Зі "Славією" - зі славою!

Коли команда росте, коли команда спрагло шукає власну гру, є матчі, що можна було б назвати визначальними у тому розумінні, а що ж вдалося, а що ж з мрій і побажань стає вже реальною дійсністю. Саме такими були матчі «Динамо» з «Шахтарем» і особливо зі «Славією».

Парадоксально – у матчі внутрішнього чемпіонату динамівці змагалися з технічними бразильцями, а у кваліфікації Ліги Чемпіонів з атлетичною, вольовою командою, яка добре уміє грати на «другому поверсі».

Отож і невипадково, щo у кожному з цих матчів ставали вагомими зовсім різні козирі, які треба було класти на стіл. Певна річ, бразильці у матчах українського чемпіонату бували вельми «невихованими» щодо рівня брудної гри. Матч «Динамо» зі «Славією» показав, що бразильським «гірникам» щодо цього у енергійних і вольових пражан – ще вчитися і вчитися!

Щось «Динамо» удалося продемонструвати, щось ні. Але команда пробилася у наступне коло змагань, де будуть зустрічі з «Аяксом». А це вже немала перемога. Бо зустрічі «Динамо» з «Аяксом», яким би не був їх остаточний результат, знаходитимуться у центрі уваги скаутів дуже багатьох європейських клубів. А яка увага, така і повага!

Так, празька «Славія» – команда вольова... І дуже не хотіла програвати! Але ж і «Динамо» виявило стійкий і непоступливий характер. А без цього перемоги б не було...

Ото ж плюси і мінуси «Динамо» у матчі зі «Славією». На мій суб’єктивний погляд. «Динамо» виявило себе вельми активною, швидкісною командою, яка вміє грати по-різному з різними суперниками і грати по-різному з одним і тим же суперником. Яка стрімко і невимушено переходить з оборони в атаку і вміє не тільки швидко рухатися на зеленому полі, а і швидко мислити.

Таке враження, що як би суперники не вивчали їх матчі, але коли динамівцям, ніби за хвіст жар-птицю, удається ухопитися за власну гру, стихія імпровізації, властива команді, може спростувати найнадійніші домашні заготовки суперника.

Все у «Динамо» є: і гравці, що уміють влучно завершити атаку, і футболісти, яким удається найважливіший останній пас перед завершальним ударом. Нарікають: це б «Динамо» – ще одного форварда… Під час матчу зі «Славією» було враження, що з атакою у «Динамо» ніби усе в порядку, а от неординарного плеймейкера, здається, і не вистачає. Хоча, можливо, такі гравці у команді є, але себе ще проявити на міжнародній арені не встигли.

Один з вагомих козирів «Cлавії» – гра на «другому поверсі»... Динамівці зуміли протиставити цьому холоднокровну гру в захисті, уміння не підпускати суперника близько до своїх воріт. Але виникає питання – а чому ж самі не використовували таку грізну зброю? Адже у «Динамо» є немало гравців високого зросту!

Не дуже переконлива гра динамівців на флангах, а саме це є одним з вагомих показників рівня гри. Передачі здебільшого короткі. Довгі передачі були, але суперники виявлялись до них готовими. Але сам факт використання довгих передач є багатообіцяючим і перспективним. Тим більше, що є кому такі передачі одержувати і уміло використовувати.

Щодо мінусів. Захисники команди інколи «соромилися» у напруженій ситуації зіграти просто і надійно. І починали мудрити, що приводило до непотрібних загострень. Частенько бували зайві втрати м’яча у середині поля, що теж загалом не на користь. Інколи було таке враження, що просто нема кому відбирати м’яч у суперника.

Загалом приходиш до висновку, що коли динамівцям удається нав’язати суперникам свою гру, результат матчу стає переконливим. Аби тільки переконливою була гра.

А завершити хотілося б такими рядками –

Хоч слава і бува лукавою,

Зі «Славією» – зі славою!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости