Колишній півзахисник київського «Динамо» та збірної України, а нині відомий тренер Сергій Ковалець прокоментував перемогу київського «Динамо» над азербайджанським «Карабахом» (1:0) у першому матчі третього кваліфікаційного раунду Ліги конференцій.
Сергій Ковалець— Після гри Пономаренко сказав, що нарешті його прорвало. Він забив лише у п’ятому матчі сезону…
— На Матвія зараз тисне великий психологічний вантаж. Навколо нього дуже багато інформаційного шуму, а молоді футболісти все це читають і пропускають крізь себе. Для нього це взагалі перший подібний досвід у кар’єрі. Він справді яскраво провів кінцівку минулого сезону, і одразу з’явилося чимало «друзів», агентів, розмов про зірковий статус. Це своєрідне випробування мідними трубами, яке молодому хлопцю ще належить пройти. Те, що Матвій — дуже цікавий і перспективний футболіст, не викликає жодних сумнівів.
Зараз йому найважливіше позбутися цього психологічного тягаря. Я знаю, що з ним спілкуються і головний тренер, і президент клубу. Головне для Матвія — зберігати спокій, повністю зосередитися на футболі, і тоді все обов’язково вийде. До того ж не варто забувати футбольну мудрість: другий сезон у дорослому футболі майже завжди складніший за перший. Ти вже заявив про себе, показав результат, і суперники починають готуватися до тебе зовсім по-іншому. Досягти вершини важко, але втриматися на ній — ще складніше. Матвій зараз проходить саме цей важливий етап становлення.
— Ви грали в «Динамо» і чудово знаєте клубні традиції. З ким із форвардів минулого ви порівняли б Пономаренка за стилем гри?
— Мені дуже імпонує стиль Пономаренка. Я б порівняв його з іншим екс-динамівцем — Олегом Саленком. Олег також був таким «кріпишем»: потужний, фактурний нападник, який чудово працював корпусом, однаково якісно діяв як на випередження, так і на швидкості завершував атаки.
До речі, у сина Олега — Романа Саленка — теж дуже гарні фізичні дані. Сподіваюся, він також приноситиме багато користі «Динамо», хоча зараз у нього триває непростий період, пов’язаний із травмами, який він обов’язково подолає.
Що ж до Пономаренка, то він не боїться йти в єдиноборства, не уникає жорсткої боротьби, грає сміливо й агресивно та завжди націлений на ворота. Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати: «Боягузи у футбол не грають». У випадку з Матвієм це стовідсоткова правда. Він чіпляється за кожен м’яч і допрацьовує будь-який епізод до кінця.
— Тобто Пономаренко відповідає ігровому ДНК «Динамо»?
— Безумовно. Він швидкий, добре веде боротьбу, вміє чіплятися за м’яч. Саме таких нападників традиційно цінували в «Динамо».
При цьому потрібно розуміти: Пономаренко — залежний форвард штрафного майданчика. Його ефективність безпосередньо залежить від якості флангових передач, підбирань і креативу партнерів. Минулого сезону той самий Віталій Буяльський віддав на нього чимало результативних передач. Недарма у футболі кажуть: «Покажи мені свою півзахисну лінію — і я скажу, яка у тебе команда». Якщо Пономаренко буде відрізаний від м’яча та ізольований від партнерів, повністю реалізувати свій потенціал йому буде дуже складно.
— Сергію Івановичу, було багато хейту на адресу 20-річного воротаря «біло-синіх» В’ячеслава Суркіса — сина почесного президента клубу Григорія Суркіса. Багато розмов про преференції через статус родини. Ви свого часу проходили через подібну ситуацію, коли кар’єру у великому футболі розпочинав ваш син Кирило Ковалець. Напевно, вам також довелося багато чого вислухати…
— Що грає по блату? (посміхається)
— І це також. З висоти свого досвіду, що можете порадити Суркісу-молодшому та його батькові? Як ви свого часу справлялися з таким тиском?
— Дійсно, мені знайома подібна ситуація. І не тільки мені. Так було із синами Юрія Калітвінцева, Павла Яковенка. Усі дивляться: «Ага, у тебе ж батько відомий футболіст — усе зрозуміло». Вважаю, що Кирило своєю кар’єрою та грою за ту ж «Олександрію» все довів. Він був капітаном команди, найкращим бомбардиром, одним із її лідерів і здобув велику повагу місцевих уболівальників. З часом усі подібні балачки просто відходять на другий план, якщо людина справді йде до своєї мети та працює на максимум.
У цій ситуації я хотів би звернутися навіть не стільки до самого В’ячеслава, скільки до його батька — Григорія Михайловича. Хочу побажати йому витримки, солідності, вміння не реагувати на всілякі «вкиди», а спокійно сприймати ситуацію та рухатися далі. Важливо підтримувати своїх дітей, прислухатися до них і довіряти їм. Зі свого боку, вони мають правильно реагувати на тиск, зберігати спокій, якісно робити свою роботу — виконувати вимоги тренерів.
— Як оцінюєте перспективи Суркіса-молодшого? Адже в «Динамо» воротарська школа завжди була на високому рівні.
— Свого часу, коли В’ячеслав ще не потрапив до першої команди «Динамо», я спілкувався з тренером воротарів динамівської академії Всеволодом Романенком, який працював із цим хлопцем. Він відзначав, що В’ячеслав — справді талановитий і дуже працьовитий голкіпер. У нього є гарне майбутнє, але за умови подальшої щоденної роботи над собою. Перший сухий матч в єврокубках має додати впевненості і віри в себе.
— Як молодому спортсмену впоратись з хейтом?
— Менше читати пресу та не піддаватися зовнішньому тиску. Молодим гравцям дійсно складно самотужки долати подібні ментальні виклики. Важливо, щоб поруч була підтримка. Іноді не завадить і психолог у футбольному клубі.
— До слова, «Шахтар» цього літа анонсував, що в клубі працюватимуть двоє психологів — чоловік і жінка.
— Не знав про це, але це цікавий крок. У «Шахтаря» багато молодих бразильців, які проходять адаптацію в новій країні, новому середовищі. Знову ж таки — війна.
Це цікаве рішення з боку «гірників». Вважаю, що це вимога часу, в клубі це розуміють і шукають варіанти підтримки своїх футболістів. Для розвитку молодих талантів психологічна стійкість — критично важливий елемент.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
