Всіх вітаю!
Цей допис я вирішив присвятити нашим тренерським потугам.
Отже, переважній більшості вболівальників Динамо відлягло від серця тоді, коли Сьоміна звільнили із посади головного тренера у зв′язку із поганими виступами команди. Часу відтоді пройшло достатньо, аби оцінити все на тверезу голову і зробити певні висновки.
Пам′ятаємо, що Сьомін прийшов другого разу у Динамо у грудні 2010 року, і пропрацював до вересня 2012 року. Тобто він завершив сезон 2010-2011, провів сезон 2011-2012 і розпочав сезон 2012-2013 – загалом майже повні 2 сезони, при чому один від початку і до кінця. Саме показники команди у сезоні 2011-2012 я вирішив взяти за основу.
На таблиці показники перших семи команд.
М Клуб І В Н П ЗГ ПГ ± О
1 Шахтар 30 25 4 1 80 18 62 79
2 Динамо 30 23 6 1 56 12 44 75
3 Металіст 30 16 11 3 54 32 22 59
4 Дніпро 30 15 7 8 50 35 15 52
5 Арсенал 30 14 9 7 44 27 17 51
6 Таврія 30 12 9 9 43 36 7 45
7 Металург 30 12 6 12 35 34 1 42
Що видно? Насамперед можна із впевненістю заявляти, що програш чотирьох очків Шахтарю не є поганим показником. Порівнюючи із тією самою Італією, то чемпіон Ювентус випередив Мілан на 4 очки. У Німеччині чемпіон Боруссія виграла у Баварії 8 очків. Ну тоді ж Реал виграв у Барси 9 очків. Тобто, наше відставання є у межах слова «мінімальне». А враховуючи кількість клубів-партнерів Шахтаря, це відставання могло бути і інакшим.
Іншою цікавинкою є кількість пропущених голів. А ми у тому показнику є лідерами. В середньому ми пропустили 0,4 года за гру, Шахтар пропустив 0,6 голів за гру, Металіст 1,07 гола і Дніпро 1,17 гола за гру.
Якщо порівнювати із показниками європейських лідерів, то виходить ось така картина:
Звісно можна вважати наче це є порівняння непорівнюваного, бо де там нашому чемпіонату до європейських. Але цифри є цифри. А сперечатися можна лише за те, як ці цифри оцінювати.
Моя оцінка цифр доволі проста – команда у внутрішньому чемпіонаті грала на серйозному рівні. І у Лізі Європи ми пройшли не найслабші команди.
Звісно, нарікання можуть бути на те, що Сьомін не є динамівцем і сповідує не динамівський футбол. Але шановні, що є динамівським футболом? Невже це -19 голів у групі ЛЧ із Дем′яненком, бо «у рібят глаза нє гарят»? Чи це оце славне кліше «прєссінґ і іґра флангамі»? Як на мене, то аналізуючи сутність виразу «динамівський футбол» у його зв′язку із людьми, які той футбол створювали, можна помітити цікаву річ – виявляється «динамівський футбол» це футбол, який трішки випереджає свій час. Звісно «випереджає свій час» є оціночним поняттям. Але на той момент активний загальнокомандний пресинг, рух команди як єдиного цілого, швидкі контратаки і інші «фішки», які багато хто втискує у кліше «динамівський футбол» і були тим самим випередженням часу.
Повернемося до теперішнього Динамо. Не оцінюючи просто геніальну некомпетентність Суркіса у управлінні клубом і ще геніальнішу його некомпетентність у виборі тренера ми із вами вже і не пам′ятаємо що таке динамівський футбол.
Але (о,чудо!) нам запропонували в якості головного тренера найтитулованішого радянського футболіста Олега Блохіна. Чого досяг тренер Блохін? Вікіпедія нам підказує:
- Чвертьфіналіст Чемпіонату Світу: 2006 — зі збірною України
- Друге місце в Чемпіонаті Греції: 1991, 1992 — з «Олімпіакосом»
- Третє місце в Чемпіонаті Греції: 1993 — з «Олімпіакосом»
- Кубок Греції: 1992 — з «Олімпіакосом».
- Суперкубок Греції з футболу: 1992 — з «Олімпіакосом».
А по суті та людина, яку нам тицяють за мессію (та й самі вболівальники роблять із нього такого), насправді вигравала щось ще у 1992 році. І то престижністю це щось не надто пахне. Та й факти майже як ті цифри, із ними важко сперечатися.
То ж трішки ще оціню початок праці Блохіна. Не звертаючи уваги на гру (бо Блохін 10 березня заявив що тренує команду лише 31 день, порахувала людина), я хотів би загострити погляд на менеджерській політиці пана Олега.
- Покупка Віди (основного захисника команди, яка у ЛЧ чього розіграшу пропустила найбільше голів) замість утримання Бетао. Тобто як мінімум ми обміняли шило на мило. Та ще й доплатити 4 мільйони (чи 5?). Стабільний добротний захисник Бетао пішов, бо Віда...кращий варіант у всіх аспектах? Ну-ну, лише сліпий і недалекоглядний не матюкався на фейли домагоя на зборах (та і у офіційних привіз вже).
- Аренда Рафаеля. Звісно, Рафа «улюбленець» публіки. У хлопця «глаза нє гарят» і взагалі «он какойта флєгматічний». Хоча хлопець зігравши менше ігрового часу від Краньчара напрацював більше балів. Та і ГРАЄ у Бундеслізі у одній із найкращих команд. Невже дурні?
- Ситуація із Мілевським. Зізнаюся, Міля мій любимчик протягом довгого часу. Як би хлопець не брикався. Але футболіст із Даром. Але моя любов до Артема то одне. Дивним є те, шо Блохін задля задоволення свого Еґо розібрався у ситуації дуже цікаво – просто вигнав хлопця із команди.
- Помічники Баль і Михайличенко. Хоч Михайличенко на мою думку і талановитий хлопець, вміє показувати і результат і налагоджувати гру, але із характером не склалося. Тому не знаю наскільки він витримує думку Блохіна без втрати своєї думки. Коротше кажучи, цікаво мені чи не лише бездумно підтакує Михайличенко Блохіну.
А от Баль – суцільна загадка. Що він робить? Чим займається? Я особисто згадую недавні потуги Баля на тренерському полі, і млосно робиться. Може він геніальний, але поки не видно за ним.
Висновок всього сказаного простий. Як би ми не хотіли і не переконували себе, Блохін не є супертренером. Можна навіть сказати, що порівняно із європейським середнячкою Сьоміним Блохін не надто вражає. З легкої руки нашого геніального президента він має повну волю ламати все. Що вже є, не будуючи поки якіснішого. Насправді як на мене то дядько взявзя грати у славне «бєй-бєгі» із доволі відчутним креном на атаку, при тому зламавши як-не-як побудований Сьоміним захист. Звісно, мені б хотілося аби все-таки нас оминула доля ФК Москва і аби у нас було якнайомога менше матчів а-ля Чехія-Україна чи Бордо-Динамо, але підстав на це надіятися я маю не так і багато.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости