Свято нелегкої перемоги

Драми бувають у житті взагалі і у футболі зокрема. Після матчу з «Лугано» у багатьох блогерів посилилися драматичні інтонації. Так, ніби вони всерйоз вирішили зайнятися драматургією. Та ще не обрали тему майбутньої п’єси. Більше драматизму було і у висловлюваннях крутих журналюг. Та і футбольних експертів.

.. холодних, як лід... ніби уперше по справжньому розворушило. І причини для такої реакції і справді ж були.

Але життя продовжується. У тому числі і життя футбольне.

Отож «Десна» – «Динамо». Кажуть, що удома і стіни допомагають. Але ж... Тут з точністю до навпаки. «Десна» перемогла у Києві. А «Динамо» у Чернігові.

Звернула на себе увагу і почута інформація: «Десна» забила на виїзді 22 голи, а удома – аж сім... А у цьому матчі «Десна» і зовсім не забила. Тобто у Києві – ну, ніби забивали... А удома, у Чернігові – голи забивати розучилися!

Коментатор охарактеризував манеру гри динамівців, як прагматичну. Ну, без розрахунку – теж не можна! Хоча у другому таймі, ведучи 1:0, команда продемонструвала справжній динамівський футбол. Футбол швидкісний, азартний...

Але на початку матчу «Динамо» виявляло і певну обережність. Хоча і атакувати кияни намагалися гостро і на швидкості. Бо і гол був забитий після стрімкої атаки.

І взагалі у перші хвилини поєдинку було таке враження, що це не Скрипник приїхав з бундесліги в УПЛ майстер-класи влаштовувати, а Рябоконь... Бо дуже вже відчувалося бажання чернігівців за допомогою високого пресингу та інших підступних «штучок» накрити іменитого суперника... ну, ніби мокрим рядном. Молодці, тренери – made in Ukraine! І до Європи начебто не їздять, а як там у Європі грають – усе ж трохи роздивилися...

Михайличенко виходив на матч трохи знервованим, але ніби холоднокровнішим, ніж завжди! Таке враження, що шок минув і робота почалася.

Пенальті динамівці не забили. Вербич ударив від душі, але м’яч потрапив у поперечку. Якби трохи нижче... був би не просто гол – а дуже красивий гол! Циганков раніше зміг виявити себе, як досить упевнений і умілий пенальтист. Упевнений і тоді, коли удавалося ввести у оману воротаря і можна було бити у незахищений кут воріт. І упевнений і тоді, коли воротар угадував напрямок удару і треба було бити сильно і точно у вгаданий голкіпером кут. Цього разу у Циганкова, мабуть, просто не було натхнення для такого спортивного подвигу, як пенальті. Ну, таке трапляється. Тим більше, що гол у матчі (і до того ж вирішальний!) він уже забив.

Чи є у «Динамо» проблеми?! Так, є. І можливо саме внаслідок цих проблем команда і не пройшла далі у добре відомій усім європейській Лізі.

Це загалом тема окремої розмови, але хоч трохи торкнутися її слід.

Тренер української збірної Андрій Шевченко, характеризуючи її гру, висловив цікаву думку. Гра збірної побудована так, щоб у розташуванні суперника виникали «вільні зони».

Якщо ж говорити про «Динамо», то можна сказати і так – динамівська гра нині побудована таким чином, що «вільні зони» у розташуванні суперника майже не виникають. А це одна з умов того, щоб і команда, і її кращі гравці змогли виявити свої найсильніші якості.

Інша думка тренера збірної, яка запам’яталась. Команда швидко змінює напрямок атаки – з одного флангу на інший.

З цим у «Динамо» теж проблеми. Бо якби таких проблем не було, то Циганкову, мабуть, було б значно комфортніше на звичному для нього правому фланзі.

Отож і побажаємо, аби вистачало натхнення: Циганкову, щоб бити пенальті, а тренерському штабу, щоб плодотворно працювати над організацією гри команди!

І нових перемог. Бо перемога – це свято. Бо і українські болільники зокрема, і Україна загалом – потребують свят!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости