Трохи арифметики... на футбольну тему!

Футбольне життя дає приводи для сумнівів. І навіть для глибоких сумнівів. Але не хотілося б з глибокими сумнівами поспішати. Хотілося б так мислити: оце – плюс, а оце – мінус... На плюси – орієнтуватися! А мінуси намагатися звести до нуля.. Ну, якщо удасться – і перше, і друге.

Отож зіграло «Динамо» черговий сезон.

Так, лише срібло... І це, при чемпіонських традиціях «Динамо», інакше як мінус розцінювати важко.

Але ж з головним суперником і нинішнім чемпіоном грали – нібито... на рівних! І це усе ж... плюс.

Та були втрати очків у матчах з іншими суперниками. І це, звичайно ж, мінус. І це при тому, що кажуть – чемпіонат в Україні нібито слабкий. Може, недооцінюють?! Бо у міжнародному рейтингу «Динамо» все ж позицій не втратило. І це теж плюс.

Але реальної боротьби за золото у чемпіонаті майже не було. І це взагалі – ні в які ворота…

У медицині кажуть – краще не зашкодь. У народі, бува, кажуть і так – хай гірше, аби інше! У кожному з цих тверджень є дещиця істини. І не завжди відомо, де більша.

Тренером «Динамо» – знову Хацкевич. Отже нинішній тренерський штаб продовжить свою роботу. А це краще, аніж починати роботу з нуля. Отже рішення щодо цього було зваженим і не імпульсивним. Але ж...

Згадується такий момент. Шаховий чемпіон вів у матчі з рахунком 5:0. І потрібна була ще одна перемога. Але цю, вирішальну, перемогу здобути не вдавалося та і не вдалося. Потім дехто з коментаторів зауважував – чемпіон хотів перемагати… з усіма зручностями.

Отож і враження таке – нині динамівцям перемагати з усіма зручностями уже не вдасться. Потрібно щось шукати. Потрібно ризикувати.

Для мене більш переконливим на чолі «Динамо» був би хтось з такого ряду футбольних фахівців: Вернидуб – Григорчук – Хуанхе Рамос – Юрій Мороз. Але питання закрите, питання вирішене. Отож і маємо те, що маємо.

Ото ж… що ще сказати про «Динамо»?! Команда непогано зіграна. Команда уміє стрімко атакувати і контратакувати. Коли ж суперник веде себе обережно, у «Динамо» починаються проблеми. Тоді динамівській грі якраз і не вистачає… гри. Не вистачає несподіванки. Не вистача вагомих аргументів. Можливо це питання росту.

Хотілося б усе ж більш переконливої гри у півзахисті, особливо тоді, коли атаку «з ходу» вже не удається здійснити і потрібно потримати м’яч, шукаючи вразливу точку в обороні суперника. Бо складається враження, що у «Динамо» більше проблем з командами слабшими, аніж з командами рівними чи сильнішими.

Хотілося б, щоб у складі «Динамо» виходило ширше коло гравців, щоб була більша конкурентність. Щоб коли про гравця сказано, що це гравець «Динамо», то щоб у нього була можливість (ну, хоч мінімальна…) виявити свої кращі якості на зеленому полі.

Думаю, що не менш актуальним було б придбати хорошого плеймейкера. Скажімо, когось з гравців, що «паряться» у дублі одного з італійських грандів. Бо в Італії завжди була висока культура пасу.

Отож повторю уже висловлену думку – нині «Динамо» скоріше всього уже не вдасться перемагати… з усіма зручностями. Потрібен пошук, ризик і експеримент. І якщо пошук, ризик і експеримент на рівні призначення тренера команди відсутній, то, мабуть, украй потрібно, щоб існуючий тренерський штаб виявляв себе у цьому напрямку – ну, хоч трохи... ну, наскільки вдасться...

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости