Півзахисник юнацької збірної України Богдан Оличенко розповів прес-службі УАФ про себе і поділився очікуваннями від матчів Євро-2026 U-19, що залишилися.
Богдан Оличенко— Розкажи, звідки ти родом і де починав займатися футболом?
— Родом я з Луцька. Почав займатися в клубі «Вотранс» (Луцьк), «Адреналін-Вотранс». Потім клуб перейменували. Старший брат спочатку займався футболом, а потім уже й я.
— Далі ти де в Україні був? Чи одразу переїхав за кордон?
— Ні. Потім, з 12 років, я перейшов у клуб «Шахтар» (Донецьк), а вже згодом переїхав до мюнхенського клубу.
— Як стався цей переїзд? Це війна?
— Так. Після початку повномасштабної війни до мене подзвонили люди, сказали, що є такий шанс — спробувати проявити себе в мюнхенському клубі. Я, звичайно, поїхав, показав себе. Все, слава Богу, вийшло, і згодом підписав контракт. Спочатку я був у команді U-19, а зараз уже виходить, що в другій команді.
— Ти в «Баварії» і ти в збірній України. Зараз у нас збірна — це така повністю європейська солянка, навіть є хлопець з Америки. Як ви тут усі вживаєтеся?
— Суперколектив. Усі хлопці чудові, всі розуміють англійську, якщо потрібно — спілкуємося англійською, українською. Колектив чудовий.
— До початку турніру не всі могли повірити, що буде дострокова кваліфікація на чемпіонат світу та вихід із групи. За рахунок чого це вдалося?
— Ми дуже-дуже готувалися. Був збір у Польщі. Всі хлопці розуміли, до чого ми йдемо, до чого готуємося. Мені здається, усе завдяки віддачі та праці.
— Ти в збірній із якого віку? Коли був перший виклик?
— Здається, у 16 років. Перший виклик був у 16.
— Зараз Україна починає шукати своїх хлопців за кордоном, когось повертає, когось натуралізує, знаходить українське коріння. Як ти вважаєш, що це дає збірній?
— Мені здається, це чудовий крок для збірної України. Багато талантів грають у футбол у Європі, чудові хлопці. Думаю, це піде тільки на користь нашій збірній.
— Якби в тебе був варіант грати не за збірну України, а, наприклад, за Німеччину, такий вибір взагалі стояв би?
— Мені здається, що ні. Принципово виступав би тільки за збірну України. Я народився в Україні, виріс в Україні й надалі думаю тільки про Україну.
— Чого, на твою думку, може досягти ця збірна? Здавалося б, завдання вже виконане: чемпіонат світу є, півфінал є. Це все?
— Ні, мені здається, це не все. Думаю, ми ще дуже багато чого можемо досягти з цією збірною. Дуже перспективні хлопці, чудова команда. Мені здається, півфінал — це тільки початок нашого наступного кроку.
— Як бачиш своє подальше клубне майбутнє?
— На даний час планую залишитися в «Баварії», а згодом побачимо. Поки що не можу заглядати так далеко.
— Побачити неможливо, але мріяти можна. Чого хочеться?
— Звичайно, хочеться потрапити до першої команди. Після цього вже всі двері відкриті до професійного футболу. Звичайно, хочу спробувати себе в першій команді.
— Тобто мрія — це перша команда «Баварії»?
— Так. Поки що так.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
