У професіональній кар’єрі екс-нападника київського «Динамо», «Дніпра» і збірної СРСР Вадима Євтушенка була велика кількість матчів різного рівня. Пощастило йому взяти участь і у наймасштабнішому футбольному форумі — чемпіонаті світу. У складі головної команди країни він виступав на Мундіалі 1986 року у Мексиці. Про події сорокарічної давнини, як і про свої очікування від ЧС-2026 у США, Канаді та Мексиці він розповів в інтерв’ю UA-Футбол.
Вадим Євтушенко— У заявку збірної СРСР на світову першість 1986 року увійшло відразу дванадцятеро представників київського «Динамо», серед яких були і ви. Чим з висоти прожитих років ви пояснили б цей унікальний випадок в історії футболу?
— На той час «Динамо» було провідним клубом у радянському футболі. Та й не тільки столичний, а й інший український клуб — «Дніпро» — мали представництво у національній збірній. У складі дніпропетровців таких було троє (Краковський, Литовченко та Протасов — авт.). Загалом українців на мексиканському чемпіонаті світу було п’ятнадцятеро! На той час це було звичним явищем. Адже і на Олімпійських Іграх 1976 року у Монреалі українських футболістів налічувалась переважна більшість — дванадцятеро. Та й і про чемпіонат Європи 1988 року це ж саме можна сказати. Звичайно, було дуже приємно представляти свою країну, яка іменувалась СРСР, на таких масштабних футбольних форумах. На них ми відчували гордість і за Україну також.
— У першому ж матчі групового раунду чемпіонату світу була вщент розбита збірна Угорщини — 6:0. За рахунок чого вдалося так вдало розпочати турнір?
— У нас була гарна команда. У тому матчі вдалим видався старт, коли ми забили два швидких м’ячі. А коли так стається, то відразу ж знімається вантаж відповідальності — і гра тоді «йде». Угорці ж навпаки — були шоковані, адже вважалися однією з провідних національних команд на Мундіалі. В останній контрольній грі за кілька місяців до його старту вони обіграли збірну Бразилії з великим рахунком 3:0. Команда Угорщини у тому поєдинку з бразильцями гарно грала, і в її складі на той час були дійсно хороші футболісти. Але ми на чемпіонаті світу вдало стартували, і після цього шоку угорці ще багато років не могли оговтатись.
— Проти угорців ви вийшли на заміну і вже через чотири хвилини взялися виконувати пенальті, однак схибили. Не ввійшли як слід у гру чи перехвилювалися?
— Була банальна технічна помилка. У чому була її особливість? Поясню. У Мексиці газон мав дуже високу траву. І коли під час виконання одинадцятиметрового я поставив ногу під м’яч, то він «пішов» вище воріт. Однак ви праві у тому плані, що коли людина виходить на заміну і грає не надто довго, то ризик промаху з «точки» збільшується. Саме тоді, після невдалого пробиття пенальті, я зробив для себе висновок: вийшовши на заміну, не варто братися за його виконання. Звичайно, є такі футболісти, які після появи на полі з лави запасних забивають, однак відсоток промахів все ж дуже великий. На тій світовій першості після виходу на заміну схибив також легендарний бразилець Зіко, не забивши у ворота Франції у чвертьфіналі. Хибив з «точки» й аргентинець Марадона.
— У наступному матчі з потужною Францією, у складі якої грали такі зірки, як Мануель Аморо, Патрік Батістон, Жан Тігана, Жан-Пьєр Папен, Алан Жіресс, Луїс Фернандес та володар «Золотого м’яча» Мішель Платіні, ви участі не брали. Відтак була можливість сформувати враження про гру з лави запасних. Яке воно було?
— На той час ми грали дуже добре. Те покоління футболістів зуміло скинути з себе відчуття побоювання суперника. Ми могли грати проти будь-якої команди, і при цьому не відчували ніякого страху. Гра у нас була настільки поставлена і настільки ми були впевнені у своїх силах, що нас аніскільки не лякала грізна збірна Франції. Звідси і результат 1:1.
— На наступний поєдинок із Канадою ви вийшли у стартовому складі, відігравши усі 90 хвилин. Схоже, проблем із цим суперником у збірної СРСР також не виникло, про що свідчить рахунок 2:0?
