38 дежавю когнітивного диссонансу, або про повчальний совок в голові.

Читаю останні блоги і бачу, як виконується "наказ партії" про протидію "ворогові" будівництва "світлого майбутнього". Після низки достатньо обьєктивних і гнівних постів більшості тверезо мислючих старожилів, експертів і не дуже експертів, що зводились до висновку про системну багаторічну кризу управлінської, економічної та спортивної компонент в клубі, як гриби після дощу, стали виникати із шаленою швидкістю пости та коментарі про необхідність зачекати і про те, що ми не тільки не розуміємо, але і не маємо права писати критичні зауваження і викладати власний погляд на справи.

Аргументація зводиться як до банальної відсутності розуміння того, що відбувається і по відсутність права комусь і на щось натякати, бо ми ж не власники клубу. Давайте спробуємо розібратись, чи є у цих аргументів логіка і чи відповідають вони стану справ. Дійсно, чорно білі полоси бували і бувають в будь-яких футбольних команд. На те є як обьєктивні, так і субьєктивні передумови. Перш за все, при з' ясуванні цих смуг ми мусимо чітко розуміти, чи вписуються такі явища в процесси і концепцію, проголошені власниками. Останні років 27 нові власники (приватизатори) народної чи то державної власності у вигляді ДК постійно вливали нам в вуха мантри про велич клубу, його амбіційні завдання і про грандіозні плани по підкоренню як національного так міжнародного футбольних олімпів. Як старший так і моблдший Суркіси наголошували, що клуб ставив і ставить перед собою максимальні завдання, оскільки цього вимагають не тільки уболівальники, але і самі традиції і історія клуба. При цьому його придбання подавалось Суркісами саме як рятування клубу з ТАКОЮ ІСТОРІЄЮ, бо такий клуб не має права зникнути у безвісті. І спочатку, дійсно, кроки Суркіса Старшого відповідали проголошеним планам, курсу та поставленим завданням. Було побудовано базу, реконструйовано стадіон, закладено фінансовий фундамент під тренувальний процесс, повернуто клуб на найвищу щаблинку внутрішньої першості і прорубано стежку до регулярної участі народної команди в євротурнірах. Запрацювала селекція, вдалося повернути метра, з'явились результати, стали загрозою грандів, піднялись в світових рейтингах і.... А що і....? А далі вперлись в те саме, що нам закидають, як підставу не совати свого носу куди не слід. В основи приватної власності. Але шановний автор мабуть забув, що логіка, це далеко не самий гірший наш коник. Ми в своїй більшости, можемо пишатись отриманою в совку освітою і існуючим рівнем ай кю. Ми, на відмінність від автора, не тільки знаємося на законах карла маркса, але і розуміємо, чим наш олігархічний базар відрізняється від їх ринку. Що ахметов, що Суркіс, не святим чесним духом набули свій капітал, який потім вклали в ДК. Також не в святий спосіб вони позбавили інших співвласників їх законної частки. Великий бізнес в нашій країні набувався специфічним чином. Когось грабували, як мене, який і досі не отримав свої ваучери як частку власності, бо служив далеко від батьківщини під час розподілу. Когось закопали в теріконах донбасу, а когось підірвали на стадіоні чи розстріляли біля літака. Підкуп, політичні зав'язки, домовленості, клани, дерібан і шматування "соціалістичної власності" ще і досі мають містце. Також формується не тільки бізнес, але і зв'язана з ним політична система, депутатами та можновладцями в якій є ті самі олігархи та їх ставленики. При тому дефіціт демократичних механізмів їх зміни та корумповані традиції лобіювання породили криваві розбірки і ьунти з ьоку незадоволених шматком інших кланів. Так і повелось - приходить нова влада - відбирає, або обрізає крила у старої. І навпаки. До того ж деякі олігархи не зупинились на досягнутому і поставили собі за ціль стати новтопляємими, або головними при усіх режимах. Так виникли клани Коломойського, Ахметова, Медведчука, тощо. Суркіси, нажаль для ДК, не були винятком із системи, як, двічі нажаль, не змогли створили імперію і втриматись на вершині харчового ланцюжка. Та і святими вони для українського спорту не стали. Ще під час реконструкції ДК я бачив, що закривається фасад, а будівля лишається та сама, стара. Я бачив, що землю вони не викупили і стадіон будувати не збираються. Я бачив, що знищено бассейн і новий не побудовано. Я чув частенько мати від гравців і посадовців і стикався з багатьма колишніми гравцями, що працювали в структурі і які на повірку виявлялись малоосвіченими і безграмотними. Я бачив, що в клубі все тримається не на моралі і історії, а на баблі і на його кількості. Я бачив, як загинається дитячий напрямок і як крадуться талановиті гравцв інших дюсш, замість підвищення якості власної школи-академії. Таким чином в клуб прийшов не ринок-рятівник, а базар з його "безпрєдєлом" і вовчими законами стаї і постсовкового простору. Можливо Суркіси і хотіли врятувати ДК, але скоріше, як гарну гайку на палець, як улюблену чи омріяну цяцьку. Для власного хизування і власної втіхи і задоволення. Ні розуміння процессів, ні методів, ні менеджменту і дорожньої мапи в них не було. Про це говорить як скандал із шубами, так і ситуативні світлі прогалини результатів замість поступного невпинного руху на розвиток. Про це говорить і той факт, що піком розквіту виявився період, коли до клубу повернувся справді справжній фахівець з чітким розумінням як будувати команду і грати в футбол і ставленням до розвитку клубу, і якому, як головному і видатному вовкодаву, жоден з тих мілких цуциків, що були в ДК, та і власники клубу не могли нічого сказати і наказувати, як ото зараз Суркіс ХАНу. Уявіть собі одну відому фотографію -ВВЛ іде вперед, а навколо ці цуцики , хто в очі заглядає, хто куртку несе, а хто вислуховує нагоняй за недбальство :-) Самі її знайдете? Далі буде....