Український півзахисник бельгійського «Вестерло» Сергій Сидорчук прокоментував підписання нового контракту зі своїм клубом.
Сергій Сидорчук«Вестерло» — одна з наймолодших команд Бельгії та Європи, і мені у 35 років запропонували новий контракт. Це підкуповує»
— Сергію, вітаємо вас з продовженням контракту з «Вестерло». Як дійшли до цього рішення з клубом?
— Пропозиція залишитися та продовжити бути активним футболістом надійшла ще наприкінці сезону. Я зважив усі за та проти, подумав над своєю кар’єрою, порадився з людьми, чия думка для мене важлива, й вирішив, що завершити грати можу завжди, а ось повернутися — ні.
Тому дійшов висновку: якщо є можливість продовжити контракт ще на один рік, то чому я маю казати стоп?
— Чи не було сумнівів у такому кроці через невелику кількість ігрового часу?
— Думаю, відповів на це питання вище. Я продовжую активну футбольну кар’єру. З ігровою практикою, ясна річ, буде дедалі важче з кожним роком. Це не є для мене якоюсь новиною (у минулому сезоні Сидорчук відіграв за «Вестерло» 16 матчів (339 хвилин), результативними діями не відзначився, — прим. ред.).
У нас одна з наймолодших команд Бельгії та Європи, і мені у 35 років запропонували продовжити контракт (середній вік «Вестерло» у кампанії 2025/26 становив 23,8 року, — прим. ред.). Звичайно, що це підкуповує. Можливо, моя користь не лише в ігровому плані..
Чи хочу я грати стабільніше? Звичайно, хочу. Однак якби мав більше пропозицій, то міг би обирати, де буде регулярна практика. А якщо такого не трапилося, то відповідь очевидна.
— Тобто ви взагалі не розглядали інших варіантів?
— Ні, паралельно нічого не було в плані продовження ігрової кар’єри, скажу чесно.
Мій попередній контракт з «Вестерло» спливав 30 червня, і я ніде не оголошував, що перебуваю в пошуках нової команди. Можливо, якби це анонсував, то й надійшли б пропозиції. Моїй сім’ї та мені тут комфортно, я в клубі знаю усе, тому ось так і вийшло.
«Хочеться залишатися у футболі. Замислююся над менеджерськими посадами»
— Чи думали ви про те, скільки ще плануєте грати?
— Важко сказати. Ви вже питали про кількість мого часу на полі. (Посміхається). Якщо порівняти з попередніми періодами, то тут я майже не граю.
Ну, здоров’я мені, якщо чесно, дозволяє виступати. Доки отримуватиму задоволення від тренувального процесу, підготовки до матчів, зборів і усього іншого, доти планую грати. Якщо зрозумію, що для мене це просто стає рутиною, то не хочу ні себе мучити, ні людей поруч у команді та клубі.
— Можливо, вже думали про те, де себе бачите після завершення ігрової кар’єри?
— Звичайно, думаю. Як можна не думати? Замислююся над менеджерськими посадами: чи мені це до снаги, і чи почуваюся я в цьому комфортно.
Хочеться залишатися у футболі, який супроводжує мене все життя. Думаю, так, як я розбираюся у тонкощах футболу, навряд чи розуміюся ще у чомусь іншому.
У якій саме ролі я залишуся у футболі, це дуже комплексне й важке питання, на яке я не готовий і не можу дати відповідь.
— Чи розглядаєте ви можливість колись повернутися до України у новій ролі?
— Звичайно, планую повертатися. Не колись, а коли закінчиться контракт. Як усе складеться на цю мить, я не знаю, чесно.
— Можливо, ви вже спілкувалися з керівництвом «Динамо» про те, чим могли б допомогти клубу після завершення кар’єри? Або ж є бажання попрацювати на благо запорізького футболу, який для вас також не чужий?
— Дивіться, мені здається, що дійсно, у цьому й полягає найголовніша проблема. Наприклад, я для себе бачу користь в одному, а для клубу це може виявитися не користю, а провалом.
Таким чином, це залежить не лише від того, що я хочу, а що я можу запропонувати сьогодні. Це найважливіше. І від цього ми будемо відштовхуватися із клубами, з якими мені пощастить працювати.
Дмитро Вєнков
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
