Колишній захисник київського «Динамо» та збірної України Віталій Лисицький прокоментував своє повернення на посаду спортивного директора ковалівського «Колоса», яку він залишив півтора роки тому.
Віталій Лисицький— Минуло півтора року відтоді, як ви залишили «Колос». Що зробило можливим ваше повернення до клубу?
— Я завжди стежив за тим, як у команди йдуть справи. Після семи з половиною років роботи в «Колосі» на посаді функціонера мені було цікаво побачити, як далі розвиватиметься клуб без моєї участі. Якщо «Колосу» з тими самими футболістами вдалося навіть покращити своє становище, то це, на мою думку, свідчить про те, що ми непогано попрацювали.
— З ваших слів можна зробити висновок, що «Колос» збудував фундамент, який не залежить від конкретної людини на посаді?
— В українському футболі було багато випадків, коли після зміни менеджменту починалися глобальні перестановки та змінювався вектор розвитку. Зазвичай ламають те, що не приносить результату. За один день ти не зламаєш те, що вибудовувалося роками, адже після мого відходу в клубі залишилися працювати люди, які реалізовували задумане. Це професіонали, яким небайдужа філософія клубу. Повернувся Руслан Костишин із новим тренерським штабом. Сподіваюся, що за цим обов’язково прийде результат.
— У яких стосунках ви залишалися з президентом клубу протягом цього періоду?
— Після мого відходу ми не підтримували контактів з Андрієм Анатолійовичем. Ми вперше за півтора року зустрілися й дійшли згоди знову працювати разом. Я залишався на зв’язку з віцепрезидентом, генеральним директором та головним тренером. Час від часу відвідував матчі.
— На вашу думку, позиція Андрія Засухи змінилася з того часу, коли він одномоментно звільнив тренерський штаб і менеджмент?
— Змінилися підхід і розуміння ситуації. Те, що я почув від президента, мене повністю влаштовує. Над тими завданнями, які в майбутньому стоятимуть перед «Колосом», буде цікаво попрацювати. Андрій Анатолійович — достатньо молода людина і керівник, який задає тон усьому проєкту, здобуваючи досвід управління клубом.
— Поки без конкретики?
— Усьому свій час.
— За лаштунками не було кулуарних ігор проти вас із метою дискредитації?
— Не можу вам відповісти на це питання. На мій погляд, усе залежить від людини. Якщо максимально віддаєшся роботі й прагнеш бути корисним, то залишаєш небагато підстав, щоб тебе збити.
— У контексті «Колоса» часто доводилося чути, що команда з такими можливостями могла б не залишатися роками середняком, а включитися в гонку озброєнь. На цьому етапі клуб готовий поборотися за єврокубки?
— Були часи, коли ми за короткий період пройшли шлях від Другої ліги до УПЛ і протягом двох років потрапили до єврокубків. Президент побудував власний стадіон. Ми нікуди не їздимо й не поневіряємося. Є тренувальна база з трьома хорошими трав’яними полями, розвивається академія. На кільцевій дорозі є два штучні поля, покращуємо інфраструктуру. Група футболістів отримала запрошення до більш статусних клубів.
Звісно, хочеться ставити перед командою максимальні завдання, але є ще суперники, які готові підкріплювати свої амбіції інвестиціями. Насправді бюджет «Колоса» не настільки великий, як усім здається. Як було за моєї першої каденції, так і зараз — кожна копійка на рахунку. Колос не може витрачати мільйони. Сьогодні ми виходимо з того, що маємо. Команда є міцним середняком, а за сприятливого збігу обставин може боротися й претендувати на єврокубки. Безліч факторів мають збігтися в потрібний момент на нашу користь. Ніхто не сидітиме склавши руки й не чекатиме, поки «Колос» стане чемпіоном. Наші суперники витрачають набагато більше. Ми в межах свого бюджету шукаємо хороших гравців, яких можемо тут прокачати, а вони, своєю чергою, допоможуть команді зробити крок уперед.
— Останній період ви пропрацювали телевізійним експертом на «УПЛ ТБ». Що дав вам цей досвід, коли ви опинилися по наш бік барикад?
— Мені було цікаво спробувати себе в новому амплуа. Хочу подякувати людям, які переконали мене в тому, що це може бути цікаво і мені, і аудиторії. Для мене особисто це була частина роботи над собою. З кожним ефіром мені дедалі більше подобалося працювати в кадрі, розбирати епізоди, підсвічувати моменти, які не одразу помітні.
— Ставлення до медіа, коли ви були футболістом і зараз, змінилося?
— Коли я був гравцем, то не дуже любив спілкуватися з пресою. Побувавши в цій шкурі, побачив, як люди навколо мене працюють із повною самовіддачею та добре знають свою справу. Мова не лише про тих, хто в кадрі, а й про тих, хто за ним. На сьогодні моє ставлення до медіа змінилося кардинально. Хочу подякувати колективу «УПЛ ТБ», з яким я пропрацював і завдяки якому отримав класний досвід.
Інколи не хочеться надто сильно критикувати гравців і тренерів, особливо коли критики й так багато, але ти не можеш називати біле чорним. Жоден футболіст не виходить на гру з наміром привезти гол. Усі хочуть показати свою найкращу гру. Як це виходить, залежить від рівня футболіста. Критикувати можна завжди, але коли ти сам був футболістом, то розумієш, що в деяких ситуаціях помилка є наслідком різних факторів або ж суперник змусив тебе діяти неправильно.
Одна справа, коли ти спокійно можеш сісти перед телевізором, оцінити епізод і побачити його з різних ракурсів, і зовсім інша — коли твій пульс зашкалює, а рішення потрібно ухвалювати за долю секунди. З боку дійсно може здаватися, що в максимально простій ситуації виникає брак. За якісними епізодами завжди стоять десятки й сотні годин повторення різних ігрових ситуацій, щоб у відповідальний момент не схибити й не привезти гол.
— Поза ефірною роботою вдавалося поглиблювати свої знання або закінчити курс лекцій зі спортивного менеджменту?
— Для себе — так. Щось дивишся, щось шукаєш для себе, стежиш за контекстом. До цього додалися уроки англійської.
— Скільки разів на тиждень займаєтеся?
— Тричі на тиждень. Тепер матиму більше практики в команді з легіонерами. (Посміхається).
— Чи надходили до вас пропозиції від інших клубів у цей період?
— Клуби не називатиму, але пропозиції надходили від наших команд, які хотіли вибудувати вертикаль, подібну до тієї, яку ми створили в «Колосі». Але це не лише моя заслуга, а й заслуга всієї команди, яка піднімала наш клуб.
— За вашої другої каденції варто чекати на нову стратегію розвитку «Колоса»?
— Давайте не забувати, що ми живемо в умовах війни. Зробити гарну презентацію, обговорювати теорію — це може бути класно, але є реальність, яка за секунду може все зруйнувати. У футболі стратегія завжди одна — виходити на поле й перемагати, щоб потім за твоїми гравцями приходили інші клуби, поповнюючи скарбничку команди.
Говорячи про стратегію, під неї потрібно підбирати людей, тренерів, менеджмент і футболістів. За один день чи одне трансферне вікно нереально побудувати те, що працюватиме роками.
— Влітку багато писали про інтерес до вашого вихованця Артема Гусола з боку «Славії», яка почала звертати увагу на український ринок. Наскільки правильним було рішення клубу не відпускати гравця до команди, яка бере участь у Лізі чемпіонів?
— Усьому свій час. Якщо Артем зараз у клубі, значить, так і повинно бути. Я щойно прийшов до клубу. Будемо намагатися спрацювати так, щоб Гусол залишався цікавим іншим клубам. Так само в команді є футболісти, які можуть зацікавити інші клуби. Це також одна з наших цілей — розкривати потенціал футболістів і продавати їх.
— Наскільки наш чемпіонат зміцнів унаслідок гонки озброєнь?
— Загальний рівень упав. Показовим індикатором є те, що ми вилітаємо в кваліфікації єврокубків. Добре, що «Шахтар» отримав пряму путівку до Ліги чемпіонів. Попри все, клуби непогано працюють на ринку та вкладають кошти в інфраструктуру. Є достатньо багато клубів, які продовжують вкладати гроші й не дають пробити дно.
— Що ви думаєте про можливу зміну формату або скорочення УПЛ?
— На мою думку, щоб загострити конкуренцію та підняти рівень, було б правильно скоротити кількість команд. Це стосується не лише УПЛ, а й Першої ліги, щоб не доводилося шукати клуби, які потягнуть Прем’єр-лігу.
Олександр Карпенко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
