Хижаки, коли старіють, легко не здаються. Вони вперто обстоюють свій статус і борються із молодшими колегами за своє лідерство. Деякий час, вони ще лякають своїх молодших колег минулими заслугами, однак, рано чи пізно, наступає момент, коли заперечувати очевидне вже неможливо, через об’єктивні обставини…
Збірна Англії зараз опинилася в статусі такого «старіючого хижака».
Свого часу, вони були настільки переконаними в своїй силі, що не вважали за потрібне брати участь в чемпіонатах світу. Коли вони таки ввійшли в клуб міжнародних змагань, то виявилося, що насправді вони займають значно скромніше місце, ніж їм би хотілося. І лише чемпіонство 1966 р., яке й досі ставлять в заслугу Тофіку Бахрамову, підтвердило їх статусу топ-команди.
Далі були злети і падіння, але поволі «три леви» підійшли до кризи, з якої вони невідомо чи зможуть вийти…
…Початок 2000-х рр. дав англійцям неймовірний подарунок. В її збірній практично одночасно заграла плеяда неймовірно талановитих та зіркових гравців. Бекхем, Скоулз, Оуен, Джерард, Террі, Фердінанд, Руні, Ешлі і Джо Коули, брати Невілли – це склад збірної Англії на Євро-2004. Проте цьому «золотому поколінню» англійців так і не вдалося нічого виграти. Ні Еріксон, ні Капелло яким «Пощастило» тренувати цих гравців, так і не зуміли дійти з ними далі чвертьфіналів чемпіонатів світу і Європи. Замість трофеїв і перемог в пам’яті залишилися «метелики» Робінсона, секс-скандали Еріксона, конфлікт між Фердінандом і Террі, зачіски Бекхема та не зарахований гол Лемпарда у ворота німців.
Тривожним дзвіночком стало не потрапляння команди на Євро-2008, що стало аномалією, але це тоді ще не сприйнялося надто критично. Коли Капелло покинув свою посаду перед Євро-2012, усі були морально готовими до провалу на Євро-2012, але на тому турнірі підопічні Ходжсона таки пройшли групу і програли лише майбутнім фіналістам – італійцям. Але вже цей відбір «трьом левам» дався нелегко і апогеєм стала гра з Україною…
На поле «Олімпійського» англійці виходили лише в статусі умовних фаворитів. Ця команда Англії побоювалися програти Україні, що було добре видно по нервовій та неагресивній грі британців. І нульова нічия була сприйнята як успіх, що ще десять років тому було б нонсенсом для Англії в матчі з майже з будь-яким суперником. Психологічно це вже була не команда топ класу: статус гранда, швидше, навіть давив на них.
Але важливо не це, точніше не тільки це: на поле вийшла не молода перспективна команда, а збірна гравців, зоряні часи яких вже позаду. Такі гравці основи, як Джерард (33 роки), Лемпард (35 років), Коул (33 роки), Ягелка (31 рік) та Ламберт (31 рік) уже не претендують на звання найкращих в своїх амплуа, а двоє останніх не претендували на це ніколи. А саме вони зараз і є хребтом англійців, їх надією на поїздку в Бразилію. Можливо вони туди й потраплять, але що буде далі невідомо.
Очевидним є те, що адекватної заміни їм немає. Можна багато говорити про перспективи Джонса, Клеверлі, Уелбека, Уілшира, Барклі чи Старріджа, але є дуже багато сумніві в класі цих та інших молодих гравців, багато з яких не мають гарантованого місця навіть в основі своїх клубів. Саме відсутність англійських гравців, які грають в основі клубів Прем’єр-ліги і є головною проблемою англійців. Парадокс, але в сучасній Прем’єр-лізі, незабаром буде простіше зібрати повноцінний склад збірної Іспанії, ніж збірної Англії.
Останні заяви футбольних функціонерів свідчать про розуміння проблеми. Обережні слова про те, що слід ввести певний ліміт на легіонерів, уже є успіхом. Але чи дійде справа до конкретики невідомо і навіть сумнівно. А тим часом в основі англійських клубів «англійських» гравців стає все менше. «Ньюкасл» за рік став французьким, в основній обоймі «Арсеналу» стає все більше німців, а «МанСіті» взяв курс на іспанізацію. Навіть скромніші клуби не відстають: Мічу недавно сказав, що в роздягальні «Суонсі» розмовляють по-іспанськи. В цьому ніхто не сумнівається, питання в іншому: чи тільки в роздягальні цієї команди англійська мова вже не звучить?...
Шкода, бо в небуття може піти легендарна команда. Легендарна не успіхами чи стабільністю, а своїм характером і неповторним стилем. А зараз цілком реальною є можливість, що за кілька років, англійці стануть командою рівня інших британських команд, для якої аномалією буде вже не не потрапляння на турнір, а навпаки – потрапляння на нього…
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
