Виграли й забули...

Про такий футбол, який ми бачили вчора, кажуть, що слава богу, що виграли, та й забудемо. Я розумію, як і всі, що грали на фоні коронавірусу, що півтора десятка гравців захворіли, але, кажучи чесно, 12 команд УПЛ мріяли би про такий склад, що вийшов вчора в футболках Динамо на поле нашого кропивницького стадіону.

І, якщо чесно, цю гру без матюків і без пива дивитись було неможливо. Слава богу, що гра була майже опівдень і жінка якраз гуляла з собакою.

Я рідко погоджуюсь з Луческу, та з його першою фразою на прес-конференції, про те, що «вийшла дуже складна, бойова гра, ми здобули трудову перемогу» я згоден. А ось другу фразу: «грали проти дуже складного суперника» категорично не схильний прийняти. Так Інгулець бойова і енергійна команда, яка грає в простий, навіть, примітивний футбол, видряпує очки, не шкодуючи ні себе, ні суперників.

А вчора Інгулець навіть не ставив автобуса… І виглядав не набагато гірше нас. А їх форвард Січінава накручував наших захисників, як макарони на вилку. Слава богу, що потім він не знав як далі діяти. Єдине, що виходило в Інгульця, це стандартні положення. А ми тільки й те робили, що фолили раз за разом біля свого карного майданчика. Проблеми створювали самі собі.

Розчарував Караваєв, абсолютно розчарував. Його ліва – ніяка навіть проти Інгульця, не кажучи вже про Барсу.

Шапаренко, хоч й забив гол, але атакуючий півзахисник - це не його місце і не його хоббі. Атакуючий півзахисник повинен своєчасно робити передачі, а Шапаренко вчора таскав м’яча, як дід Карпо мішок на базарі. Все ж таки його місце в опорній зоні, звідки він може і вміє розганяти атаки.

А Гармаш? Герой матчу – гол та передача. Ну я Вам сказати: герой, але не зовсім. Він скоріше – антигерой. Так Денис боровся, в відборах не жалів ноги супернику, навіть тоді, коли в цьому не було потреби, але ж скільки разів він втрачав м’яча! Я не рахував, та десь десятка півтора назбирається.

Добре, що вчора ми грали з Інгульцем, але ж в вівторок приїжджає Барса, хоч і та, яка вчора програла (завдяки тому що тер Штегену примарилось повторити подвиг Луніна), але ж Барса… А я, чесно кажучи я не зрозумів за всю гру, де ж грав Гармаш і де діяв Шепелєв. Здається, що вони лише заважали один одному, звужуючи атаки команди. Гармаш і хаос – це синоніми. Та й гол, забитий ним виник якраз з хаосу, бо ніхто не назве перший гол результатом комбінації. Навіть на підпитку.

Я ще не дивився статистику, але мені здалось, що і точність передач у Дениса зашкалювала, звичайно в негативний бік. Та й вся команда втрачала м’яча через такі ж неточні передачі, що здавалось це не м’яч, а розпечена сковорідка. Динамо чомусь грало не на швидкості, не темпово, як вже здавалось, що привикли, а якось начебто підтюбцем, бо темп гри вчора навіть під лупу чи в мікроскоп не простежувався. Чи не так? А вчора ми навіть не змогли взяти під контроль мяча. 58% володіння м’ячем і лише вісім ударів по воторам! 16 фолів проти Інгульця! Чи не занадто!

Про Бущана писати нічого не хочеться, бо Жора є Жорою: він вміло сам створював собі проблеми, невміючи грати на виходах.

А про Супрягу можу написати лише одне: він не Холанд, який вчора зранку отримав Голден боя, а ввечері забив чотири голи Герті. На мою думку, Влад втратить прихильність Луческу одразу після зимових канікул, коли почне грати дискваліфікований нині Бєсєдін (який до речі, також не золото, та й не срібло).

А найбільше сподобались, ті яких постійно лають: Буяльський і Шепелєв. Чесне слово.

Слава богу, що вчора грали з Інгульцем. Бо лише слабість Інгульця дозволила нам привезти додому три повноцінні бали. Повторюсь: виграли вчора не тому, що відіграли сильно, а тому, що Інгулець, який би він не був симпатичним, ще не вміє вигравати навіть в такого Динамо.

Тому й закінчу тим, що написав з самого початку: слава богу що виграли. І надіюсь, що єдина причина цього найгіршого матчу в цьому сезоні звалась коронавірусом.

З повагою,
Скіф!