Жодної ейфорії!

Не варто очікувати цієї осені щось надзвичайне. Можна навіть сказати більше, що на весні також ми не побачимо феєрії від Динамо. Перехідний етап насправді тільки розпочинається. І хоча у Динамо дійсно прекрасна молодь, але найталановитіший молоді потрібен мінімум рік для обкатки на високому рівні. І обкатка – не вихід на 10-15 хвилин через матч, а стабільна гра в основі по 70-90 хвилин.

Що ж зумовило падіння рівня командної гри. Ми чуємо про те, що пішли гравці і не було підсилення. Так, це дійсно правда. Пішли Драгович і Велозу. Але і минулого сезону Мігель далеко не завжди грав в основі. А на місце Драговича у нас є гравець старту збірної Хорватії. Не найгірший варіант, погодьтесь. І ще не відомо хто з них сильніший Драго чи Домагой. Я думаю, що відбулось щось зовсім інше. В середині команди є сформована група людей. Це все гравці приблизно одного покоління, вони дружать родинами. І вони тримаються один одного. І коли у команді з’явились Буяльский, Гонсалез, Мораєс, Антунеш, Корзун, Циганков… це все гравці, які займають місця в основі тих, хто є членом тієї самої закадичної родин кумів: Рибалки, Рибки, Гармаша, Сидорчука, Макаренка, Ярмоленка, Кравца, Гусєва, Морозюка, Хачеріді. Ви розумієте про що я? Це все відображається на стосунках в команді, на стосунках у грі. Бо ж гра в основі із кумом – зовсім інше. Бо ж за перемоги отримуєш премії, а кумівство у нас давно процвітає. І падіння кількості легіонерів у складі призвело до збільшення ролі кумів у команді, домінуючої ролі. Тому і в грі скоріш за все не має балансу тому, що всі куми намагаються грати лише між собою, а конкурентів ігнорувати. Страшно? Так! В Динамо є величезна проблема. І саме задача тренерського штабу розбити цю поруку, яка тягне команду на дно. Тому й необхідна перебудова, щоб гра будувалась не на кумівстві, а на спортивних принципах.

Це ми побачили вчора, коли по суті із родини кумів вийшли лише двоє. У них не має виходу, доводиться грати зі всіма. Тому вчорашній склад – гравці, які мають бажання грати. В них є азарт, енергія і вони готові гризти землю за шанс грати в основі. Ми не побачили зіграний склад. И дійсно молодь ще не має стабільності. Хоча наскільки ж легко помітити якості сильні. Тимчик дуже швидкісний, активний, непоступливий, прекрасно грає у відборі, і вміло демонструє високий пресинг. Вчора він декілька разів саме за рахунок пресингу відбирав м’яч біля воріт Зарі і створював небезпеку у штрафній. Оріховський зіграв не помітно. Така важлива риса характеру. Він працював, відбирав, так помилявся, але якщо розібрати гру, то легко побачити цілий ряд гострих передач вертикальних, розрізаючих в головне точних. Очігаву ми знаємо краще. Він дуже спокійний, впевнений захисник, який вміє читати гру, має класний удар, чудово грає на другому поверсі, особливо на стандартах біля воріт суперника. По суті він вчора помилок не зробив. І Циганков. Його вміння вибухати і знаходити вільні зони вчора ми побачили тричі. І всі три рази було надзвичайно небезпечними. І це він тільки адаптується.

Вчора ми побачили перемогу за рахунок бажання і більш якісного індивідуального рівня. Це була сира команда. Але всі грали із всіма. Не було ціленаправленого ігнорування когось із партнерів по команді. Тому це була команда. І зрозуміло, що так далеко не поїдеш. Можна перемогти в декількох матчах. Але треба награвати зв’язки, комбінації. Необхідно змінювати команду і позбавлятися кумівства, навіть шляхом тотального продажу кумів. Тому ми тільки на початку перебудови. І нас ще чекають важкі матчі, де кумівство буде яскраво себе проявляти. Але надія є.

Дякую за увагу!