Рауль Ріанчо: майстер, піарщик чи авантюрист?

Питань по Раулю стає все більше. Але не завжди знаходяться відповіді. Щось проясняться, а щось залишає ще більше запитань

Враження від Рауля Ріанчо – дуже і дуже не однозначні. ІЗ одної сторони він двічі здобував чемпіонство, двічі Кубок, Суперкубок та виводив команду д плей –офф ЛЧ для «Динамо», а із іншої – жодної великої перемоги при ньому не було .

Я приходжу до думки, що Рауль йшовши із «Динамо» вже мав пропозицію працювати в збірній. Після останнього матчу проти « Металіста» стало відомо, що він йде. Це було десь 15-го травня. Через місяць він вже був у Франції на матчі збірної України проти Німеччини, а ближче до серпня – ввійшов до нового тренерського штабу збірної. Якось вже все дуже підозріло швидко відбулося.

Зараз вже вимальовується четвірка гравців, які мають піти, щоб сам іспанець продовжував працювати в збірній. Гармаш вже навіть не викликається. Хачеріді, якщо викликається, так сидить на лавці. Зараз виклик не отримав Сергій Рибалка. По четвертому гравцеві- є певні питання. Схиляюся до думки, що це хтось був із легіонерів. Той же Яремук, який забиває зараз дуже багато, до збірної не викликається. Так само він не грав і в «Динамо».

Я не думаю, що Рауль не бачив перспективи в цих гравцях. Просто він хотів піти не просто, а грюкнувши дверима. Зараз такий час, що будь –який президент не піде не продаж чи відмову від відразу чотирьох гравців основи. Особливо не маючи відповідних пропозицій.
В кожній команді є певні питання, проблеми, але щось повинно залишатися і в середині клубу. Повинна бути, якась етика, повага до інших

Збірна. Виявляється, що Андрій Шевченко є великим прихильником іспанського футболу. Тільки так я можу поясними високий захист, намагання контролювати м'яч, перевернутий трикутник в середині поля, атака через фланги, атака другим темпом від центральних півзахисників в збірній. Хоча Андрій Миколайович ніколи в Іспанії не грав, і футбол Лобановського, Дзакеронні, Анчелотті, Моуріньо, Газаєва, Сьоміна та Блохіна від цього дуже і дуже сильно відрізняється. Я думаю, що всі вже все зрозуміли. Великої різниці в побудові гри між збірною України та «Динамо» двох останніх сезонів – немає.

Але тут є дуже багато нюансів:

1. Головний тренер говорить про переспективу та розвиток надаючи шанс Зінченко, Коваленко, Соболю, Циганкову та іншим молодим гравцям. Але із іншої сторони – в основі грає 34-х річний Кучер. Викликається 35-ти річний Ротань. Причому Кучер привозить в кожному матчі збірної. Не думаю, що той же Малишев був би сьогодні гірше від Ротаня.

2. Базова команда «Шахтар». Напевно, що це справедливо. Зараз вони лідери, гарно грають в ЛЄ, зіграні між собою. Але їх заганяють в абсолютно нову реальність. Тренерський штаб не використовує клубні напрацювання, а все будує по- своєму. Який може бути Кучер із високим захистом? Там потрібна швидкість. При всій повазі до Кучі, в нього її вже немає. Коваленко дуже сильно виглядає на позиції «десятого номера» в «Шахтарі», але в збірній він діє зовсім на іншій позиції. Аналогічно по Зінченку. Він ніколи не гра на такій позицій та за такої схеми гри.

3. В матчах із Косово та Фінляндією нам дуже важливо було контролювати м’яч. Але на позиції опорника виходить «солдат» Степаненко. Жодних питань по грі Тараса немає, але він не може розігрувати м’яч, він може його забирати та завершувати стандарти. Чому не вийшов Шахов? Чому не викликали Рибалку?

Вчора збірна зіграла в звичний футбол Фоменка. Виходить такий собі Андрій Раульович Фоменко. Нам дуже багато говорили, але судячи із вчорашнього матчу, особливих змін поки ми не бачимо.

Виходячи із цієї ситуації, кожен сам для себе може вирішити, ким насправді є Рауль