Авторитетний фахівець, головний тренер академії «Лівого Берега» Олег Федорчук поділився своїми враженнями про вчорашній матч заключного, 6-го туру Ліги націй Україна — Грузія (1:0).
Олег Федорчук— Олеже Вікторовичу, збірна України перемогла, але не переконала?
— Так і є. Я був готовий вкотре критикувати нашу збірну. Однак одразу після фінального свистка я звернув увагу на Андреа Мальдеру, якого всі намагалися вітати, але він усе одно був засмучений. І це викликає в мене повагу, тренер залишився незадоволений грою своїх підопічних.
Мені хотілося, щоб збірна України діяла в цьому поєдинку, як команда Грузії.
— Зате початок матчу для збірної України вийшов — краще не придумаєш?
— Груба помилка суперника. Це не заслуга нашої команди. Добре, що так вийшло, оскільки хвилини з 20-ї почалася тотальна перевага суперника за всіма статистичними показниками. Просто в грузинів немає стільки футболістів, які можуть постійно грати. І вони старші. Хоча знову ж таки, ми були притиснуті до своїх воріт. Нас не було. Наша збірна ніби мучилася на полі.
— А чому нас не було?
— Тут, на мій погляд, може бути кілька версій. Можливо, футболісти ще недостатньо розуміють вимоги наставника. До того ж запропонована тактика з цим складом, як ми бачимо, не працює. В атаці збірна багато моментів не створює, і в центрі поля почали програвати. Ми віддали м’яч супернику, але при цьому не можемо якісно втекти в контратаку. У складі збільшилася кількість нападників, а забитих м’ячів стало менше. А якби ще був Кварацхелія… Потрібно думати і про правий фланг. Ми без нього граємо.
— Хто, до речі, ваш «Лев матчу»?
— Я не вважаю Сікана найкращим у цій грі, незважаючи на те, що він забив переможний м’яч. У нас воротарська команда. (Усміхається). У нинішньому розіграші Ліги націй у більшості матчів найкращими були голкіпери. І цього разу я б віддав приз Різнику. Дмитро в цьому поєдинку не раз рятував команду. Завдяки його впевненим діям ми, нарешті, зіграли на нуль.
Втім, непогані два матчі провів Матвієнко. У цій зустрічі кращий, ніж у грі з Північною Ірландією, вигляд мав Забарний. Синчук? Я від нього чекав більшого. Він діяв по-дитячому, чимало помилявся, часом невиправдано брав ініціативу на себе. Думаю, Геннадій перегорів. Судаков розчарував. Це не той Судаков, який переходив із «Шахтаря» до «Бенфіки».
— Загалом, за п’ятибальною системою, як збірна України виступила в цій кампанії?
— На трійку з мінусом. Ми не вилетіли з Дивізіону «В», але були без шансів у черзі за квитком до Дивізіону «А». А вище за нас опинилися команди, які ні за складом, ні за лавою запасних, ні за традиціями не сильніші за нас.
— Перше місце в нашій групі посіла Північна Ірландія, яка щойно піднялася з Дивізіону «С».
— Скажу більше: вона значно молодша за всіх суперників. І якщо подивитися на минулі матчі, північноірландці були найбільш мотивованими. Хоча ця риса мала б бути сильніше виражена у збірної України, чия країна перебуває у стані війни. У футболістів бронь, але їхня війна — це футбол. А складається враження, що бойові дії відбуваються в Північній Ірландії чи Грузії.
Добре співати гімн перед грою, але було б непогано, щоб він звучав усі 90 хвилин, щоб футболісти про це не забували.
— Про утримання рахунку говорили й наші заміни наприкінці поєдинку?
— І заміни, і те, як захисник найкращої команди світу, не намагаючись зберегти м’яч, вибивав його абикуди. Такий рівень мотивації у наших футболістів чи недостатньо майстерності, важко сказати. Об’єктивну оцінку може дати людина, яка поруч зі збірною або всередині неї. Добре, що не програли й зберегли прописку в Лізі В. Це єдиний плюс у цій ситуації.
Сергій Бойченко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости

Загрузка комментариев