Спортивний юрист Ілля Скоропашкін розібрав скандальний допуск форварда збірної США Форліна Балогуна після дискваліфікації матч 1/8 фіналу ЧС-2026 проти збірної Бельгії.
Ілля Скоропашкін— ФІФА обґрунтувала призупинення бану Балогуна Статтею 27 Дисциплінарного кодексу (випробувальний термін). Наскільки взагалі законно застосовувати цю статтю до автоматичної дискваліфікації за пряму червону картку посеред швидкоплинного турніру?
— Формально 27 стаття Кодексу справді дозволяє дисциплінарному органу повністю або частково призупинити виконання санкції з випробувальним строком. Але ця норма не передбачає можливості її застосування до автоматичної дискваліфікації гравця після його вилучення в матчі.
Дисциплінарний кодекс ФІФА прямо передбачає, що вилучення з поля автоматично тягне дискваліфікацію на наступний матч. Більше того, Регламент Чемпіонату світу 2026 також встановлює, що гравець, який отримав пряму червону картку або другу жовту, автоматично пропускає наступний матч.
Якщо після прямої червоної картки футболіст не пропускає наступний матч, то автоматичність санкції втрачає юридичний сенс. У регламенті слово «автоматично» означає не один із можливих варіантів, а імперативний наслідок, який настає безумовно.
Рішення арбітра на полі, як правило, є остаточним, а дисциплінарні органи футболу можуть переглядати такі рішення лише у виняткових випадках, наприклад, при очевидній помилці щодо особи гравця.
Але ж ФІФА не скасувала саму червону картку, а лише прибрала пропуск наступного матчу. Тому, на мою думку, це є неприпустимою інтерпретацією регламентних норм про автоматичну дискваліфікацію та статті 27 Дисциплінарного кодексу ФІФА.
— Бельгійці скаржилися, що ФІФА змусила їх подавати апеляцію, не надавши мотивувальної частини рішення. Чи є це стандартним юридичним трюком ФІФА для затягування часу та відхилення позовів з технічних причин?
— Я б не називав це «стандартним трюком», але поведінка ФІФА виглядає щонайменше процесуально несправедливою.
За правилами ФІФА рішення справді може спочатку повідомлятися без повної мотивувальної частини. Але якщо сторона просить надати мотивоване рішення, саме після його отримання вона повинна мати реальну можливість подати апеляцію. Тут проста логіка: неможливо якісно оскаржити рішення, якщо ти не знаєш, з яких правових підстав його ухвалили.
В апеляції треба пояснити, у чому саме полягає помилка оскаржуваного рішення. Наприклад, що дисциплінарний орган неправильно застосував правила, та/або не врахував важливі обставини, та/або вийшов за межі своїх повноважень або порушив процедуру. Але без мотивувальної частини рішення сторона фактично не знає, проти яких саме аргументів їй потрібно заперечувати. Тому підготувати повноцінну апеляцію в такій ситуації практично неможливо.
Як повідомлялося, Бельгійська футбольна асоціація просила надати копію рішення та його мотиви, але ФІФА розцінила це звернення як апеляцію, не надавши повного мотивованого рішення. Одночасно бельгійцям встановили дуже стислий строк для письмових пояснень.
Тобто ситуація виглядає абсурдно: спочатку стороні не дають мотивувальну частину, на якій базується ухвалене рішення, але очікують від неї повноцінної апеляції проти цього рішення. У нормальній правовій процедурі так не має бути.
— Статут ФІФА суворо забороняє втручання держави у футбольні справи. Чи є дзвінки з Білого дому до Інфантіно та публічні подяки від Дональда Трампа достатньою підставою, щоб порушити справу про політичний тиск?
— За повідомленнями медіа, Білий дім звертався до керівництва ФІФА з проханням переглянути червону картку Балогуна, а після призупинення дискваліфікації Дональд Трамп публічно дякував ФІФА.
Якщо вища посадова особа держави відкрито телефонує керівництву ФІФА щодо дисциплінарного рішення на користь своєї збірної, а потім публічно дякує за результат дисциплінарного розгляду, цього більше, ніж достатньо для відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
При цьому ФІФА вимагає від національних асоціацій управляти своїми справами без впливу третіх сторін, наголошуючи на незалежності футбольних органів від держави, але сама змінює власні правила після подібних дзвінків.
Вважаю, що ФІФА має так само відкрито і прозоро пояснити, чому було ухвалене таке рішення про допуск Балогуна. Або це вирішувалося виключно на підставі правил, або через політичне втручання? Для цього має бути ініційована відповідна дисциплінарна процедура в самій ФІФА.
— Матч уже відбувся, і Бельгія йде далі. Чи має юридичний сенс бельгійській асоціації тепер продовжувати справу в CAS, і чи можуть вони вимагати якихось санкцій або компенсацій від ФІФА суто з принципу?
— Так, практичний спортивний інтерес у зверненні до CAS значно зменшився. Бельгійська асоціація вже не потребує скасування допуску Балогуна, який фактично вже відбувся. Вимагати технічної поразки чи перегравання матчу теж вже немає сенсу, оскільки Бельгія перемогла.
Але юридичний сенс у продовженні справи все одно залишається. По-перше, йдеться про принципове встановлення того, чи мала ФІФА право призупиняти автоматичну дискваліфікацію посеред турніру. По-друге, таке рішення CAS могло б мати значення для майбутніх подібних ситуацій, щоб ФІФА та інші асоціації не могли повторювати таку практику на підставі цього прецеденту.
Щодо фінансової компенсації бельгійцям від ФІФА: теоретично це можливо за умови доведення конкретної фінансової шкоди, але в цьому випадку метою є не стільки гроші чи спортивна санкція, як визнання рішення ФІФА незаконним і створення правового запобіжника на майбутнє.
— У цьому матчі США вилетіли, але уявімо найгірший сценарій: Балогун забиває переможний гол, США проходять далі, а CAS згодом визнає рішення ФІФА незаконним. Якими були б реальні юридичні наслідки? Чи можливо взагалі на чемпіонаті світу добитися постфактум технічної поразки чи перегравання?
— Якщо CAS визнав би, що ФІФА незаконно допустила Балогуна до матчу, тоді виникало б питання про участь неправомочного гравця. Це зазвичай призводить до технічної поразки команди.
Але на рівні Чемпіонату світу ситуація була б набагато складнішою, оскільки США не самовільно випустили дискваліфікованого гравця, а діяли на підставі чинного рішення ФІФА. Тобто, вони діяли не самостійно, а на підставі офіційного рішення організації, яка проводить турнір.
Тому на практиці це був би дуже складний сценарій. CAS мав би зважувати не лише незаконність рішення ФІФА, а й шукати індивідуальне рішення, щоб мінімізувати шкоду для інших команд та всього турніру.
Думаю, що ФІФА має дуже подякувати збірній Бельгії за перемогу. В іншому випадку це була б катастрофа для самої ФІФА та її керівництва.
— Чи були в історії подібні випадки, як з Балогуном?
— Тотожного сучасного прецеденту на такому рівні я не знайшов. Всі знають історію з Гаррінчею на Чемпіонаті світу 1962 року в Чилі. Він був вилучений у півфіналі проти збірної Чилі, але наступного дня ФІФА вирішила не застосовувати до нього санкцію, і Гаррінча зіграв у фіналі.
Але справу Гаррінчі не варто ототожнювати зі справою Балогуна, оскільки у 1962 році футбол існував в іншій правовій реальності. Тоді не було сучасного Дисциплінарного кодексу ФІФА, деталізованих дисциплінарних процедур, чітко сформульованої норми про автоматичну дискваліфікацію після вилучення, декларативної незалежності органів тощо.
Натомість поточна ситуація відбулася вже в умовах розвиненого спортивного права. На мою думку, таким рішенням ФІФА створила велику проблему для всього світового футболу. Справа Балогуна — це не історія про одного гравця і не про один матч. Це історія про межу, за яку спортивне правосуддя ніколи не повинно переходити.
Адже заручниками таких несправедливих рішень футбольних органів стають гравці, команди та вболівальники. А головне, порушуються базові принципи спорту: рівність правил для всіх учасників, правова визначеність, передбачуваність санкцій, незалежність дисциплінарних органів, чесність змагання та довіра до спортивного результату.
Андрій Піскун
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
