Отже, чемпіонат світу з футболу нарешті завершився. Хорватська команда вирішила не випробовувати долю і перед матчем фіналу зі збірною Франції більше не кричала «Слава Україні!». Навпаки, стали якось невиразно вибачатися і навіть розгорнули в центрі Москви величезний 50-метровий банер «Спасибо, Россия!
». Результат бачили 3,5 млрд. людей, кожен другий житель Землі: чемпіонами світу з рахунком 4: 2 стали французи; хоча, мабуть, збірна Хорватії грала в фіналі активніше, динамічніше і цікавіше. (Тоді як у півфіналі «футбольний бог» дозволив їм виграти у збірної Англії з рахунком 2: 1.)Але який же політичний результат футболу – для російської влади, для Кремля і особисто для Путіна? Російська пропаганда говорить, що проведення чемпіонату – це неймовірний тріумф Росії, небувале єднання всіх росіян і співчуваючих. Російська опозиція – що це жахливий удар по бюджету, що це величезне «потьомкінське село» – неймовірні витрати, витрачені на поліпшення іміджу російської влади.
Спробуємо порахувати рахунок забитих і пропущених Кремлем футбольно-політичних голів.
КРЕМЛЬ ЗАБИВ:
Гол №1. Пенсійний вік. Під веселий хайп і карнавал в центрі Москви російському суспільству викотили тяжку і неприємну влади тему: «пенсійну реформу» (реально – підвищення пенсійного віку: чоловіків на 5 років – до 65, жінкам на 8 – до 63). Загальна радість з приводу чемпіонату влада використовувала з максимально можливим ефектом.
Гол №2. «ФІФА-наш». Все-таки, права проведення чемпіонату Росії не позбавили, хоча весь попередній рік погрожували. Світового бойкоту, який можна порівняти з ситуацією навколо московської Олімпіади-1980, вдалося уникнути. Захід вважає Росію авторитарною країною і навіть диктатурою, але це не завадило Кремлю дуже добре «подружитися» з ФІФА.
Гол №3. «Путін всіх переміг». Чемпіонат дозволив ще раз затвердити в свідомості російського суспільства, що Путін – безмірно крутий, що він – най-найвпливовіший політик у світі, що він прорвав західну блокаду, що Росія не тільки «встала з колін» (це було продемонстровано в Криму, Донбасі і Сирії), але і «повернулася в клуб світових держав». Ось навіть Трамп в Гельсінкі похвалив Путіна за добре проведений чемпіонат світу.
Гол №4. Народна дипломатія. Чемпіонат дозволив ще раз прокрутити тему про «всесвітну чуйність» Росії (кажучи словами Достоєвського), про «щедру російську душу», про те, що мільйони вболівальників полюбили Росію і переконалися, що носороги, слони і ведмеді з балалайками вулицями російських міст не ходять. А якщо і ходять, то дуже рідко. Народна дипломатія – це коли прості люди безпосередньо спілкуються з іншими простими людьми з інших країн, і раптово виявляють, що всі люди на Землі – брати. А якщо ще й пива випити, то братство стає взагалі вселенським.
Гол №5. Відчуття свободи. На час проведення чемпіонату влада подарувала російському суспільству (особливо критично налаштованим громадянам) відчуття свободи – включаючи можливість пити пиво на вулиці. Правда, заборонили проводити політичні маніфестації – хоча коло цих вуличних революціонерів-навальновців ну зовсім вузьке – особливо в порівнянні з кількістю радісних людей в кокошниках. Свято закінчено, і навколо загриміло: чи то це грім, то чи знову опустилася «залізна завіса», то чи карета перетворюється на гарбуз.
КРЕМЛЬ ПРОПУСТИВ:
Гол №1. Бойкот Кремля. Все ж таки, м'якого бойкоту Кремлю ніхто не відміняв. Так, Путін стояв на нагородженні чемпіонів поруч з президентами Франції і Хорватії Макроном і Грабар-Кітарович. (Незабутні телекадри: він стояв під парасолькою, а ці двоє – під проливним дощем!) Західні лідери якщо і приїжджали в Росію, то лише на гру власної команди – не більше того. Чемпіонат істотно не поліпшив реальних міжнародно-політичних позицій Росії – навіть при загальному поліпшенні іміджу.
Гол №2. Сенцов. Справа Олега Сенцова та інших політв'язнів, за якою Кремль показав, що не готовий на жодні компромісні рішення і поступки – навіть у відповідь на прохання матері Сенцова. Навіть після зустрічі з Дональдом Трампом нічого не змінилося. Втім, західні політики за першої-ліпшої можливості нагадували Кремлю і Путіну про Олега. (Хоча той факт, що Сенцов, що голодує вже більше 2 місяців, не помер під час чемпіонату, – політичне досягнення Кремля.)
Гол №3. «Слава Україні!» Ця анекдотична історія з відеопривітанням хорватських футболістів Домагоя Віди та Огнена Вукоєвича підірвала всю старанно вибудувану спільну іміджеву доктрину Кремля і ФІФА. Але варто було б знати, що Росія завжди обпалюється об Україну. Якби ніхто з околиць Кремля не став розвивати тему «Слава Україні!», вона забулася б через дві години. Але так вона стала інформаційним вірусом, що облетів весь світ і підірвав дорогі смислові конструкції, збудовані Кремлем.
Гол № 4. Гроші. У скільки обійшовся чемпіонат російському бюджету – ніхто точно сказати не може, та й краще не знати. Але експертні оцінки бюджетних витрат (з урахуванням всього того, що вдалося на чемпіонаті заробити – і бюджету, і бізнесу) жахливі. Російські опозиціонери називають цифру – не менше $14 млрд. Надлишкова футбольна інфраструктура продовжить генерувати збитки і після закінчення чемпіонату. Бразилія і ПАР після проведення світових чемпіонатів з футболу зіткнулися з серйозними економічними кризами.
Отже, загальний рахунок футбольного чемпіонату для Кремля і особисто Путіна – 5: 4. Для російського населення цей рахунок, звичайно, інший і точно не на користь населення, але телевізор зуміє переконати телеглядачів у тому, що це Тріумф (з великої літери) і треба радіти. А про підвищення пенсійного віку, Сенцова, війну на Донбасі та в Сирії і про все інше краще не згадувати. Така ось «Калинка-Малинка» non-stop.
Автор: Андрій Окара, відомий україномовний російський блогер та політолог
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 9
Загрузка комментариев
