Отож біля керма «Динамо» – Олексій Михайличенко... Нова людина – нові тенденції. Отож і хотілося б співставити плюси і мінуси, що при цьому виникають.
Спочатку про плюси.
У нинішнього «Динамо» головні проблеми у середній лінії. Отож Михайличенку і карти в руки, бо він якраз і був на зеленому газоні активним, атакуючим півзахисником.
І до того ж вельми забивним. Однією з найсолодших мрій прихильників «Динамо» була така – щоб у команду влився по-справжньому забивний форвард. А щоб це був забивний півзахисник, нікому не хотілося? І не на зеленому газоні, а очільником команди? Ну, якщо у кого така мрія і була... то вона – збулася! А якби цей забивний півзахисник і тренував команду, і навіть грав там?! Ну, тоді треба було б... до Олександра Алієва. Він – коли б дуже попросили... – може б, і згодився. Але це вже надто смілива мрія.Михайличенко свого часу грав у Італії та Шотландії, тренерів з таким ігровим досвідом в Україні не так і багато.
Михайличенко, коли був гравцем, довго і важко пробивався у основний склад команди. А такий досвід сприяє більш глибокому тренерському баченню гри. Такий тренер краще розумітиме і тих гравців, що сидять на лаві запасних, і тих гравців, що взагалі не увійшли до заявки на гру.
Михайличенко грав під керівництвом видатного тренера. І, певна річ, міг чомусь у нього навчитись, як тренер (а міг і не навчитись!).
Це добре, коли талановита людина (талановита... ну, хоча б як гравець!) одержує ще один шанс. І дай, Боже, йому цим шансом скористатися.
Тепер про сумніви.
Не завжди талановитий гравець – це усе ж... талановитий тренер. Бо гравець – це більше виконавець, а тренер – це керівник, що відповідає за все. Це диригент, що визначає гру оркестру, а не лише здійснює рухи диригентською паличкою.
«Динамо» нині переживає нелегкі часи і наставнику команди, щоб досягати перемог, потрібно буде приймати нові і неординарні рішення. Чи здатний на це Михайличенко?! Чи буде тільки... рух по «накатаному».
«Динамо» витрачає на придбання гравців не найбільші кошти і витрачає не завжди ефективно. Чи зможе Михайличенко уміло розпорядитися, ну, хоча б тими гравцями, що матиме у своєму розпорядженні?!
Михайличенко – тренер з динамівського середовища. А можливо команді потрібні нові люди і свіжі ідеї.
Ось здається і все.
Лише хотілося б додати таке – мені усе ж дуже прикро, що такі талановиті люди, як Вернидуб, Кварцяний, Григорчук не змогли покерувати «Динамо». Та, мабуть, і не зможуть. Бо рівень відсталості країни визначається і тим, чи їдуть, скажімо, українські футболісти до Бельгії, щоб там себе реалізувати. Чи це удається зробити в українських командах.
Ну, що ж... Михайличенко і його соратники одержують непогано зіграну команду, де немало яскравих футболістів, але і вистачає болючих проблем.
І взагалі треба визнати, що футбольними командами керують неповторні особистості. Але далеко не завжди з’являлися терміни, що адресувалися б футболу, пов’язаному з конкретним його творцем. Ну, тренував, скажімо, мінське «Динамо» колишній його форвард, і видовище, яким можна було тоді насолоджуватись, називали «іскрєнній футбол». А футбол команди Лобановського хоч і був не менш «іскрєннім», чомусь «іскрєннім» усе ж не називали. І коментуючи футбол, що його показувала команда під керівництвом Олександра Хацкевича, болільники не раз користувалися такими словами, як... «бульбабол»... «хацкеначчо»... І можливо були і ще не менш соковиті терміни!
А я собі і думаю, а, може, комусь з наших тренерів, що працюють в Україні... чи в Угорщині... чи в Казахстані... удасться показати футбол, який назвуть... ну, скажімо, «салошоколадним»?!
Отож зміна керівництва команди відбулася. А це мобілізує її гравців, викликає питання у її болільників, і підсилює інтерес до її майбутніх матчів. Отож будемо дивитися! І вболівати.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
