Український тренер, керманич академії «Лівого Берега» Олег Федорчук поділився думками про гру збірної України проти Північної Ірландії (0:3) у вчорашньому матчі 3-го туру Лізі націй та оцінив дії кожного з гравців української націиональної команди.
Олег Федорчук— Олеже Вікторовичу, що взагалі відбувалося на футбольному полі в Трнаві? Дайте свою оцінку побаченому.
— Стартовий склад команди мене відверто здивував ще до початку поєдинку. Усі ми чудово розуміли: Північна Ірландія фактично грає без ротації. У них у всіх трьох матчах склад приблизно на 90% залишався незмінним. Тобто суперник був не до кінця відновлений після серйозного навантаження — три матчі за вісім днів.
У нас же ротація була, і я очікував, що ми запропонуємо високий темп, гру через фланги за рахунок швидкісних виконавців. Натомість наш склад виявився практично без номінальних флангових оборонців. Виникає перше риторичне запитання до Мальдери: як зламувати насичений захист, де діють п’ять захисників і два опорні півзахисники (фактично сім гравців оборонного блоку), намагаючись грати через центр? Це перший момент.
Другий момент: Північна Ірландія — молода команда із середнім віком 22 роки. Вони різкі та швидкі, і ми бачили, що на дистанції вони часом переважали наших футболістів. Якщо ми знали, що суперник матиме труднощі з відновленням, логічно було дати максимальний темп. Проте ми його так і не нав’язали.
Як наслідок — пропущені м’ячі та повна невдача окремих виконавців. Перш за все, Яремчук і Ярмоленко так і не зуміли перебудуватися під такий малюнок. На мій погляд, їхня поява в основі на цей поєдинок була помилкою тренерського штабу.
— Справді, питання щодо фулбеків напрошувалося. Драмбаєв взагалі опинився поза заявкою, Миколенко залишив розташування збірної через травму, у Михайліченка теж проблеми. Водночас Бондар та Забарний почергово змінювали одне одного на правому фланзі, а от Крупського ми на полі так і не побачили. Чим це можна пояснити?
— Це друге запитання зависає в повітрі, але відповідати на нього мусить Мальдера. Коли в тебе на полі одночасно грають чотири центральні захисники, ти не отримаєш потрібної динаміки на флангах.
Можна говорити що завгодно, але переважна більшість футболістів почуваються вкрай некомфортно на незвичних позиціях. Найяскравіший приклад — Ліонель Мессі, найкращий гравець останніх десятиліть. Коли покійний Дієго Марадона на ЧС-2010 спробував загнати його в центр півзахисту, пам’ятаєте, чим усе закінчилося? Провалом. А це ж найкращий гравець планети!
Мабуть, тут далася взнаки певна недосвідченість тренерського штабу. Футболісти мають грати там, де вони найефективніші. До того ж не можна було не зважати на стандартні положення — суперник очікувано мав на них тиснути. І взагалі, коли на початку першого тайму показували великі плани нашої лави запасних, в очах тренерів уже читалася розгубленість. Це було помітно зі стартових хвилин.
— Можна сказати, що Мальдера перемудрував? Як тут не згадати й тотальну ротацію в попередній грі з Грузією (0:0).
— Сама ідея зрозуміла: провести ротацію, не програти перший матч з грузинами, а в поєдинку з Північною Ірландією порушити питання боротьби за перше місце в групі. Сьогодні ми могли це зробити.
Він пішов на ризик. Мальдера взагалі ризикує у кожній грі. Його логіка базувалася на припущенні, що суперник діятиме пасивно, глибоко відбиватиметься, а ми зрештою зможемо його дотиснути. Проте мені імпонує манера Північної Ірландії. Вони тверезо оцінювали свої сили й розуміли, що провести у високому темпі всі 90 хвилин не здатні. Тому британці видали потужні стартові відрізки в першому і другому таймах: вибухнули пресингом, підняли темп, забили швидкі голи, а далі дисципліновано діяли за рахунком.
Поки в нас в Україні лунають дискусії, яка модель сучасніша та модніша, Північна Ірландія доводить на полі: найефективніша тактика — та, що дає результат на табло. Під наявні можливості підбирається план на гру — це логічно, і це працює. Нам варто повчитися цьому прагматизму.
Оцінки гравцям збірної України
Дмитро Різник — 5.0
— Почну саме з того безглуздого третього пропущеного м’яча. Це класичний курйоз. Варто віддати належне форварду суперника: він до кінця біг на безнадійний м’яч і зробив рух, який геть збив з пантелику нашого воротаря. Він зробив такий специфічний, дещо дитячий мах руками, наче хотів просто налякати суперника. Таке часом побачиш у дворі або в аматорському футболі, коли намагаються вигуком чи незграбним рухом дезорієнтувати опонента, але на професійному рівні подібне трапляється вкрай рідко.
І цей нестандартний прийом спрацював. Різник заздалегідь вирішив, що ситуація проста й безпечна, втратив концентрацію і припустився помилки, яка у воротарів трапляється хіба що раз у житті. Звісно, це треба пережити.
Якщо дивитися загалом, роботи в Різника майже не було: пара кутових, а ударів у площину, крім голів, фактично й не згадаєш. Пропустив тричі за повної відсутності роботи — ні сейвів, ні виходів. Не скажу, що лише цей ляп визначив підсумок гри, це скоріше був останній цвях у наші надії. Проте для воротарської репутації це дуже неприємний епізод, який відгукуватиметься Різнику ще довго.
Микола Матвієнко — 5.5
— Дивує, чому Мальдера поставив Матвієнка ліворуч, а не в центрі із Забарним, де вони вже мають награний зв’язок. Це не профільна позиція для Миколи. Було помітно, що йому не дуже комфортно в цьому амплуа.
Ілля Забарний та Едуард Сарапій — 6.0 та 6.5
— Мене здивувало рішення щодо центрбеків на цю гру. Для пари центральних оборонців фундаментальним фактором є зіграність і взаєморозуміння. Сарапій виглядав доволі пристойно. Зважаючи на те, що Едуард має не так багато досвіду гри за збірну України, він показав гідний рівень і припускався мінімуму помилок.
А от неузгодженість у лінії захисту впадала в очі. У моменті з другим голом помилився Матвієнко, провалився фланг. Часті перестановки тренерів цього разу не спрацювали.
Що стосується самого Забарного, то стартові 20 хвилин були суцільним жахом. Згодом він зібрався, додав в активності, пішов уперед, але цей провальний початок змазав враження.
— Навколо Забарного зараз багато розмов: обмаль ігрової практики в ПСЖ, чутки про можливе повернення в АПЛ. З’явились навіть натяки на зіркову хворобу в Іллі. Чи може цей шлейф позначатися на його кондиціях у збірній, де раніше він був взірцем стабільності?
— Зірковість час від часу проявляється в багатьох, свого часу через це проходили і Шевченко, і Воронін. Гравці з топ-клубів нерідко поводяться відповідно. Проте ключова проблема — відсутність постійної практики.
Можливо, це комусь не сподобається, але сам трансфер гравця із середняка АПЛ («Борнмута») до ПСЖ, одного з грандів світового футболу, із самого початку виглядав дивним. Реальний рівень Забарного на сьогодні — це міцний клуб АПЛ із 6-го по 10-те місце, і це насправді дуже солідний показник. Не треба цього соромитися. В Англії він почувався органічно, виділявся. Якщо Ілля повернеться на комфортний для себе рівень, це піде йому на користь.
Валерій Бондар — 5.5
— Бондаря можна відрядити хоч на лівий, хоч на правий фланг, але він діятиме так, як звик — як класичний центрбек. Той-таки Матвієнко 90% своєї кар’єри грає в центрі оборони.
У суперника попереду діяв лише один чистий нападник. Навіщо нам було тримати позаду четвірку оборонців? Проти цієї моделі ми могли спокійно грати у три захисники, а на фланги випустити профільних, швидкісних футболістів, здатних регулярно покривати великі відстані. Наші фланги зовсім не працювали, але це провина не стільки гравців, скільки тренерського задуму.
Володимир Бражко — 6.5
— Бражко часом помилявся, але суперник свідомо віддав ініціативу й територію, тому класичного відбору від наших хавбеків майже не вимагалося. Усе звелося до необхідності загострювати або пробивати з середньої дистанції. Бражко кілька разів прикладався до м’яча, але не дуже успішно.
Олег Очеретько — 7.0
— Очеретько зіграв на своєму рівні, виконав величезний обсяг чорнової роботи. Вважаю, що впродовж цих трьох поєдинків Ліги націй він взагалі найстабільніший футболіст у нашій команді. Опорну зону ми супернику не програли, але хотілося значно більшої участі опорників в організації атакувальних дій.
Хоча слід визнати: ірландці оборонялися надзвичайно компактно й грамотно, перекриваючи всі коридори. Індивідуальних обіграшів майже не було. А як можна зламати насичену оборону, якщо ніхто не бере на себе сміливість піти в обіграш один в один?
— Тобто можна сказати, що умовного Мудрика в цій грі команді Мальдери не вистачало?
— Мудрика, Коноплянки у його найкращі часи. (Сміється). Дійсно бракувало гравців, здатних створити гостроту за рахунок індивідуальної дії. Чому «Шахтар» завжди робить ставку на бразильців попереду? Бо вони дають перевагу в ситуаціях один в один. А в нас таких виконавців сьогодні не знайшлося.
Віктор Циганков — 6.0
— Циганкова загнали в середину поля... Під час гри він мігрував з центру праворуч та навпаки. Багато позицій було штучно перетасовано, і від цього не виграв ніхто: ані Циганков, ані Бондар, ані Матвієнко, ані вся збірна загалом. Будь-яка зміна амплуа — це стрес для гравця.
Гостроти в завершальній фазі від Віктора ми майже не побачили. Рухався він непогано, фізична форма присутня, але спрацювало відоме правило: «краще — ворог хорошого». Віктор якісно закривав свій фланг у попередніх матчах, навіщо було ламати те, що працювало? Заради того, щоб Ярмоленко вийшов у старті й побив рекорд? Сумнівна логіка.
Андрій Ярмоленко — 6.0
— Виступ Ярмоленка оцінюю як невдалий. У матчах, де на першому плані стоїть атлетизм, щільність єдиноборств і високий темп, тонкі передачі на п’ятачку не дають результату, особливо коли проти тебе постійно виростають по двоє опонентів.
До того ж комбінувати в один дотик з Буяльським, з яким ти пліч-о-пліч граєш роками у клубі — це одна річ, а намагатися крутити мережива з хлопцями, яких ти бачиш кілька днів на зборах — зовсім інша. Такі задуми, які намагався іноді провернути Ярмоленко, потребують ідеальної зіграності. На рівні збірних треба грати раціонально й просто, як це робив наш суперник.
Георгій Судаков — 6.5
— Вважаю, що для Судакова це взагалі був найкращий матч із трьох останніх за національну команду. Він чи не єдиний, хто не боявся брати відповідальність на себе, пробивав, подавав. Так, бракувало точності, але на загальному невиразному тлі Судаков виглядав доволі непогано.
Роман Яремчук — 5.5
— Яремчук був непомітним. Усе пізнається в порівнянні. Погляньте, як вийшов Пономаренко: хлопцю 20 років, але він з перших секунд нав’язав агресію, пішов у жорсткий стик. Матвій продемонстрував саме той футбол, який вимагався від стартового свистка — гра на межі фолу, з азартом, по-спортивному нахабно та брутально.
Якщо суперник грає жорстко, ти не візьмеш його ніжністю та академічними реверансами. Гравці Північної Ірландії просто не розуміють цих танців навколо м’яча. Тому, на мій погляд, Яремчука в основі не мало бути — слід було випускати з перших хвилин Пономаренка або того ж Сікана. Це прорахунок штабу. Я навіть не пригадаю в Романа жодної реальної нагоди для взяття воріт.
— Як оціните гравців, які вийшли на заміни?
— Сікан і Пономаренко додали команді динаміки та агресії попереду. Назаренко відрізками непогано взаємодіяв у тандемі з Пономаренком, а решта особливого сліду не залишила.
Звісно, гра не завжди складається за твоїм сценарієм. Але в таких випадках діє правило: якщо не клеїться комбінаційний футбол, компенсуй це високим темпом, пресингом, ламай гру супернику. Натомість ми і власну гру провалили, і справжнього бою супернику не нав’язали.
— Позаду три тури: три різні суперники та три різні результати. Як загалом оцінити дебютний офіційний відрізок штабу Мальдери?
— Я вже казав, що дві нічиї у двох стартових матчах сприйматиму за хороший результат. Тому виходить, що хлопці навіть перевиконали мій прогнозований графік за очками. (Сміється). Але за моєю логікою, саме третій матч мав стати найбільш якісним і показовим: період адаптації минув, зв’язки мали б налагодитися. Натомість ми побачили протилежну картину.
Якщо спиратися на заяви Мальдери про завдання посісти перше місце, то результат незадовільний. Якщо ж мета — зберегти прописку в дивізіоні B та не скотитися вниз — це цілком нормальний показник. Для третього місця — зійде.
За роботою оновленого штабу цікаво спостерігати. Є багато спірних моментів, але загалом певна симпатія до їхніх пошуків залишається. Зараз все відбувається відкрито, як на долоні: видно структуру, бачення, кадрові ідеї. Проте постійні експерименти викликають серйозні запитання. Експериментувати можна в одному окремо взятому матчі, але коли це повторюється щоразу — це вже занадто. Потрібна стабільність.
— Що думаєте про наступну гру України з Угорщиною?
— Це буде важкий поєдинок, перш за все у психологічному плані. Переможе той тренерський штаб, який зможе налаштувати підопічних діяти з холодною головою, без зайвих емоцій. Слід зіграти так, як це зробила проти нас Північна Ірландія: спокійно, впевнено, надійно. Проти Грузії вони назбирали п’ять жовтих карток, а з нами відіграли зібрано.
Головний козир України перед Угорщиною, Грузією чи тією ж Північною Ірландією — індивідуальний клас виконавців. У нас є обойма з приблизно 20 футболістів дійсно хорошого європейського рівня. Жоден із наших суперників з групи не має такої глибини просто через демографічні та футбольні масштаби своїх країн.
Наша збірна повинна мати перевагу у свіжості. Але для перемоги Мальдера зобов’язаний обрати чітку тактику й довірити місце в основі тим, хто перебуває в оптимальних кондиціях просто зараз, а не повторювати помилок сьогоднішнього матчу.
Владислав Лютостанський
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
