ЛЕГЕНДАРНЫЕ
Коллеги-форумчане, надеюсь, о любви к какой именно команде идёт речь, на этом сайте никому пояснять не надо. Впрочем, в самой теме публикации это уже предусмотрено. Сразу признаюсь, что благодарен одному из вас не только за внимание к блогу, но и за его, как правило, ёмкие и точные, на мой взгляд, комментарии. Для заголовка к сегодняшнему материалу позаимствовал слова именно из его комментария к моей публикации:
Шість літер, які пов’язують покоління...
Фотографию к этому материалу намеренно решил повторить и сегодня, поставив её поверх текста. Непосредственно под рубрикой, обращаясь к которой всякий раз испытываю смешанные чувства. Вместе с гордостью за прошлое клуба и великое - прямо-таки блистательное! - его наследие, 45-летие которого отмечаем в этом году, не обходится и без горечи.
Надеюсь, друзья-подписчики возрастом постарше, при одном лишь взгляде на фотографию подлинно легендарных ДИНАМОвцев, меня поймут: четверо из одиннадцати ушли уже в мир иной. А при взгляде на эти, дорогие сердцу и памяти, автографы на форзаце первой в жизни книжки...
...- в левый верхний угол, - ещё горше. О быстротечности жизни напоминает и откровение, эмоционально оставленное вашим покорным слугой пятнадцать лет тому назад.
Но пока жизнь, даже в условиях пандемии коронавируса, слава Богу, продолжается, не хочется легкомысленно относиться к неумолимому времени. Тем более, когда однажды, как говорится, с подачи Васильича, твёрдо усвоил, что только лишь оно вправе давать истинные - и окончательные! - оценки нашим, уж простите за пафос, земным деяниям. Полагаю, что именно поэтому мне нравится заниматься тем, что сейчас делаю. Да и классики, видимо, были правы, когда (правда, каждый на свой лад!) утверждали, что творчество - высшее наслаждение человечества.
После победы "Динамо" в Кубке Украины порадовался, к примеру, встрече ( пусть и "на Шурике", но всё-таки!) с одним из, слава Богу, живых легенд:
Ну как было, прочитав интервью с одним из, слава Богу, живой легендой, не оставить комментарий!? Привёл слова Стефана:
"А то, что киевляне выиграли Кубок — это не такой уж большой успех, а, скорее, норма."
И конечно же поделился своим позитивом:
"Верно, дорогой Стёпушка! И всё остальное, что прочитал с большим интересом, Вами сказано, как говорится, "В яблочко!". Рад, что даже такая - виртуальная! - но всё же встреча с одним из легендарных динамовцев состава -1975! - радует..."
Впрочем, прежде, чем предложить очередную главу из моей первой книги"Два сезона", уже переведенной на украинский язык Романом Котляром, молодым писателем, с юных лет болельщиком киевского "Динамо", хочу запустить вам, друзья-форумчане, как люблю говорить, "жучок в уши" (пусть "жужжит"!). Уже есть издательство (с типографией!), готовые - именно в год 45-летия великих "ДИНАМОвских побед в Кубке кубков и Суперкубке сезона -1975! - переиздать книжку со специально написанным предисловием, иллюстрациями (замечу в скобках, что они отсутствовали в издании 1976-го года!), художественным оформлением. Но пока, напомню, нет для этого средств. А ведь так хочется, признаюсь, чтобы, к примеру, многим из юных динамовцев, встречи с которыми для меня всегда памятны:
Да и сверстникам их - в любых городах и весях Украины! - очень уж хочется нынешней осенью презентовать мою переизданную книжку о славных событиях 45 - летней давности.
И чтобы мальчики, мечтающие стать профессионалами-футболистами, столь же охотно к ней тянулись, как более двадцати лет тому назад, к одной из моих книг "ДИНАМО", КИЕВ. ВОЗРОЖДЕНИЕ...", 1998 - го года издания. Возрождение, которого - по большому счёту! - все мы заждались...
х х х х х
Мюллер або Кройф?
Одним словом, романтика чи тверезий розрахунок? Збірна ФРН або Голландія?
Ці питання по-справжньому хвилювали динамівців. У день фінального матчу 10-го чемпіонату світу хол на другому поверсі їх заміської бази, де встановлено телевізор, нагадував вируючу трибуну стадіону. Пристрасті з кожною хвилиною розпалювалися. Футболісти навіть не думали, що самі можуть бути такими азартними уболівальниками. Вболівали за різні команди. Одним подобалася гра збірної ФРН, і вони пристрасно бажали успіху цій команді, переживали за неї, коли на першій же хвилині англійський арбітр призначив пенальті у ворота господарів поля. Інші віддавали свої симпатії команді Кройфа. Але більшість киян, мабуть, вболівало за голландців. Байдужих не було взагалі.
Анатолій Шепель:
— Я вболівав за ФРН тому, що в цій команді грає Мюллер. Він мій улюблений гравець. І дуже хотілося, щоб кращий бомбардир Європи став також і найкращим гравцем світу, щоб його золота медаль була офіційним тому визнанням. Мюллер справжній боєць, і я радів перемозі його команди. Правда, якби Мюллер грав за Голландію, я б напевно вболівав за голландців.
Леонід Буряк:
— Спочатку переживав за бразильців, а коли вони вибули, свої симпатії віддав голландцям. Часом здавалося, що збірна Голландії показує нам якийсь інший футбол. Футбол далекого, чи що, майбутнього.
Стефан Решко:
— Я відразу вболівав за команду Кройфа. Голландці — справжні романтики м’яча! Думаю, що саме їхня гра, а не збірної ФРН, розбурхала футбольні уми, змусила говорити про так званий тотальний футбол.
Чи треба дивуватися подібній різноголосиці думок в колі динамівського колективу? Адже світова преса, коментуючи підсумки десятого чемпіонату світу, також ділила свої симпатії по-різному. Але в одному спортивні оглядачі сходилися: склад фіналу був справедливим і логічним. І все ж кому з фіналістів віддати перевагу?
Французька газета «Екіп» обрала голландців, але при цьому визнала, що на боці збірної ФРН виявилося більше активності і бойовитості. «Збірна ФРН була безперечним фаворитом, але в останні години десятого чемпіонату світу більшість експертів виявилося на стороні голландців, — зазначає Ж. Ферран. — Голландці грали ефектніше, красивіше, більш видовищніше. Всі якось забули, що збірна ФРН найкраще проявляє себе саме в найважчих зустрічах. Беккенбауер і його товариші опинилися переповнені запасами енергії. Вони повернули собі той вищий підйом, що колись, 20 років тому, в 1954 році, в найвідповідальнішу хвилину дозволив їхнім попередникам домогтися незрозумілої перемоги над угорською збірною, яка їх явно перевершувала».
Бразильська газета «О'Глобо» повідомила, що симпатії минулих чемпіонів світу, їх тренера і багатьох оглядачів були на боці голландців.
«Я вважаю, що перш за все ми повинні взяти з них приклад і багато запозичити, — висловлювався на сторінках цієї газети тренер бразильців М. Загало. — Голландська збірна для мене була найбільш першокласною, і в її рядах був кращий гравець Кройф, який замість прояву власної індивідуальності і одноосібних дій вважає за краще бути складовою частиною нідерландської футбольної машини. Ми все це бачили, зрозуміли і оцінили. Ось чому так високо він піднесений багатьма».
Відомий англійський оглядач Джеффрі Міллер головним підсумком чемпіонату вважав той факт, що ігри його були видовищними і прогресивними. Обидва фіналіста, а також польська команда і піднесли сумарно світовому футболу «європейську концепцію тотальної гри».
«Жодна з цих команд не вірила в захисний футбол, — писав Д. Міллер. — Після поразки італійців і незрозумілої гри бразильців в тренери-герої вийшли ті люди, які в своїй політиці дотримуються ідей атакуючого футболу, швидкого, гнучкого, результативного, видовищного. Це і є головні уроки, які багатьом належить вивчити, якщо вони побажають, звичайно. А тим, хто від них відмахнеться, неодмінно доведеться платити в майбутньому за те, за що вже поплатилися багато хто на десятому чемпіонаті світу».
Чемпіонат-74 нікого не залишив байдужим. І все ж, думаю, особливих новинок він не вніс. Просто ігри його укріпили ті позиції, на яких вже стояли багато наших і європейських клубів. І з тотальним футболом ми були знайомі ще до того, як побачили по телевізору матчі з ФРН. Адже тотальний футбол передбачає наявність в командах виконавців, які вміють грамотно діяти в будь-якій ситуації: обороняючись, контратакуючи або облягаючи ворота суперника. Це не відбирає у футболістів їхніх індивідуально сильних сторін, але вирівнює загальний фон гри. І справа, мабуть, зовсім не в кількості гравців, які переходять на іншу половину поля. Нехай несподівано кинуться туди двоє або троє футболістів і один з них буде захисник, він-то і повинен зіграти — хоч і без особливого блиску, але грамотно. Але хіба це новинка? Наприклад, гравець оборони динамівців Києва Матвієнко або центральні захисники «Чорноморця» Зубков і Лещук ще до цього чемпіонату світу діяли попереду як справжні форварди. І не тільки в тому сезоні, а ще рік-два тому!
Разом з групою наших провідних тренерів Базилевич побував на іграх 10-го чемпіонату світу. Після приїзду з Мюнхена він виступив у двох номерах журналу «Старт» зі своїми враженнями. Тренер динамівців не впав у той лірично-піднесений тон, який був характерний для звітів більшості наших журналістів і фахівців, що коментували підсумки світового футбольного форуму. На думку Базилевича, 10-й чемпіонат світу лише формально узаконив новий футбол, але «... його паростки почали пробиватися давно, ще з часу англійського чемпіонату світу».
