Міжсезоння 2018. Думи.

Міжсезоння – найцікавіша пора для мене. Саме в цей період закладається фундамент, формується склад на сезон. Саме в цей період молодь отримує можливість показати себе в товариських матчах поряд із дорослішими, а у випадку із Динамо із більш досвідченими однолітками, партнерами. На цьогорічних зборах нарешті дочекався свого першого шансу показати себе Богдан Ледньов.

Він дійсно давно вже заслуговує на цей шанс. За останній сезон він багато працював над своїм головним недоліком, над роботою в обороні. А так у Боді є і техніка, і швидкість, і нестандартне мислення, і виконавча майстерність. Він безумовно є одним із головних талантів дублюючого складу. На сьогодні його шанси – бути на підхваті. Увійти в ротацію і підміняти Циганкова, виходити і підсилювати гру з лавки. Ледньов це вміє. І це його шанс. Гонсалєз втратив мотивацію, суттєво здав за минулий рік. Саме через це ціла група молодих хлопців, таких як Цитаішвілі, Михайличенко і Ледньов будуть конкурувати за цю позицію. Їх шанс – потрапити в ротацію, а там пробиватись далі.

Лише один трансфер породжує багато думок різного формату. Настрої, як і завжди, панічні. Час іде, а нових гравців не має. Натомість ми маємо сумнівного сенегальця і 25-ти річного форварда з Полтави. Не густо. Хоча Че Че вже в першому матчі показав свій високий рівень. Штампують бразильці гравців шикарної якості. В цьому світлі треба подивитись на все те, що відбувається під певним кутом. І ці процеси мають чітку логіку. Хацкевич показує себе все більше системним фахівцем. Мене це все більше приємно дивує.

Папа Гуйє. Навіщо він потрібен? Дійсно, навіщо? Я довго думав. Це ж так нагадує Ротаня. Ветерани, які приходять в команду для певної задачі. Якої? Безумовно головна – мати в кишені страховку. Ясно всім, що основним захисником на сезон буде Микита Бурда. Це залізобетонний гравець старту. Та ми ж розуміємо, що життя – штука важка. Будь-якому гравцю потрібно мати підміну, на випадок дискваліфікацій, травм, втоми. І тут треба мати гравця, який має досвід і готовий місяцями тренуватись без практики. А потім вийти на матч, два і на досвіді зіграти, так, щоб втримати рівень. Багато хто каже про молодь. Та із молоддю потрібен інший підхід. Молоді треба більше часу. Через це награючи молодь треба мати альтернативу із досвідом. Сенегалець під цю схему підходить. Він буде тренуватись і завжди буде готовий вийти і зіграти. Можна сказати більше, що він не засмутиться через те, якщо взагалі не зіграє. Від нього не буде негативу. Буде праця на тренуванні, професійний підхід і готовність в будь-який момент зіграти. Це перекриває негатив. Бо мати на лавці сильного гравця – ще та проблемка. Сильні гравці вимагають ігровий час, вони втрачають мотивацію, якщо довго не грають, починають влаштовувати концерти. Із Гуйє такого точно не станеться. Він знає реалії. Максим Дегтярьов. Хто він такий? Найкращий бомбардир першої ліги. Прийшов безкоштовно. Має мотивацію. Для нього Динамо – головний шанс життя. Людина без статусу. Та його переглядали. І взяли за певні якості. Головне – вміння працювати на швидкості. Для нього навіть дубль Динамо – буде щастя. Бо тут буде і вище зп, і фантастичні умови для тренувань. Це коли ти їздив на ланосі, а потім пересідаєш на мерседес. Ланос – теж машина. І далеко не найгірша. Та мерседес – шаг на декілька порядків вперед. На зборах треба мати гравця. Його дивяться на той випадок, а якщо вистрелить? Шанси не такі і високі. Але гравець має якості, має мотивацію і ще далеко не в критичному віці. Може це трансферна знахідка? А може і пшик. Тоді із ним просто не підпишуть контракт. А те, що переглядають кращого бомбардира першої ліги – правильний хід селекції. Треба і другу лігу дивитись. Там також можна знайти.

Далі вступає в силу Красніков. Жуніор Тавареш і Брайан Мансілья. Що спільного у цих гравців? Якщо поглянути чесно, то це селекція. Це справжня селекція високої якості. Якщо кинути поглядом на склади команд цих гравців, то на них і не звернеш уваги. Начеб-то рядові гравці. Сан Пауло – сильна команда. Це команда, яка вміє ростити гравців. Багато хлопців, які були в цій команді, далі стали зірками. Показовий приклад – Марлос. Він також грав там. Грав із перемінним успіхом. Він не був стабільним гравцем старту, більше їздив по орендам. І от тут він зустрів Краснікова. Який розгледів талант, переманив гравця в Металіст. І зараз всі фахівці називають Марлоса одним із найсильніших гравців нашого чемпіонату. Тавареш ще достатньо молодий гравець. І він також не є основним у Сан Пауло. Минулого року грав більше, а в цьому сезоні майже не грає. Він зустрів Краснікова і той хоче забрати хлопця в Україну.

Тут легко згадати, що в Динамо є Піварич і Миколенко. Один – гравець із колосальним досвідом, який грає зараз на ЧС. Інший – зовсім юнак, який провів свій перший сезон за основу, зарекомендував себе. Особисто я бачу, що у хлопця є все для того, щоб стати основним. І перекривати йому кисень ще одним гравцем – безглуздо. З іншого боку, Піваричу вже скоро 30. Він показав в Динамо себе непоганим гравцем, кращим за Антунеша. Та він не настільки ефективний для атаки, не настільки надійний в захисті. Оренда Тавареша може означати лише те, що у Динамо є пропозиція по Піваричу. Конкуренція між молодими гравцями дасть змогу обом мати більше практики ніж вони мають зараз. І якщо Жуніор себе зарекомендує, то із ним підпишуть контракт. Оренда – менші ризики, більша мотивація у гравця зарекомендувати себе, довести свою готовність.

Те ж саме по Брайану Мансільє. Аргентинець – універсал. Він профільно форвард, але через високу конкуренцію з достатньо зірковими Мартінезом і Лопесом на цій позиції в першій команді Расінгу грає зліва на фланзі. Грає мало. Дуже мало. 15 хвилин і далеко не в кожному матчі для гравця молодіжної збірної Аргентини – не той час, який хлопець хоче мати. В Динамо ж більша ротація в атаці і аргентинець може мати тут більше часу. Знову таки, це варіант Краснікова. Він вміє шукати, знає гравців. Я не буду розповідати, виокремлювати характеристики. Динамо потрібні гравці високої якості. І треба мати не 11, а 17-18 гравців в обоймі. Тільки маючи таку кількість сильних гравців можна йти впевнено на великі відстані. Бо на сьогодні ротація Динамо – 14 чоловік. Дуже мало. Знову таки оренда – через те, що гравець молодий, коштує дорого, а гарантій, що він заграє не має. До того ж на його позиції є конкуренти. Оренда річна із правом викупу – розумна безпека.

Інша справа – Че Че. Я дивлюсь академію Динамо. Не має таких гравців. Чому ми їх не готуємо? Ми готуємо або руйнівників, або гравців, які працюють на атаку. Ми не готуємо в центрі поля гравці, які зв’язують гру. Можливо через це наші дитячі команди і не досягають видатних результатів на міжнародних аренах. Тому то тут контракт одразу, а не оренда.

І найголовніша загадка так і залишається. Оренди Мансільї, Тавареша якщо і стануться, то це гравці для покращення ротації. Але це не забивні форварди. Забивний форвард – буде повноцінний контракт. Та де він?

Дякую за увагу!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости