Світло і тіні "виїзної" моделі

«Виїзна» модель – о, це було питання з питань! У футболі... У радянські часи... Питання гучне. Можна сказати навіть – ідеологічне. Хоча, здавалося б, які б моделі чи підходи не сповідували футбольні тренери – аби тільки перемагали! Всередині країни і на міжнародному рівні.

І перемоги у «Динамо» таки були.

І всередині радянської імперії, і в європейських кубках. І можливо саме тому перемоги і були, що «Динамо» уміло розраховувати власні сили (а, отже, могло продумано і економно їх витрачати!). І турнірний шлях внутрішнього чемпіонату команда проходила без суттєвих зривів. Та й інші були футбольні фронти – і Кубок Союзу, і міжнародні кубки, і виступи гравців того ж «Динамо» за збірну. А був же і такий момент, коли у складі радянської збірної на поле виходило по дев’ять-десять динамівців! Отож коли «Динамо» перемагало у чемпіонатах та й на міжнародному рівні достойно представляло імперію, то чи треба було під мікроскопом дуже вже ретельно придивлятися – а які ж там розрахунки на тренерській «кухні»…

Але не все так просто. Був у історії радянської збірної і такий момент. Збірна грала тоді з акцентом на оборону. Але грала добре. Дійшла до фіналу чемпіонату Європи. І здавалося б – усе чудово! Але у фіналі – збірна Німеччини… Знаменита збірна – Франц Беккенбауер, Герд Мюллер, Зепп Майєр… і багато-багато інших! Оборонна тактика є переможною тоді, коли нам гол не забили, а ми – забити змогли. А якщо навпаки? Гол – нам… І треба відіграватися! Ось тут оборонний підхід і може мати не дуже привабливий вигляд. І для болільників, і для ідеологів… Дуже вже переконливою була тогочасна перемога німців – 4:1. Переконливою і за результатом, і за грою.

Отож замість похвал – мовляв, срібні медалі! – жорстка критика… Керівництво збірної – змінити! Саму збірну – суттєво оновити! Анатолія Конькова – ні при яких обставинах… до збірної не включати! Чому саме так?! Ну, може, сам Коньков колись розкаже… у мемуарах. Коньков потім таки грав у складі збірної, але вже як гравець «Динамо». Авторитет Лобановського, що керував і «Динамо», і збірною, таки переважив дуже рішучі слова – «…ні при яких обставинах».

Отож, може, саме тому «виїзна» модель ідеологів дуже і дратувала. Що це за обережненька тактика у матчах на виїзді у кращої команди імперії – ми наперед… не проти нічиєї. Та давити усіх треба – і удома, і на виїзді! І в матчах офіційних, і в матчах товариських… Хоч би і в Антарктиді грали у футбол – тільки наступати!

Пікантність ситуації стала по-справжньому зрозумілою лише тепер. Радянських громадян роками і десятиріччями лякали агресивним блоком НАТО. А з’ясувалося, що ситуація, можна сказати, була дещо іншою. Бо і Захід побоювався не менше, якщо не більше, агресивної радянської імперії. У таких умовах навіть футбольна тактика мала бути ідеологічно витриманою – наступальною!

А усі ці, пронизані буржуазною гниллю, «виїзні» моделі – до бісової матері!

Так, «Динамо» з берегів Дніпра – краща команда Союзу… Але гра, скажімо, того ж московського «Спартака» – ідеологічно… більш витримана! Хоч і чемпіонами хлопці майже не стають, так зате, може ж, Маркса з Леніним на ніч перечитують… мало не щодня. Не дарма ж казали, що улюблена, «спартаківська» погода – це коли дощ… Хай і не дуже сильний, але ж… дощ! Хоч така погода усе ж – не скільки московська, скільки… лондонська.

Непроста це річ – «виїзна» модель... Нинішній склад динамівської команди на «виїзну» модель – ніби... не слабує! Але дай, Боже, їм – і чемпіонств, і міжнародних досягнень! А якщо раптом... ну, самі розумієте – життя... усе буває... Якщо несподівано і тренерський штаб «Динамо», і його (такі молоді і такі недосвідчені!) гравці занедужають на «виїзну» модель, то дуже не лякайтеся. Бо замашні ідеологи у нас не перевелися.

Допоможуть. Підлікують. Морально. Так, що надовго перехочеться – у «виїзні» моделі гратися! Ось такі ідеологічні перекоси... Чи звичайнісінькі парадокси... На такій непростій (хоча і зеленій, і соковитій!) футбольній ниві.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости