Доля любить сміливих. Скромний хлопець зі звичайної сім′ї прийшов на перегляд до футбольної школи відомого клубу, за який завжди мріяв грати. Як йому вдалося пройти відбір серед купи акселератів і мажорів не зможе відповісти навіть він сам. Мабуть – доля. Мабуть – провидіння. Ну, буває так.
Але і хлопець не просто чекав, поки хтось відкриє двері. Працював над собою наполегливо. Крок за кроком підвищуючи свою футбольну майстерність, набуваючи досвіду через помилки, розпихуючи плечима акселератів і мажорів. Хлопець йшов до мрії.
Доля, кажуть, любить сміливих. На якійсь з ігор юнацьких складів помітив біля поля дівчину. Хто така, звідки? Та яка, власне, різниця? Щоб дізнатися, треба спитати. Красуня, схоже, й сама не очікувала такої зухвалості від якогось невідомого футбольора. Але на побачення погодилася. Ну а чому ні, цікавий, симпатичний. Хлопець навіть трохи був в шоці від її згоди. А от зовсім не трохи в шоці він був, коли дівчина приїхала на побачення з охороною, а в процесі спілкування виявилося, що вона донька президента клубу. Клубу, за який хлопець з дитинства мріяв грати. На цьому місці історії хлопець цілком слушно припустив, що президент не буде в захваті, що донька міліонера зустрічається з якимось невідомим хлопцем зі звичайної сім′ї, і був внутрішньо готовим, що коли охорона повідомить президенту, куди їздила його донька, доведеться зібрати свою невелику валізу. Але… Доля, ви ж чули?, любить сміливих. І президент якось навіть по батьківськи подивився на молодих, сказав – Я що вам тут, домострой? Ваші життя, вам і жити, головне щоб без дурощів. І якось спокійніше і впевненіше став з тих пір почувати себе хлопець. Та й кар′єра потроху вгору пішла, чого приховувати, і акселератів з мажорами вже плечима розпихувати не доводилось – вони самі розбігалися. Ну а як інакше, коли донька президента клубу сама фотки з ним постить навіть не ховаючись. От і тренер якось так особливо мудро дивитися на нього став… Та ну ні, не може бути. Це просто доля любить цих, як їх… Сміливих.
І пробив час. І настав день. Хлопець вийшов грати за улюблений клуб в своєму дебютному матчі. У віп-трибуні сиділи його дівчина та її батько, президент клубу. Ця гра мала стати тією самою нагодою, щоб показати – не помилився ніхто – ні хлопець, ні дівчина, ні президент, ні клуб. Мрія ось-ось мала збутися. Але «что-та пашло нє так»…
Грав хлопець жахливо. Гол привіз. Ще парочку недовіз. І хоч виграла команда, думав хлопець, що після такого дебюту про перший склад він буде мріяти довго. Але на диво, тренер взагалі не сварив, тільки пальчиком трохи так ай-я-яй, та на пресусі на адресу президента мимохідь кинув, що треба б захисника купити. Партнери взагалі промовчали, командна мафія розуміла, пачьом в Адєссє рубєроід. Президент віджартувався, що навіть він набиває м′яча краще за хлопця, ще й відразу показав наскільки. А дівчині взагалі по барабану було, як він там зіграв – вона заздалегідь замовила святковий столик на вечір в дорогезному ресторані.
Доля любить сміливих, ви ж в курсі. Тому пройде зовсім небагато часу, і цілі стадіони по всій Європі будуть скандувати – Пі-во-вар!!!, Пі-во-вар!!!, Пі-во-вар!!!, Пі-во-вар!!!...
Частина друга. Більш реалістична.
… Пі-во-вар!!!, Пі-во-вар!!!, Пі-во-вар!!!, Пі-во-вар!!!
Спадковий (по мамі) прокурор прокинувся і навіть не відразу зрозумів, де він, на стадіоні чи в ліжку. Насниться ж таке – подумав прокурор, встав і одягнув халат і капці кольорів військового пікселю. Не дарма злі язики подейкували, що пан прокурор одяг шинель й пішов на фронт. Правда там його ніхто не бачив, але це й не дивно. Коли країна воює від Монако до Бахмуту, хтось же має і в батальйонах Куршевеля служити не покладаючи рук, прикриваючи неньку. Ну і з нею власну незчислену нерухомість і рухомість, картини, годинники, словом все, що недолюстрований прокурор заробив непосильною працею при будь-якій владі. Глянув в айфон: есемеска з банку – дружина витратила черговий мільйон на черговому лакшері-курорті. Добре що декларації відмінили, подумав пан спадковий прокурор. Гроші його не турбували, благовірна – нотаріус, і не простий, а з дуже важливих питань, тож і відпочивати їй теж треба з розмахом. Головне щоб не в москві, як колись … Так, що там на сьогодні? Не забути орендувати в родичів купу майна. Потім навпаки – здати в оренду родичам іншу купу майна. А то грошики приходять, подарунки дарують – не встигаю прасувати. Та й купа нерухомості сама з собою не розбереться. З посмішкою згадав, як колись рідний брат погорів на хабарі у смішні 8 тисяч зелених. Ото часи були…
Пану прокурору в житті, як тим сміливим, непогано перло. Батько його працював в місцевих закарпатських феодалів, от у спадок від батька цей зв′язок і передався. Ну, а де місцеві закарпатські феодали, там і президент одного відомого футбольного клубу. І так воно якось пішло-поїхало, грошей мільйони, майна не перелічити, то чого б синочка не побавити. От і влаштував до партнерів у престижну футбольну школу з багатьма іншими мажорними надіями українського футболу. Хоча ні, бавитися не наш рівень, треба чадо якось серйозно підіймати. А тут ще й симпатія так вдало між молодими промайнула. Ну, все логічно, діти мільйонерів мають спілкуватися з собі подібними, яке там доля, сміливі… Смішно. Так пацан, засранець, вийшов і, що називається, награв по саме не хочу. Чому тільки в тій футбольній школі вчився? І чи вчився взагалі… Он і дід румунський щось там на пресусі бовкнув, що бека не вистачає йому. Як це не вистачає? А мій тоді хто? Так диви ще й породичатися зірветься, воно мені треба? Так розмірковував пан спадковий прокурор після дивного сну, намагаючись визначити, як так можна порішать, щоб синочок якось так краще грати почав і на банку не присів, бо конкурентів у нього вистачає, і вони як на зло не мажори, а тому звикли таких мажорів самі плечима розпихувати. Бо навряд чи президент ще когось з захисників продасть лише щоб моєму місце було… Правда є ще угорське громадянство, але там точно по блату грати не дадуть.
Частина третя. Авторська, цинічна.
Цей день ми всі безумовно маємо запам′ятати. Хоча про цей день не розкаже і книгу не напише знаний архіваріус. І натовп блогерів придворних цей день теж оминуть. Бо якось незручно вийшло. Краще черговий раз про суддівство поорати. Але тим не менш, мабуть вперше в історії славетного клубу в основі на офіційний матч вийшов справжній, справжнісінький, справжнючий з найсправжнючіших мажор, син корумпованого недолюстрованого спадкового прокурора-мільйонера, який звісно сам пробився через перегляд у футбольну школу, а потім і через власне школу, розштовхавши плечима всіх інших акселератів, немажорів і просто здібних хлопчаків, бо доля, бач, любить сміливих. Син, батьки якого познайомились і мали справи з місцевими закарпатськими феодалами і їх партнером, президентом славетного клубу не тоді, коли почали зустрічатися їх діти, як хтось міг би подумати, а задовго до того, ще коли з місцевими закарпатськими феодалами працював батько спадкового прокурора.
Що ж… В кінці кінців, наша мета – чемпіонство і пристойна гра в Лізі Чемпіонів. Ну, не можемо по-старому – на полі – будемо пробувати по новому. Трохи більше мажорів в складі, трохи прокурорських, трохи суддівських, трохи бізнесових, трохи кримінальних – а там дивишся, і парішають…
Автор в курсі, що Дячук дискваліфікований, а Сирота після Євро, типу відновлюється.
Головне - запам′ятати цей день.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