Зупинена мить з тих самих двох легендарних сезонів. Зліва направо: В.В.Лобановський, О.П.Базилевич, О.С.Петрашевський, В.I.Берковський, А.К.Пузач...
«У наших командах також вже не перший рік ведуться пошуки нових, вдосконалених форм футбольної гри, — писав Базилевич. — Не хочеться бути нескромним, але я повинен сказати, що і в київському клубі здійснюються певні експерименти. Ми просто не бачили раніше так близько голландців, не мали можливості переконатися, що в принципі мислимо, так би мовити, паралельно. Але я не вважаю це нашою особистою заслугою. Така воля самого футболу, який неодмінно вимагає більш глибокого підходу до нього, модернізації, руху вперед. Зрозуміло, нам слід ще багато попрацювати для того, щоб досягти кращих міжнародних зразків, але ми бажаємо цього, і чемпіонат світу допоміг нам відкинути непотрібне, зміцнитися в прогресивних висновках».
Погодьтеся, приємно було читати ці рядки. Згадайте, як свого часу, після перемоги збірної Бразилії, колишні керівники нашого футболу мало не в наказовому порядку зобов’язували радянських тренерів переводити свої команди на бразильську систему, як після перемоги на стадіоні «Уемблі» збірної Англії наші тренери вже отримували нові циркуляри з рекомендаціями брати на озброєння англійський стиль і вчити своїх підопічних атлетичному футболу.
Зеленцов якось розповів про одну розмову з Базилевичем після його приїзду з Мюнхена.
— Ми на вірному шляху, — говорив Базилевич. — Організація гри фіналістів, звичайно, висока, функціональний рівень гравців — вражає, але головне, що ми крокуємо в ногу з найсильнішими, а якщо хочете, навіть трохи стоїмо на більш високому рівні, ніж вони.
— А якщо, скажімо, завтра нам грати з «Баварією»? Чи зможемо виграти? —Зеленцов допитливо подивився на Базилевича. Той задумався. Потім твердо сказав:
— Відносно завтра — не впевнений, а от післязавтра, переконаний, можемо зіткнутися на рівних.
Як тут - на підтвердження слів Олега Базилевича! - не згадати холодний вечір - 6 жовтня 1975 року, коли на головному стадіоні столиці України - після блискучої перемоги над "Баварією"!, - киянам був вручений Суперкубок !?
Так, тренери київського «Динамо» йшли попереду багатьох своїх колег. Це не просто красиві слова. Після того як футболісти «Дніпра» стали володарями малих золотих медалей і завоювали путівку до вищої ліги, мені довелося розмовляти з тодішнім старшим тренером «Дніпра» В. Лобановським. Отже, один фрагмент бесіди з ним:
— Валерію, ви були на чемпіонаті світу в Мексиці...
— ... І не привіз звідти я ніяких тактичних футбольних новинок. Але знайшов підтвердження сформованим раніше поглядам на футбол. Навесні на теоретичних заняттях ми з гравцями «Дніпра» детально аналізували мексиканські баталії. Дійшли спільного висновку: футбол став мобільнішим і інтенсивнішим. Навантаження в грі розподіляється на всіх десятьох польових гравців рівномірно. На прикладі мексиканського чемпіонату ми показали, як великі футболісти ставляться до гри. Як, наприклад, чудовий майстер атаки Пеле не гребує чорновою роботою в той момент, коли його команда захищається.
Зауважу, що ця розмова відбулася в листопаді 1971 року. Як бачите, вже в той час один з нинішніх тренерів київського «Динамо» зовсім не збирався брати на озброєння «мексиканські віяння», він йшов своїм курсом, а ігри мексиканського першості світу лише переконували в тому, що цей курс — правильний.
... На якийсь час телерепортажі з ФРН відвернули увагу уболівальників від матчів внутрішнього чемпіонату. І динамівці відразу це відчули: під час ігор першості країни на трибунах з’явилося більше вільних місць. Це киян, за їх власним визнанням, заохотило. Динамівцям давно не терпілося показати, що вони теж вміють грати в тотальний футбол.
Наближався матч з «Зенітом»...
х х х х х
Повторюю те, про що вже писав. Поки рукопис в роботі, запрошую взяти участь усіх, хто не байдужий до історії достовірно легендарного клубу. На форзаці перевиданої книги може бути розміщена реклама або названі можливі інвестори. Адже ми з Романом Котляром, про якого вже згадав вище, почали цю справу, не маючи на те ніяких засобів...
Девi Аркадьєв,
13 липня 2020,
Філадельфія.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 22
Загрузка комментариев
