Людмила Адамівна Фоя народилася 3 вересня 1923-го року в селі Топори, що на Житомирщині. Крім неї, у родині було ще двоє дітей. Невдовзі після народження Людмили родина переїхала до міста Сквира, що в Київській області. 1932-го року сім’я переїздить до Бучі. Саме там їх застав початок радянсько-німецької війни. У листопаді 1941-го сім’я переїжджає до Києва.
На початку 1942-го року Людмила вступає до Київського медичного інституту, в якому навчалася до травня. Того ж року вона стала членом ОУН.
В ОУН Фоя виконувала функції зв’язкової. У червні 1942-го року вона зустрілася з керівником підпілля ОУН (б) у Києві-Дмитром Мироном-«Орликом». А вже 21-го липня його вбили гестапівці. Згодом у німецькій тюрмі загинула Олена Коляда-безпосередня керівниця героїні моєї розповіді.
Навесні 1943-го Людмила організовує збір медикаментів для вояків УПА. Згодом вона й сама перебралась на Волинь. Очевидно саме тоді вона познайомилася з керівником СБ ОУН на Волині Миколою Козаком-«Смоком». Згодом він відіграв чи не найважливішу роль у її житті.
6 листопада 1943-го року Київ був зайнятий Червоною Армією. Людмила продовжує підпільну діяльність. Тепер вона стала антирадянською.
24 січня 1944-го року Людмила заарештована НКДБ. Допити тривали до квітня. Зрештою, вона стає агентом «органів» із псевдонімом «Апрєльская». Ув’язнення вона мусила приховувати навіть від рідних-для цього їй дали легенду про «перебування в лікарні». Аби легенда не розсипалась через вигляд дівчини, її тримали на кухні НКДБ.
Головним завданням Фої було налагодження зв’язку між створеним радянськими спецслужбами «підпіллям» та справжньою мережею ОУН на Волині для проникнення агентури в середовище визвольного руху та його знищення.
Спочатку операція йшла дуже успішно. Бувало, що навіть занадто-окремі ланки «підпілля» здобувають підтримку населення, новоприєднані члени створюють озброєні відділи у Київській, Сумській, Дніпропетровській областях. Розвиток операції затримали спочатку хвороба «керівника» київського «підпілля» Михайла Захаржевського, а згодом «колеги» Фої-агентки Ніни Калуженко. Операція поновилася у травні 1945-го. І ось тут починається найцікавіше
Потрапивши на Волинь, Людмила Фоя розповіла, що була завербована чекістами. Її переслуховував особисто керівник СБ ОУН на Волині-давній знайомий Фої Микола Козак. Він повірив дівчині. Ба навіть більше-«Смок» з допомогою Фої почав агентурну гру з НКДБ. У липні 1945-го Людмила повертається до Києва. Відсутність страченої есбістами Калуженко вона пояснила тим, що остання нібито пішла на зв'язок з керівництвом ОУН.
Згодом Фоя отримала нове завдання-супроводжувати на Волинь Михайла Захаржевського. 5 серпня вони вирушили з Луцька і згодом вийшли на зв'язок з ОУН. Захаржевського арештували есбісти. Фоя ж отримала завдання вивести на ОУН інших членів київського «підпілля». Чекісти її перевіряють і… продовжують довіряти. Згодом вона знову вирушає на Волинь.
На цей раз Фою супроводжувала Катерина Міньковська - агентка ще з 1927-го року. Завдяки героїні цієї розповіді вона потрапила до рук СБ ОУН та була страчена.
Микола Козак вирішив більше не ризикувати і зупинив гру з НКВС. Проте енкаведисти вперто не хотіли вірити, що їх обвела круг пальця молода 22-річна дівчина. Лише в квітні 1946-го вони зрозуміли-Людмила Фоя продовжує боротьбу з «органами». 6 серпня того ж року Фоя була оголошена у всесоюзний розшук.
Тим часом Фоя, отримавши псевдонім «Оксана» поринає в підпільну боротьбу. Під іншим псевдонімом-«Марія Перелесник» створює художні новели.
19 липня 1950-го року чекісти, прочісуючи ліс поблизу села Невірків натрапили на групу повстанців. Зав’язався бій. У цьому бою Людмила Фоя загинула-чи то підірвала себе гранатою (що малоймовірно), чи то була застрелена (що більш ймовірно)
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости