Український тренер Олександр Кучер поділився враженнями від матчу збірної України проти збірної Північної Ірландії в Лізі націй.
Олександр Кучер— Олександре, сильно розчаровані результатом?
— Так, звичайно, неприємний результат. Така надія була, що ми зможемо підвищитися у класі. Почали непогано, але потім два моменти повернули все на свої місця. У першому таймі струснули нас, і гра вирівнялася. Важко було спрогнозувати, що буде далі.
— Які причини поразки бачите? Футболісти самі казали, що розуміють ціну цього матчу, а вийшло зовсім інше.
— Спочатку настрій доволі непоганий був, давав надію. Але два епізоди такі були, коли нам забили з офсайду, а потім суперники із флангу створили небезпечний момент — двічі пробивали, Трубін виручив нас, парирував ці удари. Розумію, що є проблеми в обороні. Вони доволі суттєві. Нам могли спокійно забивати. Один момент, другий. Надія десь почала танути, мабуть.
— Ми майже нічого не створили у відповідь. Момент Кащука у першому таймі і Сікана у другому, а перший кутовий ми подали наприкінці матчу. Чому так?
— Тут важко аналізувати, тому що дивишся на склад суперника — Чемпіоншип. У нас більшість грає в європейських клубах, грандах своїх чемпіонатів. Гравці, які на якомусь рівні вже грають. А ми програємо команді, за яку грають футболісти з Чемпіоншипу. Я не знаю, чи така атмосфера, чи до гри виграють матч. Важко тут аналізувати, тому що хочеться розуміти, що в колективі. Не можна так, я не знаю, ми не розуміємо, де знаходимося? Треба якось відповідальніше виходити, віддаватися на футбольному полі, показувати агресію.
Повернутися до тієї бійцівської якості, потрібно віддавати більше, що в нас завжди було. А так, ми програємо. Зараз матч із Грузією, і не хочеться, щоб ми скотилися в нижчий дивізіон. Хочеться побачити самих футболістів, щоб вони зрозуміли: хай не буде щось виходити у вас. Але щоб люди побачили, що ми вміємо битися, вміємо битися за своє ім’я, за свою країну, за свою родину.
— По атмосфері в команді — дивлячись відео УАФ, блогерів, хлопці усміхаються і жартують.
— Треба міняти підхід, а не сміятися. Не треба приїжджати до збірної, як на відпочинок. Щоб зустрітися з друзями, посміятися. Треба відповідальніше до цього підходити. Вже немає з чого сміятися. Я розумію, атмосфера — це потрібна річ, але треба її напрацювати, а не, як вони самі кажуть, у сраці ми знаходимося. Тут не до сміху вже.
— А як вам стартовий склад? Дебютував Кащук, Забарний знову вийшов правим захисником, хоча є Крупський. Що можете сказати про ці рішення Мальдери?
— Тут рішення головний тренер ухвалює, він там усередині бачить, як йому подобається. У мене питання не до самого тренера, а до всього відносного, де ми зараз знаходимося. Він може бачити, хто в кращій формі, а наступну гру може грати Крупський. У нього якісь плани були на ротацію, тому що гра через два на третій, Якщо аналізувати, то багато можна причин знайти. Може, у тренера є якийсь план.
Знаєте, колись ми грали на чемпіонаті Європи 2016 року. І в останньому матчі групи проти Польщі випустили Тимощука. Ми тоді жодного голу не забили за три матчі, але випускаємо опорника. Але тут дещо інша ситуація. Можливо, Довбика раніше потрібно було випустити. Хоча я не маю, на що міг розраховувати Мальдера, випускаючи Довбика за три хвилини до завершення матчу.
Можливо, Мальдера розраховував, що десь першим дотиком він міг би забити, замкнувши якийсь навіс. Для цього випускали, звичайно. Не можна порівняти ту заміну з цією. Хотіли вирішити, хотіли досягти чогось. Тут є розуміння в цій заміні. Раніше, може, потрібно було випустити. Але є тренер, він вирішує.
— І тепер Україна буде боротися з Грузією за третє місце. Хтось із футболістів казав, що дивізіон С близько, хтось — що далеко. Ви як вважаєте?
— Взагалі воно все поряд. Воно в одному кроці, залежить від однієї гри. Розумієте? Все вирішиться на футбольному полі в Кошиці. Ми все побачимо. Можна так сказати: далеко, але воно поряд.
Андрій Павлечко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