— Якраз у цьому матчі ми трішки мучились, коли Валерій Васильович випустив умовно резервний склад — не повністю той, який брав участь у перших двох поєдинках. Тривалий час нам не вдавалось забити канадцям. Відкрити рахунок змогли лише тоді, коли Лобановський зробив дві заміни, ввівши у гру Бєланова і Заварова. Врешті решт ми цю гру виграли, хоча доводилось чути дорікання. Можливо, ротація складу у поєдинку з Канадою і зіграла негативну роль у наступній зустрічі з бельгійцями. Тоді казали, що гравці основного складу втратили ритм гри чи ще щось. Але все це лише догадки.
— Поєдинок із Бельгією в 1/8 фіналу, у якому у додатковий час збірна програла 3:4, досі викликає почуття нереалізованості і внутрішнього протесту, який, на думку багатьох фахівців, продиктований неякісним суддівством. Ви теж її розділяєте?
— Так, багато часу здавалося, що ми програли через суддівські помилки. Щоправда, це можна говорити про основний час, коли зіграли 2:2. Я був запасним, і коли команди виходили на футбольний майданчик, то бачив, що обличчя бельгійців були білі, наче крейда. Здавалося, що головна їхня мета — не програти з великим рахунком. Той матч ми почали досить оптимістично: забили м’яч, повели 1:0, і мали ще один відмінний шанс збільшити рахунок. Це було, коли Бєланов і Рац не поділили м’яч, який треба було тільки у порожні ворота закотити. Вони один одному завадили і після цього трапились два моменти, коли з підозрою на офсайд бельгійці нам забили два м’ячі. А от у додатковий час ми, на жаль, припустилися двох дуже грубих помилок в обороні.
— Чим запам’яталась вам Мексика? Що вас вразило більше всього?
— Як такої Мексики ми не бачили. Ми мешкали у закритому готелі і нікуди не виходили. Бачили лише готель, тренувальне поле і стадіон, на якому ми грали. Решту матчів дивились по телевізору. Проте запам’яталось, що їли багато полуниць, адже дислокувались в місті Ірапуато, яке є краєм цих ягід. Від їх вживання у одного з наших футболістів навіть скоїлась алергія. А ще Мексика запам’яталась сильною спекою. Зранку ми виходили на тренування і весь цей температурний режим на собі відчували. А ігри наші були о 12-й та 16-й годинах за місцевим часом — в саму спеку! А десь о 18-й чи 19-й були проливні дощі — лляло, наче з відра! Тож коли на наступний ранок наша команда виходила на розминку, то з трави йшло таке сильне випаровування, що дихати не було чим.
— Знаю, що у якості підтримки збірної СРСР до Мексики приїжджали артисти, завданням яких було створювати позитивний настрій для футболістів.
— Авжеж, було таке. У ті часи так було прийнято. Чесно кажучи, весь склад акторської делегації вже не пригадаю. Пам’ятаю точно, що серед артистів був Євген Леонов.
— Що залишилось на пам’ять про той чемпіонат світу у домашній колекції?
— Сувеніри. Досі зберігаються вдома такі — із символікою світової першості. Це магніти на холодильник, значки та аксесуари чемпіонату світу. Більше нічого ми у Мексиці не купували. Та й не було у нас на це часу.
— Нинішній чемпіонат світу також проходить у Мексиці, яка є країною-господаркою разом із США та Канадою. Які ваші очікування від нинішнього Мундіалю?
— Цікавий чемпіонат. Однак, як на мене, в ньому є дуже багато команд, які мабуть не повинні у такому масштабному турнірі брати участь. Надто довгий виходить турнір — більше місяця треба бути у гарній формі. Думаю, що це буде велике випробування для усіх тренерів (навіть тих, хто дійде до фіналу) — тримати підопічних у нормальному фізичному та моральному стані. Я боюся, що травми можуть завадити деяким класним футболістам завершити чемпіонат. До Мундіалю чимало гравців, які грають у різних європейських чемпіонатах, пройшли через велику кількість матчів як на національному рівні, так і у таких турнірах, як Ліга чемпіонів. Тож сподіваюсь, що тренери знаходитимуть можливості для ротації. Сподіваюсь, футболісти не отримають травми і разом із командами, які дійдуть до вирішальної стадії, дограють чемпіонат світу до кінця. А ще не можна не звернути уваги на одну особливість. Нинішній чемпіонат світу відзначається тим, що багато футбольних зірок у поважному віці беруть в ньому участь. Такого ще не було, щоб ціла низка футболістів, які перетнули 40-річний рубіж, грали на такому високому рівні. Ми пам’ятаємо з колишніх Мундіалів камерунця Міллу, який грав на двох турнірах поспіль у віці 38 та 42 років. Але щоб так багато гравців було, як зараз — це вперше. Нині ми бачимо Мессі, Роналду, Модрича, Нойєра, Джеко, Возінью та інших футболістів у віці. Цією цікавою особливістю чемпіонат 2026 року вирізняється з-поміж усіх попередніх.
— Вважаєте, що 48 збірних для фінальної частини світової першості — це забагато?
— Ми ж розуміємо, що групові турніри практично нічого не дають, коли три команди із чотирьох виходять у наступний раунд. Збірні ж, які посядуть четверті місця, у переважній кількості випадків і будуть тими зайвими, хто не повинен був грати у чемпіонаті світу. І я не думаю, що у цьому плані будуть якісь дуже великі несподіванки. Принаймні, мені важко уявити, що команда нормального рівня посяде четверте місце у групі.
— Кого вважаєте фаворитами?
— Це дуже гарне питання. На нього можна буде почати відповідати тоді, коли закінчиться групова стадія чемпіонату. Тому що все залежить від того, яке місце збірні займуть у своїй групі і на якого суперника вони потраплятимуть у наступному раунді. Тоді і можна буде хоча б щось прогнозувати. Адже погодьтеся: може таке статись, що вже в 1/16 фіналу два гранди зіткнуться один з одним. І це можуть бути національні команди, яким прогнозувалась участь, скажімо, у чвертьфіналі або у півфіналі. Тому мені здається, що якась збірна із числа фаворитів далеко по турнірній сітці не пройде. Якщо ж оцінювати претендентів на перемогу у цьому Мундіалі, то збірна Франції, звісно, виглядає дуже потужно. Як на мене, цікаво виглядає за складом і збірна Португалії. Звичайно, до фаворитів слід віднести і Аргентину. А от Бразилія зараз, можливо, не є такою яскравою, як раніше. Але мені здається, що той факт, що деякі її гравці виступають у чемпіонаті Бразилії, може бути певним плюсом для цієї збірної. Вони є виконавцями високого класу, проте не є такими виснаженими, як їхні співвітчизники із європейських клубів.
— Поява яких національних команд стала для вас справжнім сюрпризом?
— На мою думку, нинішній Мундіаль міг би спокійно обійтися без восьми команд. Звісно, серед таких збірні Кюрасао, Гаїті, Йорданія… Я, щоправда, не настільки здивований наявністю на світовій першості збірної Узбекистану. Адже рано чи пізно Узбекистан, як велика азійська країна, могла потрапити на головний футбольний форум планети. Узбеки молодці, що цього разу вийшли до фінальної частини чемпіонату.
— Багато хто вважає, що цей чемпіонат світу стане лебединою піснею для двох зірок світового масштабу — аргентинця Ліонеля Мессі та португальця Кріштіану Роналду. Як гадаєте, є ще порох у порохівницях?
— Звичайно. Треба зняти капелюха перед обома цими футболістами. Як і перед іншими, яких я вже згадав вище —зокрема, того ж Модрича. Я вважаю, що це дуже сильний приклад служіння футболу. У нас в Україні кажуть: «Сто карбованців нацарював — і втік». Це коли той чи інший футболіст рік-два яскраво пограв, а потім розбещується грошима або вільним життям. На відміну від них такі люди, як Мессі та Роналду доказують, що не завжди гроші розбещують. Вони дійсно є справжніми професіоналами, які дуже люблять цей вид спорту і скрупульозно відносяться до власного іміджу, імені та слави і не дають можливості себе заплямувати.
— За кого на цьому Мундіалі вболіваєте особисто?
— Перш за все хочу сказати, що для мене стало дуже прикро, що збірна України не потрапила до фінальної частини чемпіонату світу. Наша національна команда не пройшла шведів, тож враховуючи, що я раніше грав, а тепер мешкаю у Швеції, буду вболівати за неї. Хоча розумію, що далеко шведи не пройдуть. Вважаю, їхні сусіди, Норвегія — дуже цікава команда, котра здатна наробити галасу і пройти турнірною сіткою досить далеко. Взагалі з самого дитинства моїм фаворитом була збірна Бразилії, а трохи пізніше їй на зміну прийшла Франція — збірна часів Платіні, Тігани, Жіресса. Коли французи вперше стали чемпіонами Європи, я почав за них вболівати. Зараз у них знову дуже гарна команда. Особисто буду вболівати і за збірну Аргентини, адже цікаво буде спостерігати за Мессі. Та й Португалія теж є дуже і дуже цікавою командою. Вони і є об’єктами моїх симпатій на цьому чемпіонаті.
В’ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
