Нова пісня про "Динамо"

Стихія творчості буває непередбачуваною. Надворі квітує весна, а віршотворець чомусь «пече» і «пече» вірші про осінь. А бува і навпаки. Навколо грає ніжними барвами осінь, а у римованих рядках усе ж... весняні мотиви.

Отож написавши несподівано для себе вірш (і вірш пісенного плану!), присвячений улюбленій команді, автор цих рядків і почав терзатися сумнівами.

Довелося колись прочитати про такий, проведений психологами, експеримент. Людям з пригніченим настроєм вмикали веселу музику. І що ж – частині з слухачів музика і справді ж підняла настрій! Іншим навпаки – весела музика настрій тільки погіршувала. Але таким людям... о диво... піднімала настрій якраз музика сумна.

Отож і виникало питання – а, може, подібне віршоване творіння просто не на часі. А з іншого боку – бачиш на телеекрані болільників «Динамо», які, поклавши один одному руки на плечі і злившись при цьому у непорушний ланцюг, підтримують команду, і це хвилює, і це зворушує. І це сприймаєш не як суто футбольний факт, а як щось глибше, суттєвіше, сильніше! Слухаєш, як у якомусь з міжнародних матчів болільники підтримують піснею свою команду, і думаєш – а українці б... заспівали краще!

Отож і вирішив ризикнути – а раптом вірш сподобається комусь з музикантів і з’явиться пісня. А раптом новостворена пісня зуміє схвилювати і болільників. А вірш перед вами.

«Динамо», «Динамо»…

Знову будуть ще матчі гарячі,

То ж уперто іти до мети.

А болільник ніколи не плаче –

В перемогу він вірить завжди!

Хоч, бува, і трапляються драми,

Хай це все ж не бентежить ніяк,

Бо «Динамо», «Динамо», «Динамо» –

Сила духу і стрімкість атак!

А бува, що і сумнів ятриться

І доводить когось до сивин,

Та «Динамо» – це сила традицій…

Це Шевченко, Бєланов, Блохін!

Хай квітуча надія у серці

Не згасає ніколи… o yes!

І Васильович знов усміхнеться

До усіх нас з високих небес.

Хоч, бува, і трапляються драми,

Хай це все ж не бентежить ніяк,

Бо «Динамо», «Динамо», «Динамо» –

Сила духу і стрімкість атак!