Петракову

Петракову: якщо ти йдеш проти усього світу та здорового глузду зокрема і не викликаєш до збірної чи не найкращого гравця італійської ліги, то ти просто зобов'язаний вигравати такі матчі, як з боснійцями. Інакше це самодурство! Вперте самодурство!

Петракову: якщо ти вважаєш, що контроль м'яча - це не наш стиль, у тебе "своя тактика, під яку не всі підходять", а на ділі ти просто граєш на контратаках (і це з ким?

з боснійцями! і де? вдома!), то це не футбол майбутнього. Це футбол минулого, загорнутий у красиву обгортку з написом "ми будемо швидко виходити в атаку" зі стертим закінченням "завжди однаково". Своїм обмеженим поглядом на тактику ти обмежуєш дії футболістів. А вони уже відчули смак гри в інший футбол з попереднім наставником. І вони можуть грати в інший футбол. То що ж ти робиш? І чого вперто добиваєшся?

Петракову: якщо ти жалієшся, що "немає ким замінити", що "гравці на полі втомилися", "заміни вимушені, а тому не змогли грати як хотіли", то, повертаючись до першого абзацу, чому не викликати до збірної того/тих, хто б підсилив гру? і, повертаючись до другого абзацу, чому під час гри не змінювати тактику, даючи перепочинок вінгерам у їхніх постійній, одноманітній, фізично затратній біганині? Застав бігати суперника за м'ячем, а не своїх футболістів. Звичайним перепасовуванням захисників між собою (з постійними пасами додому) уже нікого не здивуєш і це не рятує ситуацію.

Петракову: у грі з фінами (в другому таймі) ти зарядив рушницю, а в грі з боснійцями вистрілив у власну ногу. Рана, на щастя, ні для тебе, ні для нас, вболівальників, ще поки не смертельна, але перестань стріляти собі по ногах - їх у тебе лише дві. Одну ти вже собі поранив. Якщо пораниш другу, жодне корчення від болю ("мене не підтримують"), скиглення на прес-конференціях ("мене всі ненавидять"), післяматчеві словосполучення "перепрошую, що не виграли" уже не сприйматимуться адекватно.

Отож бо, пане Петраков: будь адекватним (чи стань ним), глянь реально на речі, перегорни сторінку з образами і бундючністю. Зроби все правильно, або хоча б спробуй це зробити. Зроби так, щоб в кінці цього футбольного відбору ти міг сказати "Я все зробив, що міг. Я переступив через власну біль, образи від футболістів, необ'єктивність вболівальників." І, що головне, ми, вболівальники, тобі повірили. Незалежно від підсумкового результату.

Україна forever.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости