Болгарія. Шлях від міцної збірної до європейського карлика (частина друга)

Болгарія. Шлях від міцної збірної до європейського карлика

Наступні два мундіалі Болгарія пропустила. Спочатку не втримали молодого Платіні і компанію (взяли реванш таки французи за 1961 рік), а через чотири роки не впоралися з Австрією (хоча кількість учасників чемпіонату світу зросла до 24 і квота від Європи збільшилася).

Але вже в Мексиці-86 болгари були присутні. А відбірна група випала яку не побажаєш ворогу: Франція (щастило болгарам на «гальських півнів»), Югославія та НДР. І лише дві путівки. Запорукою успіху були домашні матчі. В Софії господарі не втратили жодного очка. Особливо їх надихнула перемога 2:0 над Францією (чемпіоном Європи).

На полях Мексики суперниками болгар стали: Італія, Аргентина та Південна Корея. За сприятливих обставин навіть реально було потрапити до 1/8. Гол Сіракова наприкінці матчу відкриття на «Ацтеці» з діючими чемпіонами світу італійцями став справжнім откровенням! Майстерно головою в дальній кут воріт. Видовищний удар. Другий матч пройшов під акомпанемент тропічної зливи. М'яч постійно застрягав у воді і це було більше схоже на водне поло а не футбол. Це урівняло клас суперників. 1:1 – з корейцями не найкращий результат. Але він давав шанс на вихід в плей-офф. І навіть поразка 0:2 від Аргентини цьому не завадила. Як одна з кращих третіх команд Болгарія вийшла до 1/8 фіналу. Хоча знову не виграла жодного матчу в групі. Але там їх чекали господарі і неймовірний гол Негрете (хоча на тому чемпіонаті видовищних голів вистачало). В підсумку 0:2. І серія без перемог досягла числа 16.

Наступний відбір Болгарія провалила, поступившись не лише Румунії та Данії, але й навіть грекам. Хоча й зіпсували життя данцям, які пролетіли повз Італію-90.

Якщо чесно ніхто особливо не очікував болгар і на наступному мундіалі. Відбірна група була дуже сильна: Франція, Швеція, Австрія плюс трохи скромніші Фінляндія та Ізраїль. На чемпіонат же виходило лише двоє. Але якраз тоді у складі болгар збиралося цікаве покоління гравців, які коли відкрилася залізна завіса поїхали в провідні чемпіонати: Стоїчков, Костадінов, Балаков, Пєнєв плюс Сіраков, Лечков та Іванов. І все ж перемога над старими знайомими французами у Софії – 2:0 стала несподіванкою. Правда потім пішли невдачі: поразки від Швеції та Австрії, потім лише дві домашні нічиї з Ізраїлем та Швецією. За два тури до фінішу французи випереджали болгар на 3 очки ( а це ще була система з двома очками за перемогу). Шансів нуль. Адже у Франції було дві домашні гри з Ізраїлем та самими болгарами. Та сталося щось неймовірне: спочатку з Ізраїлем французи вели 2:1 але в компенсований час примудрилися програти 2:3, а через місяць за подібним сценарієм поступилися і Болгарії – 1:2 (дубль Костадінова входить в зал слави болгарського футболу).

Жереб вибрав таких суперників на чемпіонаті світу в США: Аргентина, Нігерія та Греція. Перший матч з африканцями оптимізму не додав – 0:3. Без шансів - нігерійці просто зім'яли болгар. Далі щоправда впевнено розібралися з одним з аутсайдерів всього турніру – греками 4:0 ( є таки перша перемога на ЧС! У 18-му матчі). І тут навіть вже з'явилися шанси вийти з групи. Для цього треба було взяти бодай очко з Аргентиною. Але це на словах так легко сказати, а як це зробити. Аргентинці з Батістутою трощили всіх на своєму шляху. Та скандал з Марадоною їх підкосив. Стоїчков та Сіраков забили в другому таймі і Болгарія повторила своє досягнення 1986 року.

І знову як і вісім років тому суперник Мексика. Правда тепер на нейтральному полі. Хоча звісно в пригороді Нью-Йорка здебільшого зібралися фанати саме Мексики. Ще й арбітр спочатку здавалося симпатизує саме мекстканцям (дуже суперечливий пенальті поставив, ще й вилучив на початку другого болгарського футболіста). Та не все виявилося таким очевидним. Бо по-перше Стоїчков забив класний гол, потім ще й в штангу зарядив. Далі мексиканці зламали ворота і довелося по ходу їх міняти. Рідкісне було видовище на чемпіонаті світу. А потім арбітр урівняв склади (зворотнє вилучення було також явно не очевидне). Так дійшло до серії пенальті. Мексиканці били вкрай невдало, хоча й похвалити Михайлова треба. В будь-якому випадку вихід болгар в 1/4 фіналу ЧС уже розглядали як найбільшу несподіванку турніру.

Але ж далі на них чекали німці. Чемпіони світу і віце-чемпіони Європи були очевидними фаворитами. У їх складі залишалися майже всі чемпіони 1990 року: Бреме, Маттеус, Клінсманн, Феллер. Першу нагоду в матчі мали саме болгари: Балаков з вигідної позиції влучив у штангу. Маттеус реалізував пенальті на початку другого тайму. Але то був золотий час Стоїчкова ( він отримав «Золотий м'яч» за підсумками 1994 року). Тільки такий майстер міг зламати ситуацію – чітко реалізував штрафний удар. А потім була ще й «золота лисина» Лечкова. Той гол нагадав мені 1986 рік, коли Сіраков забив Італії. Ось так болгари вміли грати навіть головою. То ж вихід до півфіналу! Це було взагалі поза всякими найоптимістичнішими сценаріями. Суперник Італія з Роберто Баджо. «Хвостика» втримати того літа ніхто не міг. Стоїчкову вдалося лише забити один гол з пенальті – 1:2. На матч за третє місце болгари вийшли просто емоційно вичавленими і програли шведам 0:4. Та це футбольне літо запам'яталося болгарам на все життя.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости