Нарешті

Нарешті прорвало.
Нарешті ми отримали насолоду від футбольного дійства.
Нарешті ми побачили, що вміє Динамо, коли тренер і команда працюють в резонансі.
Нарешті, ми побачили купу голів в єврокубках.
Нарешті хочеться просто забути незабутні провали киян.
Багато було цих справних «нарешті», та головне запитання полягає в тому, чи не є це «нарешті» одноразовою незабутньою блискавкою, як, наприклад, була перемога над сербським Партизаном в минулому році.

Не хотілось би. Нещерет заявив, що Динамо на вірному шляху. Подивимось, бо скільки таких заяв ми вже чули.

Вчора не сподобались лише перші хвилин 10…15. А потім боснійська команда, в якої до речі грав молодий Лука Модрич, чомусь раптово зникла з поля і на ньому залишилась лише Динамо: після пропущеного другого голу Зрінські абсолютно не було видно. Чому суперник так швидко здався, хай Штимац розбирається: нам це вже малоцікаво.

Вчора я не побачив ніяких нових тактичних вишукань, витончених пошуків: просто команда грала як одне ціле. Швидше за все основою перемоги стали психологічні налаштування гравців. Хай так, нам хотілось просто любуватись грою, насолоджуватись нею, бо це буває не так часто і не так гарно. Ми зголодніли за такими перемогами.

Для мене однозначно найкращий гравець матчу капітан - Віталій Буяльський. Світла і розумна голова. На жаль Віталій на відміну від Біловару майже ніколи не дає хоч трохи розлогих інтерв’ю. Можливо я не особливо занурювався в інтернет, шукаючи розмови з ним: пам’ятаю лише одне більш-менш таке інтерв’ю з Віталієм влітку, коли він підписав новий контракт з Динамо. Обов’язкові інтерв’ю після матчів не рахую, та й їх то було не так багато. Хотілось би почути саме від нього його бачення гри Динамо і чому Динамо грає в футбол не так часто, як грає в антифутбол.

До речі, навіть в одиноких флешінтерв’ю Віталій мене здивував, сказавши, що Динамо працює більше над кутовими в нападі, тому що не вистачає часу. Хоч і зрозуміти тренерів можна, але все одно якось дивно.

Другий, хто мене здивував (та що там здивував – ошелешив) це Тарас Михавко. Раніше він здається лише раз виходив на заміну на місці лівого фулбека (з Кривбасом на 11 хвилин за рахунку 3:0). Тоді це виглядало винятком (можливо лише для мене). Та вчора Тарас так відіграв на лівому фланзі, що Вівчаренко з Дубінчаком мабуть зажурливо принишкли. Мені чомусь казалось, що у Тараса немає швидкості грати фулбеком, та вчора він практично приголомшив мене і швидкістю, і достатньо точними передачами в карний майданчик, чого ми мало в останній час бачили від Дубінчака і практично не бачили від Кості. Кортілося б побачити повторення цього експерименту і не хочеться, щоб це була разова вимушена акція.

Третє, що сподобалось і думаю не лише мені: голи Попова і Блендуце. Вони виглядають абсолютними близнятами, тобто явно що награні. Прочитав потім в Трибуні, що Динамо в цьому сезоні 27 відсотків кутових ударів конвертує в голи (в минулому 8,1%). Тобто, аналітику від аналітика Мацея Кендзьорика видно не те щоб під мікроскоп чи в окуляри, а навіть беззбройним оком. Тільки дивно, чому так довго подібного аналітика не було в команді.

З маленьких «однак», кинулось в очі, що Шола все - таки лише швидкий вершник, але, на жаль, безголовий. Можливо саме тому його першим замінили.

Все, досить, співати хвалу. Хочеться побачити підтвердження такій грі в грі з ой яким страшним ЛНЗ Пономарьова.

Що ж неділя невдовзі.

З повагою,
Скіф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости