"Одне з проголошень української незалежності в ХХ столітті (яких було шість) відбулося 15 березня 1939 року. Під час окупації Чехословаччини німецькими військами, теперішнє Закарпаття проголосило незалежність Карпатської України, затвердивши парламент, армію (Карпатську Січ), обравши президентом Августина Волошина і оголосивши про бажання боротися за Україну в цілому від радянської окупації.
У відповідь вже через кілька днів угорські війська перейшли кордон і почали окупацію Закарпаття. Війська нечисленної Карпатської Січі не могли протистояти регулярній армії мадярів і поступово відступали, здаючи позиції. У підсумку до початку квітня вся територія Закарпаття виявилася окупована угорцями. Карпатська Україна припинила існування, парламент був розпущений. Молода українська держава проіснувала трохи більше двох тижнів.
При окупації угорські війська жорстоко розправлялися з українськими військовими, навіть коли ті добровільно здавалися в полон. Частину з них передали до сусідньої Польщі, де понад 600 бійців Карпатської Січі були розстріляні.
З 1941 року Угорщина виступала союзником нацистської Німеччини при окупації України в ході радянсько-німецького протистояння.
Зокрема, піхотинці 105-ї піхотної дивізії угорської армії під командуванням Алдя-Папа Золтана Йогана брали участь в окупаційних і каральних акціях на Чернігівщині. Вони брали участь в масових вбивствах 1-2 березня 1943 року в селі Корюківка на Чернігівщині, коли у відповідь на акції партизан окупанти вбили понад 6000 жителів села і спалили майже всі з 1400 будівель населеного пункту.
Такі потужні каральні акції не могли пройти безслідно. І після 1945 року контрольований Москвою угорський уряд видав 25 військових злочинців Чернігівському суду. Частина з них були розстріляні, проте майже половина отримали терміни ув’язнення, а через 10 років – повернулися на батьківщину.
Незважаючи на такі болючі точки взаємного історичного досвіду, після 1945 року угорці були чи не єдиною нацією, яка не зазнала насильницької депортації з радянської України (наприклад, дуже жорстоко депортували поляків зі Львова і Станіслава, а також німців із Запорізької області і Львова).
Цей позитивний досвід також міг би бути хорошим внеском у скарбничку україно-угорського консенсусу – і українським аргументом до порозуміння.
«Треба вести себе як велика нація. У багатьох народів центрально-східної Європи є комплекс «малих народів». У нас його бути не повинно. Ми повинні підходити до всього спокійно і солідно, без істерик», – зазначає Олександр Палій.
На його думку, Україні не варто згадувати взаємні образи часів Другої Світової.
«Жодних територіальних чи фінансових претензій за події ледь не столітньої давності пред’являти не варто. Це незріла позиція », – вважає Палій...
https://narodna-pravda.ua/…/movne-pytannya-shho-ukrayini-…/…
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости