15-річний воротар Андрій Чернік уже встиг пройти кілька футбольних академій, а нині розвивається у структурі «Динамо» та отримує досвід виступів на рівні U-19. Молодий воротар в інтерв’ю для видання «Конкурент.Футбол» розповів про перші кроки у футболі, переїзд від родини, адаптацію до гри зі старшими та серйозну конкуренцію на своїй позиції.
Андрій Чернік
— Андрію, ви пройшли через кілька академій, зокрема «Кривбасу» та «Олександрії», перш ніж опинилися в «Динамо». Що кожна з них дала вам саме як воротарю?
— Після Верхньодніпровської ДЮСШ моєю першою футбольною академією була ДАФ Дніпро. Це був, мабуть, найтяжчий період, тому що я туди пішов у 11 років, і там розпочалися справжні професійні тренування. До того ж я покинув рідних, близьких, друзів, однокласників. Тоді було найтяжче, бо розпочалося нове спортивне життя.
У подальшому, перейшовши до футбольних академій Олександрії та Кривбасу, я намагався розвиватися як воротар, отримував новий ігровий досвід і досвід перебування в таких футбольних структурах.
Але окремо хочу подякувати Олександру Миколайовичу Шелаєву, який дав мені футбольну дорогу в ДАФ Дніпро.
— Ви перейшли до «Динамо» взимку 2025 року, а вже із сезону-2026/27 опинилися у заявці U-19. Наскільки великим для вас був цей стрибок за такий короткий час? Чи відчуваєте, що рівень вимог у Києві суттєво відрізняється?
— Так, для мене опинитися у 15 років у заявці «Динамо U19» — це великий стрибок у моєму футбольному житті. Я відчуваю відповідальність та пишаюся тим, тому що Динамо — це бренд українського футболу.
Тому і рівень вимог у тренувальному процесі вищий. Потрібно наполегливо тренуватися, щоб відповідати рівню і вимогам клубу.
— Ви маєте дуже солідні для свого віку дані — 196 сантиметрів зросту. Воротарям із таким зростом часто потрібно окремо працювати над грою ногами, швидкістю та координацією. Які сильні сторони свого стилю ви вважаєте головними, а що зараз намагаєтеся покращити?
— Своєю сильною стороною вважаю гру на лінії воріт. Сучасний футбол вимагає від воротарів досконалої гри ногами, як у польових гравців. Тому намагаюся на тренуваннях постійно вдосконалювати ці навички.
— У минулому сезоні був матч «Динамо U-17» проти ЛНЗ, у якому ви вийшли вже на третій хвилині замість Дмитра Пожара. Як психологічно готується воротар до ситуації, коли потрібно практично без підготовки одразу входити в гру? Чи встиг тренер воротарів щось вам сказати перед виходом?
— Такі випадки, як тоді з травмою Дмитра Пожара, у футболі можуть трапитися в будь-який момент. Тому гравець повинен бути постійно готовий до виходу на поле, навіть якщо не сподівався.
Особливої психологічної підготовки до таких моментів немає. Потрібно виходити на поле і намагатися показати свою найкращу гру.
— Зараз ви вже тренуєтеся та виступаєте на рівні U-19, хоча вам 15 років. Чи відчувається різниця у швидкості та силі ударів, боротьбі на стандартах, роботі з нападниками старшого віку? Що в цьому плані є найскладніше?
— Так, спочатку різниця відчувалася у всьому. Це і різниця у швидкості, і різниця в силі ударів, боротьба на стандартах, робота з нападниками. У процесі тренувань поступово до цього всього звикаєш.
Хочеться ще додати, що тренувальний процес зі старшими хлопцями — це новий досвід. Я вважаю, що це покращує мій рівень. Тренуваннями зі старшими за віком я повністю задоволений і постійно відчуваю їхню підтримку.
— Ви виступаєте серед воротарів «Динамо U-19», де досить серйозна конкуренція. Чи мотивує вона вас ставати ще кращим? Чи черпаєте щось для себе від одноклубників за позицією?
— Так, конкуренція серйозна. У кожного воротаря можна перейняти якісь сильні сторони гри. Є чому повчитися, бо я наймолодший і відчуваю постійну підтримку старших.
— У 15 років ви вже опинилися у структурі одного з найвідоміших клубів України. Яку найближчу футбольну ціль ви поставите перед собою? Потрапити до основної команди Динамо, дебютувати у професійному футболі, виклик до юнацької збірної — чи поки що намагаєтеся не загадувати так далеко?
— Всі цілі, які ви перерахували, — це мрія кожного футболіста. Буду наполегливо тренуватися, щоб досягти кожної мети. Зараз головна мета — закріпитися у структурі ФК Динамо.
— Ви вже отримуєте можливість іноді тренуватися з першою командою «Динамо». Що для вас найбільше відрізняється на цих заняттях порівняно з U-19? Чи є хтось із досвідчених гравців або воротарів, від кого особливо багато переймаєте під час таких тренувань?
— Перше тренування з гравцями основного складу — це були емоції, які важко передати словами. Бути поруч із гравцями основного складу, багато з яких є футболістами збірної України, — це гордість і велика відповідальність. Хвилювань особливо не відчував, хіба що трохи. Намагався швидко адаптуватися до тренувань із гравцями основного складу.
— Чи пам’ятаєте свої емоції, коли вперше опинилися на тренуванні поруч із гравцями основного складу? Чи було хвилювання і наскільки швидко вдалося адаптуватися до такого рівня?
— Найбільш приємні відчуття — від тренування поруч із легендою «Динамо» та всього українського футболу Андрієм Миколайовичем Ярмоленком, а також голкіпером Русланом Нещеретом. На тренуваннях я відчував їхню підтримку. А Русланові окремо вдячний за подаровані ним рукавиці.
І взагалі, відчувається підтримка всіх гравців.
Аліна Тимченюк
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
