14 червня-перший день прогулянки Парижем. Був і другий-15 червня.
Дорогу від готелю в Нантеррі до Парижа долаємо пішки. Прогулянку столицею Франції починаємо з ділового центру-кварталу Дефанс. Головна його пам'ятка-Арка Дефансу:
Сідаємо у потяг метро. Про паризьке метро треба сказати окремо. Місцеві називають його "голландським сиром", хоча "амазонські джунглі"-також звучало б доречно. Заблудитися в цій павутині ліній і станцій-раз плюнути.
Виходимо прямо на Тріумфальну Арку. Тут фотографуємось та проводимо деякий час. Наступна зупинка у подорожі-Ейфелева вежа. Там також фотографуємось і купуємо сувеніри. Незабаром зустрічаємо першу групу наших фанів. Трохи переговорюємось.
Від Ейфелевої вежі ідемо до Дому Інвалідів-на могилу Наполеона. Звідти саме виїжджає іноземна делегація (не буду казати, якої країни, бо можуть забанити-надто вже неполіткоректна в неї назва:)). Після того, як делегація виїхала, заходимо.
Як я вже неодноразово писав, відвідини гробниці Наполеона та виставки про життя французького Імператора на острові Святої Єлени-найсильніше враження всієї мандрівки. В шести трунах лежить, напевне, найзнаменитіша персона світової історії.
Втім, не лише Наполеон похований тут, а й інші французькі воєначальники:
Герой Тридцятилітньої війни віконт Анрі де Тюррен:
Знаменитий військовий інженер Вобан:
Головнокомандувач військ Антанти на завершальному етапі Першої Світової Війни маршал Фош:
Далі ми йдемо на виставку "Наполеон на Святій Єлені". Вона мене також вразила. Чого лише варті, приміром, зошити, в яких писав особисто Корсиканець!
Картини, бойова одежа Наполеона, ванна, якою він користувався і ще багато чого цікаво-включно з інтерактивною книгою-було на тій виставці.
Зайшли ми на ще одну виставку, присвячену Шарлю де Голлю. Тут привернула увагу велетенська кількість кадрів кінохроніки. Один з цих кадрів помістили просто навпроти стенду з біографією генерала. Коли я ходив, вивчаючи біографію де Голля, написану англійською мовою, то в мене іноді виникало враження, ніби Де Голль з кінохроніки за мною стежить.
Далі ми трохи затримались-в Парижі почались сутички місцевих ліваків та поліції. Після того, як ситуація заспокоїлась, рушаємо в Латинський квартал-обідати і дивитись разом із ще однією частиною українських фанів матч Австрія-Угорщина. Слідом-Нотр-Дам-де-Парі. Тут ми зустрічаємося зі своїм знайомим з Белфорта та ще групою фанів і розмовляємо з ними. Далі за розкладом-Лувр. Туди ми так і не зайшли, але сфотографувались поблизу Піраміди Лувра. І тут відбулася одна зустріч.
Тато розпізнав їх по кричалці. Я-по "п'яних" голосах. Ми натрапили на російських фанатів-агресивних, п'яних і дуже неадекватних. Це ще добре, що ми їх лише почули, але не бачили. Але все одно стало страшнувато.
Після відвідин Лувра проходимо Консьєржері. Далі-Площа Згоди.
Згодом ідемо в метро. Там розділяємось-один з наших товаришів їде в Мілан, а ми троє-повертаємось до Нантерра та дізнаємося результат матчу майбутнього головного відкриття Євро та майбутнього чемпіона.
Таким був день 14 червня. Він запам'ятався прогулянкою по Парижу, під час якої бувало тривожно-не лише через згаданих ліваків та російських фанатів, а й через те, що часто доводилось бачити до зубів озброєних солдатів. Однак, з іншого боку цей день, як і минулий, є таким, що запам'ятовуються на все життя. Цей день мені запам'ятався, перш за все, відвідинами гробниці Наполеона.
(Про шостий день подорожі-завтра)
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
