Зараз зимова пауза в чемпіонаті і схоже було на те, що потрібно відпочити від футболу, але ні…
Здавалось, що кожним вболівальником вже підведені підсумки літньо-осінньої частити першості, що вже зроблені висновки, але ні…
Але ні, футбол так пече думки рядових вболівальників, так бере за оселедця своїх козаків, що ми кидаємось, як очумілі, на майже кожну замітку про команду, про гру, якою б то замітка не була: чи явним фейком, чи щось схоже на правду.
Зараз Динамо в творчому пориві роздає вліво – вправо – вперед та назад непотрібних, здається, гравців, які колись чомусь вважались гравцями екстра – класу. Друзі, та невже Ви не розумієте, що ми наряд чи до закінчення контракту позбудемося Кадара, Піварича, того ж Кензьору. Ту платню, що вони отримують в Суркіса ( не в Динамо, а в Суркіса) не кожна команда Європи згодна платити гравцям такого рівня. Вони їм не потрібні. Подивіться, ще навіть не вирішені питання про Самбрано і Гонсалеса. І вони нині прибувають в Київ на обстеження. Так, вдалось віддати в безплатну аренду Гармаша (йому будуть виплачувати тільки платню – платню на рівні Динамо) , але це на нинішній час єдина перемога нашої служби селекції.
Тепер багато також пишуть та кажуть, що необхідно віддати наших молодих хлопців в різні аренди для набуття досвіду. Мабуть, так – потрібно. Але гадаю, що до закінчення зимових зборів і отримання якохось висновків по ним нікого нікуди не відпустять. Та тим більше ще й юнацька ЛЧ на носі.
Ось так. Але все ж таки я гадаю, що в першу чергу необхідно навести порядок не серед гравців, а серед менеджменту клуба. То якраз менеджмент винен тому,що ми маємо таку кількість гравців, а грати, як виявляється, нікому. І винен тут в першу чергу спортивний директор, який колись чомусь давав добро на купівлю цих непотрібних нині гравців.
Чесно, кажучи, я не розумію вектору розвитку нашої з Вами любимої команди. Пам’ятаєте, як два з половиною роки тому, коли починав Хацкевич, президент клубу Суркіс запевняв нас, що в нинішніх фінансових умовах ВЖЕ взятий курс на своїх вихованців. Ми тоді яро підтримали це рішення, бо воно здавалось, та і нині здається, нам правильним. Ми були готові почекати сезон – другий, щоб наша молодь освоїлась в клубі та загартувалась в боях.
Ми то були готові… А ось Ігор Михайлович – не був готовим. Йому потрібні були перемоги сьогодні, завтра й післязавтра. Йому потрібні були гроші Ліги Чемпіонів. І я його розумію, бо завидки ж бере, коли Шахтар кожного року отримує по 40 млн. євро. Й почалось: Піварич, Кендзьора, Че Че, Самбрано, Буено, Сідклей, Кадіри, Кадар, Пантич, де Пена, Вербич, Родрігес, Окоре, а нині Каргбо, Беніто – друзі, чи не багато за два роки. А заграли лише Кадар, Вербич та де Пена.
А де ті, на кого ми надіялись, як на майбутнє не тільки клубу, а всього українського футболу (Шапаренко, Бєсєдін, Циганков, Миколенко, Шепелєв, Бєсєдін, Русін, Тимчик, Цитиїшвілі, Попов, Оріховський, Чумак, Лєдньов, Алібеков, Дубінчак, Смирний – хто там ще) опинились або на задворках нашого футболу, або перестали прогресувати, а той регресують. З цих 16 названих мною гравців в Динамо стабільно грають тільки Циганков з Миколенко, але ми вже чомусь перестали надіятись на їх подальший прогрес. Зараз ми хвалимо Попова, але ж він тільки заміняє травмованого Бурду…
А інші грають де не де, тільки не дома. Як це сумно.
Ось це, саме це, я і називаю хоч і не свідомою, хоч і від надвеликого бажання, зрадою Ігорем Михайловичем нашого любимого клубу. Йому, як і нам, хочеться бачити Динамо в лідерах українського ( і не тільки) футболу. Хочеться. Вірю в це. Але щоб бажання стали дійсністю треба ще і вміти. Вміти бажати… Так, наш менеджмент бажає, але, як бачите, в своїх бажаннях нагадує тих музикантів з квартету , та Лебедя, Рака і Щуку. Не вміти бажати - це і є злочин сім’ї Суркісів проти Динамо при всіх їх заслугах перед Динамо. Я думаю, що Суркісам необхідно починати очищення не з гравців, а з себе і менеджменту. Бо якщо не буде чітко поставлена мета, навіть якщо ця мета буде виконуватись два чи три роки, то успіху не буде, тому що шарахання зі сторони в сторону ніколи не дає результату. Потрібна програма розвитку, потрібна мета, потрібні засоби, потрібно чітке виконнання програми. Потрібно набратись терпіння і чекати.
Тільки ось не знаю, чи є у Суркісів бажання терпіти й чекати. Але все ж таки надіюсь... Знову і знову надіюсь. А що ще робити...
З повагою,
Скіф.
З одного боку деякі молоді гравці могли б отримувати більше ігрової практики. В першу чергу це стосується Цітаішвілі. На мій погляд, тренер міг би частіше його загравати. Я не говорю про гру зі стартових хвилин, однак частіше випускати на заміну точно можна було б.
З іншого боку, говорити, що Динамо не довіряє своїм вихованцям теж важко. Хіба Булеца та Супряга продемонстрували своєю грою, що вони заслуговують на серйозну ігрову практику в Динамо вже зараз? На мій погляд ні. Лєднєв це демонструє. Однак це нормальна практика віддати гравця в оренду для ігрової практики та зростання, а потім дати шанс у рідній команді.
Крім того, чи такий вже перспективний шлях акценту на власних вихованцях? А чи взагалі здатна така стратегія дати результат? Хто сказав, що для результату треба потерпіти декілька сезонів? На мій погляд, це лише красиві слова та лозунги, які подобаються багатьом вболівальникам та суперечать дійсності.
Ось подивіться, молодий Шепелєв з 2017 року в першій команді та активно використовується як гравець основного складу. Невже йому мало довіряли? А чи вийшов він на рівень гри основи Динамо? А чи демонструє він бажаний рівень футболу. На мій погляд, ні. Я не кажу, що він безталанний, однак скільки ще чекати та довіряти? І головне, а чи здатен він взагалі на футбол вищого рівня? Невже мало довіряли молодим у свій час Гармашу, Сидорчуку, Буяльському? Так, ці гравці принесли певну користь команді, однак навряд чи вона співвідноситься з тими перспективами, які пов’язували з цими гравцями свого часу. Це ж стосується Бєсєдіна. Хіба мало ігрової практики йому давали в останніх сезонах? Так, забивати він став трішки більше (та лише в УПЛ), однак хіба можна бути задоволеним його рівнем гри та реалізації? Скільки ще терпіти та довіряти? Можна дочекатися аналогічної ситуації з Гармашем, Буяльським, Сидорчуком.
На мій погляд, акцент на власних вихованцях в першу чергу здатен забезпечити фінансовий успіх, а от результат, коли зірки зійдуться, декілька разів на десятиріччя.
Спільнота приводить приклади Аяксу, Динамо Загреб. Та чи такі вже часті успіхи цих команд? Згадайте, ще декілька років тому ми сприймали Аякс як команду, яку можна проходити. А якби в чемпіонатах цих клубів був би умовний Шахтар, вони були б чемпіонами своїх країн так часто?
На мій погляд, у Динамо занадто завищені очікування від власних вихованців. Клубу не вдається витискати з них максимум в ігровому і фінансовому плані. Президент клубу вважає, що вихованців можна продавати лише за шалені гроші. Як наслідок гравці втрачають мотивацію. Не кожен вихованець здатен стати зіркою та бути проданим за 25-30 млн. Я допускаю, що свого часу по Мілевському, Хачеріді, Гармашу, Сидорчук, можливо і Буяльському, були пристойні пропозиції, однак клуб забажав захмарних грошей. Як наслідок, шалених звитяг ці гравці нам не принесли і грошей ми на них не заробили.
Аналогічно завищенні очікування у клубу стосовно легіонерів. Ми купуємо гравців за не великі у футбольному розумінні кошти, однак вимагаємо від них супер гри. Чому тоді ці гравці переходять до нас, а не до мадридського Реалу? Якщо вже легіонер купується, то йому повинна надаватися достатня кількість шансів і оцінювати його результати треба лише через півроку-рік та не так, як Солю дали за пів сезону зіграти 379 хвилин та списали.
На мій погляд, проблема Динамо ширша і більш глобальна ніж дотримання вектору на власних вихованців.
Вибачаюся, що коментар такий великий, однак важко це все викласти коротко.
Брюгге продав нападника Веслі Ферейру, натомість із серії В прикупив Окереке і той вже має чудові показники 15(7)
До речі, Віллем ІІ також швидко знайшов заміну Солю.
У нас рівноцінної заміни Мбокані часів Реброва так і не знайшли, а минуло часу.
Тактика, мовляв кількість легіонерів дасть якість себе не виправдала і не може виправдати.
Крім того, Ви вірно вказуєте на те, що європейські клуби не бояться продавати своїх лідерів і до краху це не призводить. Футбол динамічний і за межами футбольного поля, склади команд щорічно оновлюються, клуби заробляють кошти, гравці отримують нові стимули. Ми ж, у свою чергу, надзвичайно важко відпускаємо своїх гравців (чому було не продати Кадара за 8 млн., або Ярмоленка раніше ніж це фактично сталося?). Як наслідок, вони пересиджують у клубі, втрачають стимули, зменшуються їх шанси заграти у топових чемпіонатах. Динамо ж отримує негативну рекламу своїх гравців, що істотне зменшує попит на них, а легіонерів стає все важче до нас затягнути.
У нас доморощені гравці переброджують, як вино, що стає оцетом .
А закуплені по дешевці легіонери, так і не стають гравцями.
Скупий, як кажуть, платить двічі, а ледачий двічі робить.
Сьогодні прочитав якогось блогера в Телеграм під ніком "Динамо Киев Inside".
Читаю і чуб на голові сам випадає:
"Сегодня в Киев вернулись братья-владельцы и это повод кратко Вас подготовить к грядущим нашим разговорам о механизме входных трансферов в клубе.
К огромному сожалению должности спорт и гендиректора более 10 лет являются формальными и абсолютно ни на что не влияющими. Милано-грузинский гастербайтер используется строго на жеребьевках и официальных ужинах. В этом месте можете подержаться за ручку кресла - у Чохонелидзе в офисе нет (!) своего кабинета и соответственно нет подчинённых. Позиция спортдира при Михайличенко сводилась к периодическому появлению в кабинете, проверке электронной почты в компе. Сейчас вакантна из-за своей ненужности. Потому, селекционная работа заточена на Голоколосове, который умеет пользоваться WyScout"
Якщо це правда, то становище в клубі ще гірше, чим ми думали...
А як ніколи багато молодих, то це стільки?
Миколенко і Попов...
Всі інші були відкриті ще в золоті часи Реброва...
Та і то, Миколенко і Попов витягнули свою козирну карту і скористали (і молодці, що використали шанс) нею тілько тому, що зламались Піварич та Бурда.
А що робити Янакову, Ісаєнко, Вівчаренко, Шулянському?
Що?
І з команди не відпускають і на шанс попасти в склад один з тисячі.
Якщо цим хлопцям таке життя до вподоби (грати за другу - третю команду, маючи контракти більші, ніж у багатьох гравців команд УПЛ), то футболістів з них не буде.
Приклад Шапаренко перед очима...
З повагою, Скіф.
17/18 и 18/19 игр за это время он набрал 36 и неплохо асситировал и забивал.
Потом игра пропала и тренер потихоньку через несколько попыток посадил в запас. А Миколенко так и остался основным. Так может проблема не только в тренере?
Его и сейчас выпускают иногда, но былого азарта и прыти нет пока.
------------------------------------------------
это не более чем красивый лозунг. на деле вся наша молодежь получила шанс только после травмы или трансфера кого-то из игроков основы: Цыганков - Ярмола, Миколенко - Пиварич, Попов - Кадар/Бурда.
"Тільки ось не знаю, чи є у Суркісів бажання терпіти й чекати"
---------------------------------------------------
они уже 18 лет терпят, как и все мы
Не працює вже так, як раніше на рейтинг, ім"я Динамо, ім"я Лобановського-тренера і український чемпіонат, попри успіхи збірної, не такий привабливий, як років 5-7 тому.
І все одно, ростуть блоги, як гриби псля дощу, кого б ще запросити.
Вільних агентів - так. Хоча маємо поки 50/50. Успіх Де Пени і провал Самбрано.
Ось згадаєте мене, коли настануть часи і українські юнаки замість Динамо потягнуться до Скрипника, в Зорю - кузню українських кадрів. Поки що самий останній гучний транфер українського футболіста належить луганчанам - Лунін. Хоч і невдалий для нього.
Сподіваюсь, що Циганков, Миколенко, Попов доведуть, що й динамівці здатні сяяти в Європі. Поки вони потрібні Динамо, а може таке статися, що замість них вийдуть легіонери.
А де ті, на кого ми надіялись, як на майбутнє не тільки клубу, а всього українського футболу (Шапаренко, Бєсєдін, Циганков, Миколенко, Шепелєв, Бєсєдін, Русін, Тимчик, Цитиїшвілі, Попов, Оріховський, Чумак, Лєдньов, Алібеков, Дубінчак, Смирний – хто там ще) опинились або на задворках нашого футболу, або перестали прогресувати, а той регресують. З цих 16 названих мною гравців в Динамо стабільно грають тільки Циганков з Миколенко, але ми вже чомусь перестали надіятись на їх подальший прогрес. Зараз ми хвалимо Попова, але ж він тільки заміняє травмованого Бурду…
А інші грають де не де, тільки не дома. Як це сумно.
==========================================
Вже писав про те, що в перші роки журналістської роботи засвоїв чимало рекомендацій від свого старшого друга та наставника не тільки в журналістиці, а й у житті Аркадія Романовича Галінського, Царство йому небесне. Приміром, таку пораду: "Не шукай, в чому той, хто критикує тебе не прав, а шукай, в чому він правий".
Приєднався до тих, хто схвалив Вашу статтю, яку прочитав з інтересом, шановний Skyf из Кропивницкого (Skyf).
А наведений Вами фактаж з селекцією (якщо він точно відповідає реаліям?!) дійсно сумний.Одним словом, публікація до роздумів.
На жаль невідомо, як Ви написали "...чи є у Суркісів бажання терпіти й чекати"?!. Втім, як відомо, Надія вмирає останньою, що видно з вашої публікації. Дай-то Боже...
Наверно, можно было бы этим ограничится. Есть желание-нет желания...Если у вас нет личных денег, которые вы предложите суркисам за клуб, или знакомых инвесторов готовых вложиться, то...
"Граф Монте-Кристо" заканчивается словами: "Вся человеческая мудрость заключается в двух словах: ждать и надеяться!"
И пусть дальше блогеры сайтов содержат клуб
Роджер, понимаете, человек калибра а Суркиса ОБЯЗАН понимать и принимать или не принимать критику. Это еще Пушкин писал: "Обиды не страшась, не требуя венца,
Хвалу и клевету приемли равнодушно и не оспаривай глупца".
А назло маме отрежу себе пальчик - это по - детски, даже не по - пацански.
Караваєв, Миколенко подорожчали, Циганков так само, а Вербіч, Соль Піварич здешевіли.
Суркіс образився, зателефонував Селюку, чекаємо тепер до Беніто ще пачку, натомість пішов "хранитель традиций" за Жолковським.
Особисто я бачу Вербіча, Де Пену, Дуелунда і Окороко в основній обоймі
Інші нічим наших не кращі
Беніто це Цітаішвілі в оренді, ось така вимальовується картина.
Окороко? Просто не знаю...
А мене все більше цікавить питання, чому в Динамо здається з нікуди появляються гравці Селюка? Вже три...
Щоб не так: Михаличенко віддали в оренду, а Кендзьору стали награвати
Але спочатку свої гроші в Приваті відсудити спробує, які Гонтарєва відняла.
Хай потренується на футболістах