У мене в житті є, як мінімум, два дні на рік, коли зелено-білі і біло-сині кольори моєї футбольної душі змішуються. Вчора був такий день: між собою грали два МОЇХ клуби - Динамо і Карпати...
Історія мого вболівання за ці клуби починається ще з 80-х, коли Динамо було прапором українського футболу, а Карпати - прапором всього українського, та ще й рідно-львівського. Скажу чесно, в цьому мало що змінилося з того часу )))
В такі дні я намагаюся уникати стадіон, бо переживаю дуже змішані почуття. А вчора друзяка таки мене переконав піти на Олімпійський. Дякую тобі, Саня! Інакше я би пропустив ту фантастичну атмосферу, що панувала на стадіоні: єдності і взаємоповаги на трибунах, і справжноього fair-play на полі (жодної жовтої картки!).
Були і козацький марш, і Слава Україні, і Чубай у перерві, і виконання гімну України вболівальниками під кінець матчу! Цей матч - справжня віддушина у спертому повітрі інтриг, провокацій і злісті нашого чемпіонату... Більше я таке не пропущу!
FCDK-FCKLПодписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
