«Слава мені подобається. Щось у ньому є воротарське», — В’ячеслав Богодєлов докладно про В’ячеслава Суркіса

Колишній тренер воротарів ДЮФШ «Динамо» В’ячеслав Богодєлов проаналізував виступ воротаря «біло-блакитних» В’ячеслава Суркіса у гостьовому матчі з «Буковиною» (0:3) в четвертому турі чемпіонату України.

— В’ячеславе Павловичу, хотілося б для початку почути від вас загальну реакцію на вчорашній виступ В’ячеслава Суркіса?

— Ну, яка загальна реакція? Молодий голкіпер. Мені здається, треба було награвати його ще у минулому сезоні, коли «Динамо» не мало таких великих завдань, втративши шанси навіть на потрапляння до трійки УПЛ. Можна було й проти «Ноах» (2:0) поставити у Лізі конференцій.

Це такий процес. Робив помилки Олександр Шовковський — величезні. Робив помилки Андрій Пятов. Робив помилки я, коли грав. Завжди так буде. Аби пройти цей шлях, ти маєш помилитися й потім зробити висновки.

— Ок, що скажете конкретно по епізодах з пропущеними голами?

— Перший момент — це трохи нестача досвіду. Коли йому відіграли назад, то він міг віддавати в один дотик правою ногою. Проте, я думаю, він не бачив за спиною Олега Кожушка, який пресував. Затягнув й загубився. Трохи раніше треба було віддати передачу й не сталося б того голу. Це технічний момент, а не психологічний. Ну, і ніхто не підказав, можливо. Вірогідно, не почув на заповненому стадіоні. Звісно, починати після такої помилки на 11-й хвилині…

Другий м’яч. Ну, там був фол в атаці, і його не зарахували. Там також технічний момент. Третій гол. Ми дуже добре знайомі з Володимиром Новохатнім. Для мене — він нормальний суддя. Однак якщо не зарахували гол «Шахтаря» у ворота «Полісся» (0:2), коли гравець стояв перед Олегом Кудриком, то тут та сама ситуація.

Коли ти вистрибуєш й перебуваєш без опори у повітрі, то тебе не треба якось сильно штовхати. Там достатньо просто одного дотику й ти втрачаєш орієнтацію. Думаю, тут також не вистачило досвіду. Можна було відступити на один-два кроки й атакувати м’яч агресивніше. Він стрибав з місця й після невеличкого поштовху впустив той м’яч.

— Як ви взагалі оцінюєте Суркіса?

— Мені Слава подобається. Ми не знайомі, я ніколи з ним не працював, тому не заангажований. Ви ж розумієте, що 80 або навіть 90 відсотків хейту просто через прізвище. Все.

— Що саме вам подобається у Суркісі?

— Я не можу сказати, що це якесь моє чуття. Чув багато відгуків про нього: і хороших, і поганих. Щось у ньому є воротарське.

— Як ви вважаєте, чи є зовнішній тиск на Ігоря Костюка, що він має ставити у склад Суркіса?

— Я вже вище сказав, аби був тиск, то його б почали ставити ще у минулому сезоні.

Я й до Крістіана Біловара добре ставлюся. Працював з ним у збірній України 2001 року. Нормальний пацан. Він тоді не був зятем Суркіса. Проте я дивлюсь якісь його інтерв’ю й бачу, що людина просто загнана психологічно. Вони молоді й не розуміють, що треба вимкнути телефон на пару днів й не заходити у соцмережі. Ну, не напишуть тобі нічого хорошого, не підтримають. А молодих хлопців розриває. В них ще немає досвіду протистояти невдачам.

У «Динамо» завжди є тиск. Мені пригадується одна історія з цього приводу.

— Розкажіть.

— Я прийшов в клуб у 2002, здається, році, а у 2005-му «Динамо» вдома програло запорізькому «Металургу» у чемпіонаті України. У воротах грав Віталій Рева. Один м’яч Києву забили з пенальті, а другий дивак заштовхав з п’яти метрів з прострілу, який не можна було перехопити.

Я спускався з трибуни і йшов за тодішнім головним тренером Йожефом Сабо. Він сказав одному зі своїх помічників: «Що це за воротар в нас? Два удари й два голи». Тобто підхід такий, що у «Динамо» не можна пропускати взагалі. Завжди винен воротар.

— Яким ви далі бачите майбутнє Суркіса у «Динамо»? Трохи посидить й знову поступово почнуть підпускати? Можливо, піде кудись в оренду, наприклад? Чи це неможливо?

— Та ні. Скоро закінчення трансферного вікна, й нікуди він не піде, його не відпустять. Можливо, В’ячеславу треба якийсь перепочинок і через тренувальну роботу доводити, що ти знову готовий. Подивимося. Якщо зробить правильні висновки, кар’єра піде вгору, ні — значить вниз.

— Чи не вважаєте ви, що для Суркіса було б корисно певний час пограти за команду нижчу класом?

— Я також колись так думав, що треба йти в якісь команди, аби набити там гулі. Однак коли ти переходиш в клуби, нижчі рангом, то дуже рідко підвищуєш власний рівень. Більше скочуєшся до Першої або Другої ліги.

— Наскільки Суркіс зможе відновитися після вчорашнього?

— Важке питання. Тут буде залежати від нього і його оточення. Я ж не знаю, що йому хто говорить. Що скаже батько, партнери по команді, тренери, вболівальники?

Григорій Михайлович — більш врівноважена людина. Ігор Михайлович — такий імпульсивний. Він сам усе знає й розуміє. Коли йому хтось зателефонував, щось сказав або він прочитав, починається ось це колихання, мовляв, щось не так. Ще 27 ігор, усе попереду. Я не розумію, чому цю тему так підняли й роздмухали.

— Чи не вважаєте ви, що «Динамо» надто безтурботно поставилося до позиції голкіпера? Адже з Русланом Нещеретом конкурують недосвідчений Суркіс й Ілля Ольховий, який ще минулого сезону грав у першій лізі?

— Я, чесно кажучи, не слідкував за Ольховим. Знаю, що в УПЛ він зіграв пару матчів за «Минай», потім виступав у «Ниві» (Тернопіль) й тут одразу у «Динамо»… Це важко. Як вас зараз кинути головним редактором у CNN. Ти маєш багато знати й мати якийсь досвід. Це лише здається, що легко.

— Якою є на сьогодні, на ваш погляд, градація воротарів «Динамо»?

— Знову ж таки, треба дивитися за тренувальною роботою й розмовляти з пацанами. Не можна сказати однозначно, хто є першим номером. Нещерет? Чому? Більше ігор провів? Але ж результати також, м’яко кажучи, не були надто вдалими. Хіба що Кубок виграли.

— Складається враження, що українська воротарська школа зараз взагалі переживає, м’яко кажучи, непрості часи. Що в УПЛ, що у європейських чемпіонатах навіть важко когось виокремити. І якщо навіть почати шукати потенційну заміну Суркісу, яка реально підсилить, то це буде не так просто.

— Ви праві. Головне, що варто відзначити, — в голкіперів значно побільшало функцій. Поки наші воротарі не витягують. Насамперед через не надто конкурентний чемпіонат. Якщо за увесь матч може бути два удари по воротах, то як людина може зростати? Треба працювати.

Чи думав Анатолій Трубін, тренуючись минулого сезону під керівництвом Жозе Моурінью, що після португальця прийде інший фахівець із цієї країни, у якого були певні непорозуміння з попереднім тренером? Певна неприязнь. Ну, Марку Сілва не любить Моурінью. Таке ж може статися? Наприклад, Сілва бачить в Трубіні Моурінью й посадив його. Я подібне спостерігав у власній кар’єрі.

Ми з Толею переписувалися, і він сказав, що пояснень не було, коли його посадили на лавку. Сам він до коуча не підходив. Поки без варіантів.

Дмитро Вєнков