Екс-футболіст київського «Динамо» Микола Морозюк поділився враженнями від вчорашнього матчу своєї колишньої команди проти донецького «Шахтаря» (0:0) в 12-му турі чемпіонату України.
Микола Морозюк«Не можу сказати, що гра повністю відповідала статусу українського Ель Класіко»
— Пане Миколо, а що думаєте ви про червону картку Тобіаса?
— Ситуації Вінісіуса та Михавка (захисник киян Тарас Михавко був вилучений у кубковому матчі «Шахтар» — «Динамо», — прим. ред.) абсолютно ідентичні. Мене тільки дивує, як гравці сьогодні реагують на подібні провокації, знаючи, що працює система VAR.
У мій час VAR тільки починав з’являтися, а раніше було безліч таких провокацій, ударів нишком і брудних дій, які арбітри просто фізично не могли помітити на полі. Тобі залишалося хіба що після гри переглядати повтори. Але зараз, коли кожна камера дивиться на тебе, подібні вчинки — це або молодість, або захмарні емоції, або відверта дурість.
Я переконаний, що в того ж Тобіаса чи Михавка в такі моменти просто падає планка. Ми це називали: «впала штора». Ти робиш різкий рух у стані афекту, а вже через кілька секунд тримаєшся за голову й думаєш: «Що ж я наробив?».
— А чи взагалі вдалося Класичне? Які враження у вас залишилися від гри «Динамо» з «Шахтарем»?
— Чесно кажучи, не можу на всі 100% стверджувати, що сьогоднішня гра повністю відповідала статусу українського Ель Класіко. Але, як на мене, це був досить непоганий матч. Єдине, чого забракло, — це забитих м’ячів. Загалом, я очікував, що ми побачимо голи, але розумів: їх буде дуже-дуже мало. У підсумку маємо факт — 0:0. На жаль. Проте гра була абсолютно рівною.
— Розумію ваші вболівальницькі симпатії, але яка команда за самовіддачею та змістом гри сподобалася більше: «Динамо» чи «Шахтар»?
— Не приховуватиму: як колишній динамівець (а кажуть, що колишніх динамівців не буває), я віддаю перевагу «Динамо» і вболіваю за киян. Але якщо говорити об’єктивно, то не можна сказати, що «Динамо» було сильнішим, як і не можна стверджувати, що переважав «Шахтар». Це була класична нічийна гра: хороші відрізки й гострі моменти виникали як біля одних, так і біля інших воріт.
Водночас зазначу: сьогодні «Динамо» сподобалося мені набагато більше, якщо порівнювати з кубковим матчем. Та й не тільки з ним, а взагалі за довгий період.
— Ви помітили конкретні зміни в малюнку гри?
— Я довгий період не дивився матчі «Динамо» наживо, а сьогодні був на трибунах у Львові. І мені дійсно сподобалося те, що я побачив. Як колишній футболіст, я дивлюся на гру трохи під іншим кутом — і було чітко помітно тренерську ідею в «Динамо».
— Вузьке розташування вінгерів, Бражко, який опускається грати третього центрбека...
— Я б навіть сказав, що Бражко сьогодні практично діяв як центральний захисник. Схема взагалі видозмінювалася протягом матчу, а остаточно трансформувалася після травми та вимушеної заміни Тимчика. У Сашка в обороні була дуже цікава роль, досить незвична.
Чому я наголошую саме на тренерській ідеї? Футбол — це ж не тільки робота з м’ячем, це ще й гра без нього. Для мене це стало приємним сюрпризом: я побачив конкретні напрацювання саме під «Шахтар». Було враховано, як «гірники» володіють м’ячем, який стиль вони сповідують. Звісно, без помилок не обійшлося, але було видно, над чим команда працювала на тренуваннях, чого вимагає тренер, і що футболісти поступово починають розуміти один одного. За такий короткий проміжок часу побачити це — дуже приємно.
«Впала в очі емоційна перевага «Динамо» над «Шахтарем»
— Тобто зміна Ігоря Костюка на Мацея Кендзьорека в «Динамо» відбулася недарма?
— На 1000 відсотків! Справа навіть не в персоналіях, у мене немає ніякого упередження проти Ігоря Костюка. Просто раніше я взагалі не розумів, у що грає команда. Скажу відверто: після поразки 1:3 від Полісся я сидів не просто приголомшений — всередині була абсолютна порожнеча. Я не думав, що таке взагалі можливо. Виявилося — можливо.
По одній грі, звісно, далекосяжних висновків не роблять, але конкретно в цьому Класичному я побачив єдину команду «Динамо». З’явилися чіткі взаємозв’язки, які епізодично працювали дуже ефективно.
— Кого з гравців «Динамо» і «Шахтаря» ви могли б виділити персонально по цій грі?
— Скажу так: на стадіоні впадало в очі колосальне бажання та відчутна емоційна перевага «Динамо» над «Шахтарем». З боку «гірників» це не критика — я чудово знаю, в якому стані зараз команда. Після важких матчів Ліги чемпіонів і постійних виснажливих переїздів настає психологічне вигорання та порожнеча. Я сам через це проходив: бажання ніби є, але не вистачає драйву, свіжості, азарту. Склалося враження, що донеччани грали дещо впівноги.
Натомість у «Динамо» відчувалися хімія, вогонь, бійцівський характер. Це був справжній колектив, де кожен епізод міг схилити шальки терезів на їхню користь. Хоча навіть за такого функціонального стану «Шахтар» створив кілька небезпечних моментів і також міг вирвати перемогу.
— Сьогодні за киян зіграли літні новачки: дебютував Густаво Прадо, вийшли Кеассе Ба та П’єр Мунгенге. Раніше їм дуже мало довіряли, а тут кинули у вир Класичного — і вони точно не зіпсували картини. Як вам ці легіонери «Динамо»?
— Можливо, це прозвучить дивно, але про Густаво Прадо я взагалі почув уперше — навіть не знав, що такий гравець є в заявці «Динамо». Якщо говорити про Мунгенге, то за той короткий час на полі він мені дуже сподобався: у деяких мікроепізодах діяв досить гостро й ефективно. Кеассе Ба теж намагався загострювати.
Фактично вони вийшли втрьох на вістря атаки та помітно освіжили гру попереду. У того ж Ба був хороший момент, коли він пробивав із лівої ноги. Це класний сигнал: коли приходить новий тренерський штаб, з’являються нові обличчя, відчувається довіра до обойми. Навіть за цей короткий відрізок вони виглядали пристойно. Отже, в резерві є ресурс, здатний підсилювати гру.
«Постійно чуєш, що футболісти якісь не такі. От зате тренери в нас всі геніальні»
— Існує популярна думка серед експертів і тренерів: мовляв, які б проблеми не були в керівництві чи на тренерському містку, поточний підбір виконавців «Динамо» не дозволяє розраховувати на серйозні результати. Ви з цим згодні? Чи з цим складом можна гідно боротися за чемпіонство з «Шахтарем»?
— На мільйон відсотків — це моя тверда позиція, яку я не збираюся змінювати: з цими виконавцями можна здобувати високі результати! Я кажу конкретно про чемпіонат України.
Скільки я грав у футбол, стільки й чув одну й ту саму пісню — причому це біда не лише «Динамо», а всього нашого футболу: «гравці не ті», «рівень не той», «терміново потрібне підсилення». Давайте дивитися правді в очі. Хто сьогодні грає в «Динамо»? Справа в захисті — гравець національної збірної Сич. У центрі — захисник збірної Польщі Кендзьора, поруч наш збірник Михавко, на фланзі Дубінчак — кандидат у національну команду. Далі: Бражко, Піхальонок, Шапаренко, Пономаренко, Волошин — це все гравці збірної України!
Хто вам ще потрібен?! Мене просто бісить таке приниження гравців. У мене теж є претензії до футболістів, я не кажу, що це зірки світового рівня. Але розповідати, що вони «не відповідають рівню»... Слухайте, закінчуйте вже: виходить, тренери в нас усі геніальні, а футболісти раптом бездарні? Досить принижувати гравців!
— Але ж без кадрового підсилення «Динамо» теж не обійтися?
— Звісно, точкове підсилення потрібне завжди. Але коли ти граєш у єврокубках проти умовного Карабаху і за два матчі завдаєш усього два удари в бік воріт — невже в цьому винні виключно виконавці? Або коли ти з п’ятої хвилини граєш у більшості проти Полісся і виглядаєш абсолютно безпорадно?
Я дивлюся футбол не як рядовий глядач, а професійно: звертаю увагу на структуру, синхронність рухів, командні дії. Команда — це не просто 11 людей, які хаотично бігають і щось намагаються створити за рахунок індивідуального класу.
Має бути відчутний дух команди! Повинно бути видно, як гравці виходять з-під пресингу, як розігрують м’яч від воріт, як пресингують, відбирають, страхують. А коли всього цього немає, відкриваєш післяматчеві інтерв’ю, а там одне й те саме: «футболісти слабкі, футболісти вимерли, як динозаври». Зате всі інші довкола — фахівці топ-рівня.
«Я вболіваю за «Шахтар» в Лізі чемпіонів, бо він демонструє гідну гру»
— Тобто, на вашу думку, проблема «Динамо» не в підборі футболістів, а в організації гри?
— Так, загальний рівень УПЛ просів, бо немає того напливу якісних легіонерів, який був раніше. Колись сильні іноземці грали в «Металурзі», «Волині» — та в будь-якій команді! Згадайте Давіда Одонкора, ексгравця збірної Німеччини, який виступав за Говерлу, що стояла на виліт! Зараз такі фінансові можливості є хіба що в «Шахтаря», який купує талановитих бразильців за великі гроші, або частково в "Полісся".
Але кого зараз реально запросити в Україну з огляду на війну? Потрібно дивитися на те, що є під носом. А під носом — молоді, перспективні хлопці. Пономаренко, Шапаренко, якого, якщо вірити пресі, ще нещодавно хотіла купити пів Європи, Бражко, Михавко... Це солідний кістяк. Їм потрібна комплексна, щоденна тренерська робота. Подивіться на цих хлопців, коли вони виходять грати за збірну — там вони виглядають абсолютно по-іншому!
З усією повагою, але мене просто тіпає, коли наші феноменальні в колишньому тренери починають говорити: «та хто вони такі, вони в дублі сиділи б, це рівень «Динамо-2». Ну, майте хоч трохи поваги — це гравці збірної вашої країни.
— Отже, один з головних підсумків цього Класичного: за умови грамотної тренерської роботи це «Динамо» здатне скласти повноцінну конкуренцію Шахтарю.
— Так, так, і ще раз — так! Вони можуть і повинні боротися за золоті медалі.
На євроарені зараз об’єктивно важко. Але візьміть той же «Шахтар» у Лізі чемпіонів: вони поступаються «Інтеру» (0:1), програють «Спортінгу» (0:1), але я — динамівець — за них вболіваю. Загалом практично всі в країні підтримують «Шахтар» в єврокубках. Чому так? Тому що вони представляють Україну на найвищому рівні та демонструють гідну гру! За такі поразки не соромно. Команда б’ється, створює моменти, вона конкурентоспроможна.
А потім ти вмикаєш матчі іншої нашої команди на євроарені — в турнірі значно нижчого рангу... І дивишся на це настільки безпорадно, що, як колись влучно сказав Олександр Алієв, на тверезу голову цей футбол дивитися неможливо. (Сміється).
Тому звинувачувати в усьому футболістів я категорично відмовляюся. Це хороші гравці, з якими можна ставити завдання та спокійно нав’язувати конкуренцію і боротися за чемпіонство.
Владислав Лютостанський
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
