Чесно кажучи, я не розумію рішення Михайличенко по складу команди, яка вийшла вчора грати проти Колоса. Чи це була ротація, чи це була необхідність, чи цим він намагався задовольнити вимоги як нас з вами та, мабуть, і президента по складу. Мовляв ви хотіли Дуелунда – будь ласка, ви бажали заміну Сидорчука на Кадірі – будь ласка, ви мріяли про вихід Шапаренко замість Шепелєва – будь ласка.
Та беріть ще й Соля з нетренованим Циганковим та Караваєвим на лівому фланзі. Все для Вас… Такий собі маніфест Михайличенко в стилі Маяковського, транжира і мота безцінних слов. Памятаєте - «Нате» («Беріть»).Та ще й так накачали гравців, що хлопці боялись м’яча, як коронавірусу.
Й літав десь Шапаренко, як Змій Горинич без думки на полі, вирубуючи навкруги себе колосят. Його пасивність якраз й призводила до того, що м’яч ніяким чином не доходив до Соля. Він це бачив і нервував.
Кадірі бігав, супроводжуючи гравців, і дивився на м’яч, як лисиця на сир, чекаючи поки він впаде від ворони. Ви, надіюсь, зрозуміли, що яким би поганим гравцем не був Сидорчук (так він не де Брюйне і навіть не Пірло), але він на голову кращий гравець, ніж африканець.
Караваєв раз за разом втрачав позицію і Оріховський об’їжджав його як Івасик – Телесик на казковій печі, а Шабанов дивися на це дійство, застигнув як глядач в кінотеатрі, дивлячись фільм – жахів. Одним словом суєта суєт, яка все ж по Еклезіасту є суєтою. Перші пів часа гри – це і кошмар, і жах в одному стакані.
Все почало змінюватись лише після заміни Шапаренко на Шепелєва. Він разом з Дуелундом склав такий собі розумовий штаб, який почав потихенько прибирати гру в свої руки. Та ще й ВАР варив сьогодні так, що Михайличенко навіть не згадав про нього, хоч на після минулої гри пинав його ногами, як італійський мафіозі комісара поліції… Бо якбо не ВАР то, був би пенальті в наші ворота на початку матчу після гри Караваєва, то зарахували би й гол Морозко, та й чи б зарахували гол Соля – також питання, тому що там до офсайду було не то, що тоненько, а тонюсінько.
Після 30-ї хвилини гра поступово почала вирівнюватись, намітилась динамівська перевага, а гол, хоч він й здавався якимось несподіваним тільки добавив впевненості киянам. Та й колгоспники – колосята грали так, що не могли не залишитись в меншості. Задоя весь час, який був на полі, нервував мов гімназист перед першим побаченням і зривався на кожному клаптику поля. Слава богу, що не зламав ногу Циганкову. Грати ж в 10-ох проти киян ковалівці ще не можуть, не вміють, та й в них недостатньо ресурсів для гри в меншості проти Динамо.
Але і в десятьох вони все ж показали клас наших центральних захисників, особливо Шабанова, якому багато з нас співають осанну , як сину Давидовому. В поточний час Шабанов, наряду з Миколенко, найгірші захисники в команді. І це потрібно признати, а не закривати очі на їх промахи.. Як не гірко. Бо так надіявся – особливо на Віталія. А попереду чемпіонат Європи… Так наш захист, в міцність якого з відходом Кадара дехто так надіявся, провалюється кожної гри. В першій половині чемпіонату він все ж таки грав краще.
Два слова про Циганкова. Я, чесно кажучи, не бачив його в першому таймі. Задоя тримав його так щільно, що Віктору було важно дихати. Але в другому таймі, коли пресинг ослаб, Циганков заграв як в кращі часи. Та ще й вдався його фірмовий удар. Й Віктор понісся. А його пас в одне касання, коли він перехопив передачу Гришко й видав м’яча на хід Солю - просто клас. Але видно, дуже видно, що Циганков, мій улюбленець в Динамо, ще далеко не той. Але, як парадокс, чомусь думаю, що його неучасть в фізичних навантаженнях Михайличенко в Белеці, пішла йому на користь, бо видно що Віктор біжить на легких ногах. Але ось то почуття м’яча поки здається ще немає. Та незважаючи на це він був наряду з Дуелундом та Шепелєвим кращим гравцем цього матчу.
Перемога завжди перемога. Але гра… гра не вражає. Немає ні командної швидкості, ні цільної картини гри. Передач вперед було обмаль. Швидких атак, навіть в більшості, було, як мені здається, менше, ніж в Колоса. Кожний гравець грає так, нібито комусь щось доказує. Приклад вчорашнього Шапаренко – на столі. Казали – балакали, що ось Михайличенко проведе СВІЙ повноцінний збір й динамівці полетять, мов бджоли на цвіт акацій. Провели раз. І знову провели. Але не тільки бджоли не летять, але й мухи. Про проти Ворскли казали, що це був перший матч – підождіть, про гру з Динамо казали, що це був лише другий матч після зимового збору – почекайте. Але вчора це був вже третій матч й якби не ВАР животворящий, та не бандитська гра Задої – не знаю, чим би закінчилась ця гра. Може бог тільки тройцю любить? Дай бог.
Ми знову вийшли на друге місце. Сьогодні можемо втратити. Здається потрібно вболівати проти Зорі . Та якось стидно вболівати проти. Мабуть я не так вихований, чи може з не тої генерації, але я не вмію вболівати проти. Вболівати проти для мене якось антиприродно. По мені хай і Зоря виграє, хай і Десна перемагає, хай і той бісів Шахтар гарцює. Але я бажаю, щоб і Динамо вигравало, перемагало, гарцювало, виблискувало й засмучувало своєю грою всіх суперників. Тому що так буде чесно: і перед богом, і перед нами…
Тому хай сьогодні перемагає і Зоря з Десною та Олександрією (не переможуть – то їх проблеми), а Динамо повинно перемагати їх. Тільки тоді наша улюблена команда буде справжнім, а не невідомим Динамо.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 162
Загрузка комментариев
