, де ви граєте, у вас є реклама, але ж давайте нарешті гідно грати й за нашу рідну країну. Покажіть достойний результат. А то вас хвалять, носять на руках — а коли ви виходите на футбольне поле у складі національної збірної, то нікого з вас не видно і не чутно. Це неправильно, і не повинно так бути.
— Зараз чимало розмов точиться навколо кандидатури нового головного тренера національної збірної. Хто, на ваш погляд, має її очолити?
— На мою думку, посаду керманича нашої збірної повинен зайняти українець. Однак скільки б ми не обговорювали того чи іншого кандидата, а все впирається у наших футболістів. Від матчів за участю збірної України, які мені доводилось бачити, я в шоці. В них не було ані швидкості, ані переводів, ані вибуховості, ані обводок.
Взяти хоча б березневу гру із Швецією. В ній грали монотонно, без вогника. От забив один м’яч Пономаренко, та й то це було в самій кінцівці. Ну що це за гра? І це при тому, що у матчі такого значення потрібно було йти ва-банк, вриватися у чужий штрафний майданчик, бігти у наступ. Але для цього, щоб усе це ефективно робити, повинен бути колектив справжніх професіоналів.
Колектив однодумців, які об’єднані однією метою — завоювати право подолати перший з бар’єрів на шляху до фінальної частини чемпіонату світу. Таких, якими у середині восьмидесятих були мої партнери по київському «Динамо». Будь-кого із того складу візьми — це були машини. Навіть і не знаю, хто був кращим. В усякому разі, середня ланка «Динамо» на той час була однією з кращих у світі, повірте мені. І це не гучні слова. Кожен з нас мав відмінні якості — як фізичні, так і технічні. Це були хлопці з таким характером, що могли «порвати» будь-якого суперника.
Попереду грало двоє нападників, які мали високу швидкість, вміння завершити атаку. Застосовувався пресинг, була максимальна самовіддача. Про це можна довго розповідати. Тому нині мене й хвилює тема достойних футболістів для збірної. Таких, хто міг би показувати змістовну гру і доводив, що у національній команді знаходиться на своєму місці.
А то ми бачимо, що той чи інший гравець носиться полем, стрибає, скаче — а от виокремити нікого.
Андрій Писаренко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
