Лебедина пісня півзахисту

Ні, лебедину пісню півзахисту – ще співати зарано! Та і взагалі… дуже великі сумніви, що подібний вокальний твір увійде у репертуар гравців середини поля. Але говорити про гру півзахисту треба.

Що таке гра?! Це несподіванка… Це сюрприз! Ви чекали чогось отакого, а ми вам – чогось іншого… Чого ви і зовсім не чекаєте!

Але якою б приємною не була несподіванка, а до неї звикають. Знаходять засоби, щоб їй протистояти.

Який шлях до мети – найкоротший?! По прямій… А потім і суперник це починає розуміти і організовує у центрі такі редути, що пробитися там – просто неможливо. Навіть удари здалеку не проходять. І що тоді?! Йдуть атаки флангами. І передачі з флангів стають украй небезпечними.

Але ж суперник і це помічає, і намагається і на флангах захищатися не меншими силами, аніж у центрі. Та у цьому випадку доводиться послаблювати оборону в центрі. І тоді Циганков, граючи на правому фланзі, робить передачу комусь з партнерів і різко зміщується у центр. Одержує м’яч і… якщо не гаяти час і бити влучно, то… в результаті перемога, а не нічия. Бо і у центрі оборони – цемент… вже не такий.

Лобановський, про конспекти якого частенько згадують, коли говорив про футбол, користувався термінами мало не філософськими – простір і час.

Отож чого не вистачає динамівській грі – так, саме простору… Щоб і дриблінг продемонструвати, щоб і здалеку вдарити, щоб і уперед рухатися… А не тупцювати на місці!

А хто ж цей простір має команді забезпечити?! Так, захисники… Коли відібрали м’яч і роблять передачу на далеку відстань. Ну, це коли у захисті команди-суперника народу мало. А якщо – більш, ніж достатньо?! Ось тут і є нагода проявити себе півзахисту.

Півзахист – це хребет команди… І якщо «Динамо» – команда з характером, і безхребетною її не назвеш, то її півзахист у ролі хребта команди ще виявляє себе недостатньо. Але ж виявляє.

У контрольних матчах можна було побачити, як динамівці швидко… у дві-три передачі… переводили м’яч з флангу на фланг. У матчах відповідальніших це удається важче. Але ж… надія є.

Запам’ятався епізод у матчі «Динамо» – «Десна». Шепелєв одержує м’яч, робить різкий замах, щоб здійснити передачу м’яч на цілком конкретний фланг і… раптом пауза. Гравець ніби пропонував – друзі-суперники, а вгадайте, куди і справді ж буде передача! Що це було?! Спонтанщина – як висловився б один з динамівців, що нині активно вивчає турецьку мову? Чи, може, свідомий намір зробити гру непередбачуванішою. А отже – у більшій мірі… грою!

Одна з функцій півзахисту – домінувати у центрі поля! Нав’язувати свою гру… Не втрачати ініціативу. Не обов’язково на атаку відповідати атакою. Можна і потримати м’яч. Супернику треба відіграватися?! То хай спочатку спробує м’яч відібрати, а для цього… ну, хоч трохи відкриється. Ось вам і «вільні зони», що у грі теперішнього «Динамо» рідко спостерігаються і використовуються.

Ще одна з необхідних функцій півзахисту – регулювати темп гри… Не пускати це на самоплин! У потрібний момент уповільнити темп, а потім… коли суперник вже цього не чекає, раптом набрати швидкість.

І одвічна проблема – снаряд і… броня! Атака і… оборона. Оборона стала значно активнішою, динамічнішою. Раніше думати треба було менше. Не вдається іти по центру – іди по флангу… А нині і по флангу – не дуже пройдеш! І це не десь у Європі, а тут в Україні. І що ж?! Дії команди у атаці мають стати більш витонченими, більш прихованими. Чекаєте… чогось отакого?! А одержуйте – щось інше. Вибрати найслабшу точку в обороні – і вдарити! І хто вибирати має цю найвразливішу точку?! Так, саме півзахист…

Отож динамівському півзахисту ще розучувати лебедину пісню – зарано! Треба грати у футбол. Навіть коли є вокальні дані і дуже хочеться співати.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости