Сьогодні поговоримо про чудового в минулому захисника київського «Динамо», заслуженого майстра спорту Сергія Балтачу.
Сергій БалтачаНаш герой народився 17 лютого 1958 року в Жданові (нині Маріуполь). Вихованець маріупольської дитячої команди «Азовсталь» і харківського спортінтернату.
Виступав за харківський «Металіст» (1976), київське «Динамо» (1977−1988), «Іпсвіч Таун» (Англія, 1988−1990), шотландські «Сент Джонстон» (1990−1993), «Інвернесс» (1993−1995).
Чотири рази у складі киян вигравав «золото» чемпіонатів СРСР, чотириразовий володар Кубка. У вищій лізі провів 214 матчів. Володар Кубка кубків УЄФА (1986).
У складі збірної союзу зіграв 45 матчів. Віце-чемпіон Європи (1988). Бронзовий призер Олімпіади-1980, учасник ЧС−1982 в Іспанії. Чемпіон світу серед юніорів (1977), чемпіон Європи серед молодіжних команд (1980).
Ігрова кар’єра
У «Металісті» Сергій грав у центрі оборони на позиції «чистильника». В умінні грати головою йому не було рівних. Ставши гравцем «Динамо», за потреби грав опорним півзахисником, заднім стопером, переднім центральним захисником.
Балтача завжди діяв спокійно, без метушні, безпомилково обирав з усіх наявних варіантів єдине правильне рішення.
Валерій Васильович Лобановський так говорив про підопічного: «Основна риса Балтачі — надійність. Ми кожен матч оцінюємо за кількістю виконаних тактико-технічних прийомів. Так от у Сергія помилок було менше, ніж в інших».
Єдине, що заважало Балтачі повністю реалізувати свій талант, — хронічні травми. Через ушкодження він не дограв до кінця травневий фінальний матч Кубка кубків-1986 динамівців із мадридським «Атлетіко» у французькому Ліоні (3:0). Того ж року він пропустив ЧС у Мексиці.
У матчах Сергій ніколи не шкодував себе, тому лікуватися доводилося багато.
На запитання, проти кого йому особливо важко грати, відповів із властивою йому іронією: «Може, ви пам’ятаєте Хорста Хрубеша, капітана збірної Німеччини? Матч у Києві. Суперник подає кутовий. Я стежу за м’ячем, і тут відчув, як мені вліпили у вухо, але не ліктем, а кулаком. Навіть втратив орієнтацію. Минуло хвилин п’ять, і я Хрубешу у штрафному майданчику гостей точно таким самим ударом відповів. Але якби цього не зробив, себе б не поважав. Коли проводив матч-відповідь у Німеччині, Хрубеш підійшов до мене перед виходом на поле і простягнув руку, яку я потиснув».
Коли Балтачі виповнилося 30, він завершив свої виступи в «Динамо». І першим із радянських футболістів вирушив до Великої Британії. Хоча його запрошували багато клубів Європи.
Чому Англія? Сергій пояснив: «Британський футбол завжди мені подобався. Намагався стежити за чемпіонатом АПЛ. Отримав запрошення від „Іпсвіч Таун“ — доволі авторитетного клубу. Погодився, там сподівалися на мою допомогу. Така віра дає додаткові сили. Намагався не розчаровувати керівництво клубу та вболівальників. Однак на перших порах було важко».
Уболівальники «Іпсвіч Тауна» цінували українця за розуміння гри, самовідданість, джентльменську поведінку на полі.
Шість років провів Сергій на стадіонах Туманного Альбіону.
Тренерська кар’єра
Тренерська кар’єра Балтачі розпочалася в Україні, у клубі «ЦСКА-Борисфен» (1995−1998). Роботу продовжив у Великій Британії, у клубах: «Сент Міррен» (Шотландія), «Чарльстон» (Лондон), «Челсі» (юнацька академія), служба у федерації футболу Шотландії.
Уже багато років Сергій Балтача, його дружина та син Сергій живуть у Лондоні. На жаль, цю прекрасну родину спіткало велике горе. Через тяжку хворобу у 2014 році пішла з життя донька Сергія Павловича — Олена — відома тенісистка в Англії (перша ракетка) і світі.
Колишній динамівець постійно цікавиться справами клубу. Вітав команду з третьою зіркою над емблемою, часто телефонує колишнім партнерам по клубу, в якому грав 11 років.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
