Футбол - на телеекрані...

Тема ця на динамівському футбольному сайті – фігурує не раз! Бо не тільки вболіваємо за улюблену команду, а і обмінюємось думками. А щоб це робити, треба ж хоч трохи роздивитися, а що ж там, на зеленому газоні – усе ж відбувалося...

Колись, ще на початку моїх літературних спроб, проходило засідання літературної студії «Ровесник», що функціонувала ще у часи совка при нашій обласній черкаській газеті-«молодіжці».

Обговорювалась радісна новина – у поета Сергія Руднєва була надрукована добірка віршів у журналі «Жовтень» (тепер – журнал «Дзвін»...).

До речі цей поет (нині, на жаль, уже покійний...) був і активним спортсменом. І сам був боксером, і боксерів тренував. А поезія, яку він творив, була усе ж... ускладнено-метафоричною. Отож не вважайте, що читаючи його вірші можна було... і зовсім не думати. Подібний напрямок у поезії (і для авторів, і для читачів!) вимагає певної і досить немалої «окультуреності» і бажання та і уміння вчитатися, «вгризтися» у досить таки непростий для сприйняття віршований текст.

Ну, щоб теперішні читачі могли зорієнтуватися у масштабі тогочасної події (у тогочасних вимірах!), повідомлю таку цифру. У черкаській обласній організації Спілки письменників (ще не Національної, а Радянського Союзу...) у період совка було трохи більше десяти членів. Можна сказати, брали – не кількістю, а якістю!

Було, як одного з черкаських письменників (нині, на жаль, покійний, а тоді керував обласною організацією Спілки!) запросили на якесь засідання у обком партії. Письменник, звичайно ж, прийшов. Але прийшов... у джинсах. І це викликало дуже вже бурхливу реакцію першого секретаря обкому.

Що таке джинси?! Штани... Отож письменник, ніби працюючи «під простачка», усе ж не заперечив, але ж уточнив:

– А що... було б краще, якби я без штанів прийшов?!

Отож черкащан (членів Спілки...) можна було б, кажучи футбольною мовою, порівняти з досвідченими гравцями основного складу «Динамо». А тогочасних літстудійців (а їх було – значно більше!) у свою чергу можна було б порівнювати з... обдарованими дублерами «Динамо», з яких у основний склад проб’ється... двоє... троє... ну, може п’ятеро...

Отож якщо оцінювати тогочасну поетичну публікацію Сергія Руднєва, поета і спортсмена, теперішніми мірками, то її можна було б порівняти, скажімо, з таким фактом – футболіста-дублера довго не випускали на гру в основному складі. А тут випустили – і на весь матч! А гравець забив навіть не один гол, а три...

Потім Сергій Миколайович ділився зі мною деякими подробицями. Надіславши вірші до редакції, поет одержує відповідь. Юрій Коваль, працівник редакції (нині – редактор теперішнього «Дзвону»!) відповів у листі йому так:

– Ваші вірші цікавіші, аніж у багатьох членів Спілки... Чи не могли б ви надіслати щось з того, що нині у Вашій творчій лабораторії...

Подібні слова можна було б порівняти, ну, хоча б з таким... фантастичним чи ні, але ж фактом – це коли б тренер «Динамо», розчулений грою талановитого дублера, сказав би йому щось приблизно таке: а чи не зіграли б ви за «Динамо»... ще хоча б десяток матчів. А то дехто з гравців основного складу – вам і в підметки не годиться!

Ось тоді мені і запам’яталася ці слова, приведені у поетичному аспекті – творча лабораторія...

Поет і спортсмен Сергій Руднєв надіслав тоді до редакції свої найсвіжіші вірші і вони, разом з поезіями, надісланими раніше, і склали публікацію, про яку йде мова.

До речі, якщо вас потягне раптом на щось поетичне... ну, буває і таке... то не забувайте, що в Україні є літературний журнал... «Дзвін». Рекомендую, як болільник і як читач. До речі, Ігор Циганок – здається, зі Львова. І журнал «Дзвін» – зі Львова... Отож, звертаючись персонально до Ігоря Циганика, зауважу:

– Пане Ігорю! Вам колись буде дуже соромно, якщо Ви... при всій своїй страшенній зайнятості... не читатимете журнал «Дзвін». Зрозумійте, нарешті, що вболівати за «Карпати» і не читати... «Дзвін»?! Це не дуже файно...

Сподіваюсь, що приведені вище літературні подробиці читачів не втомили. І, можливо, і були доречними. Бо дозволяють виставити деякі орієнтири – і щодо теперішніх футбольних подій і надій, і щодо висловлювань про них.

А тепер на тему, яка... у назві. Не збираюся втручатися у творчу лабораторію наших телевізійників, але скажу, що по-справжньому цікавих передач небагато.

Отож висловлю таке припущення. Завершився чемпіонат. І відразу з’являється документальний фільм, де приведені десять кращих голів у згаданому чемпіонаті. Плюс інтерв’ю авторів голів, воротарів, що пропустили м’яч, спортивних журналюг, тренерів, президентів клубів і обов’язково... авторитетних футбольних експертів, що частенько висловлюються щодо... недостатнього професіоналізму українських футболістів.

Подібний фільм і можна було назвати так... Чи скажімо – «Голи від УПЛ. Рік такий-то». Чи якщо у дещо іншому форматі – «Голи від «Динамо». Сезон відповідний».

Такий фільм глядачі могли б дивитися (і не один раз! І не один рік...) навіть у пору для нашого багатостраждального телебачення і зовсім... не «смотрібельну».

Отож, вельмишановні телевізійники, подумайте над цим. Ну, якщо ви у своїй творчій лабораторії... не тільки пиво п’єте. А інколи і думаєте.

Жартую, звичайно ж.

Цим і завершу, хоч тема і не вичерпана. Та це і нічого. Бо, може, хтось ще підкине цікаву ідею.
Бо тут, на динамівському сайті, такі мислячі особистості трапляються, що частенько і коментарі – значно цікавіші, ніж пости!

І... усмішка до свята. Свіжоспечена. На початку своїх блогерських зусиль, на сайті газети «Нова доба», кілька постів завершував чимось віршованим. Навіть одного разу віршем... про блогерство. Потім від цього відійшов. А це згадалося...

Пост і... тост!

Усе буває у розмові,

Як... шашлики майже готові!

– Що ж таке пост?! – спитала Ніна,

Коли навкруг рясніли вина.

І прохолодно, мов норд-ост:

– А слово пост... схоже на тост!

Але Микита гонористо:

Це слово... ні, іншого змісту!

І зауваження Кіндрата:

– Може, не варто... розділяти?!

А, може, краще навпаки:

І пост, і тост, і шашлики...

21.08.19р.

На динамівському сайті трапляються не раз – і гострі оцінки, і приперчені коментарі. Отож ще чотири рядочки. Вже на цю тему.

Це те

Життя – це... не лише крещендо!

Чи смак салату «олів’є»...

Бува, ядучі компліменти –

Це те, що сили додає!

21.08.19р.__

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости