Людина, яка змінила все))

Ще декілька днів тому Андрій Шевченко був фізруком, кумом і взагалі людиною, яка опинилась не на своєму місці. Що ж змінилось? Все це сталось завдяки Хацкевичу. При ньому Динамо останні матчі не тільки не показує результати позитивні, але і малюнку гри абсолютно не проглядається. У матчах із Славією Динамо відскочило.

Важкий суперник, який агресивно давив. Всі ж знають, що пройшло Динамо далі не завдяки якісній командній грі, а саме завдяки Циганкову і Вербічу. Один віддавав, а інший забивав. А територіально Динамо не переграло Славію. Тому матч із тими ж чехами, де в старті вийшло багато гравців Славії, а потім ще додались замінами, сприймався продовженням цього протистояння. Та на фоні чехів, а особливо на фоні Динамо проти Славії, збірна України виглядала мега круто. Чому? Бо була територіальна перевага. Проти нас зіграли другим номером, а не з позиції сили. Чи був це план на гру? Після швидкого голу це був точно план на гру. Чехи відкотились і наші гравці отримали багато простору. Ми бігали навколо штрафної, тиснули, створювали моменти. Така гра подобається. Однак, головне у футболі – результат. При всій красоті і змістовності гри треба зрозуміти, що без голів не буває перемог. Не розділяю захоплення. Гол стався на 90+3. І стався він завдяки все тому ж Циганкову. Як і у матчах із Славією. Віктор поступово, тихенько і далі продовжує брати своє. Він створює моменти для інших. Нажаль, але не має людини, що в клубі, що в збірній, яка б створювала моменти для нього. Одразу було зрозуміло і інше, що Словаки так грати нашій збірній не дозволять. Легко побачити головні цифри статистики. Ми програли центр поля, програли підбори, програли боротьбу. Ми намагались щось створити, мали територіальну перевагу. Але Словаки мали план на гру. І вони його тримали. Лише епізодично, завдяки індивідуальним діям вдавалось прориватись. Але до суттєвої небезпеки справи не доходили. Збірна України не знайшла аргументів проти добре організованої команди. Та знову вийшов Циганков і вирішив долю матчу. Зручно мати в обоймі гравця, який здатний змінити хід гри. Шевченко з фізрука перетворився на перспективного тренера. Цікава метаморфоза. Чому? Бо на фоні невдач Динамо Андрію Миколайовичу вдалось здобути дві перемоги. Такий успіх, на фоні загальної депресії, призвів до того, що всі ті, хто не так давно дозволяв собі критикувати, м’яко кажучи, Шеву, тепер розсипались у цілій серії матеріалів наповнених шаленим ентузіазмом і захопленням. Треба ж, ми повозили чехів. Це дійсно досягнення?

Я сам оптиміст. Тому вірю в нашу Збірну. Та я дивлюсь на речі не крізь рожеві окуляри. Перемоги стались виключно завдяки Віктору Циганкову. Так, безумовно тренерський штаб проявив мудрість і випустив хлопця у ті моменти, коли команда потребувала свіжості і нових ідей. І Віктор це привносив. Перевага Шевченка над Козаком і Яролімом у тому, що на лавці є Циганков. У наших суперників такого гравця не знайшлось. Тому для мене Шевченко був перспективним тренером і залишається ним. Та я не погоджуюсь із ставкою на гравців без практики у клубах. Із Словаками і Чехами це прокотило, а от із іншими суперниками, та навіть із цими у матчах відповідях, це вже може не зіграти. Не розділяю я цього загального захоплення. Перемогли, але по суті ці перемоги вирвані. Треба вміти грати на жилах. Але, як показує досвід, весь час на жилах не вийде.

Дякую за увагу!