Колишній гравець і тренер "Мілану" Карло Анчелотті розповів, як йому доводилося працювати й сперечатися із українцем Андрієм Шевченком.
"Багато разів мені доводилося зупиняти його, і я ніколи не бачив його втомленого, він мав надзвичайну витривалість. Він ніколи не відчував втоми, здавалося, нічого йому не було страшне.
На тренування він завжди приїжджав найпершим, ми проводили сеанси витривалості, бігу, і він завжди перемагав усіх.
У 2003 році, після матчу проти мюнхенської "Баварії", я дав йому два дні відпочинку і сказав: "Андрій, не приходь завтра тренуватися, залишайся з родиною, відпочивай. Не можна так працювати, ти ніколи не зупиняєшся, з часом ви відіб'ється на твоєму здоров'ї. Він відповів: "Тренер, що я зробив неправильно? Чому ви так ставитеся до мене? Я зовсім не втомився".
Моя пропозиція образила його, хто знає, який біс перебуває у його в голові.
Він додав. "Якщо в Україні дають вихідний день, це означає, що у гравця не все добре. Полковник Лобановський не сприймав таких речей. Я хочу вигравати якомога більше, і все це може прийти лише на тренуваннях. Я не хочу відпочивати. Мені це не потрібно, в Україні я тренувався на льоду при -10, поки не падав. Будь ласка, містер". Після такої відповіді, як я міг сказати йому ні? Це був ідеальний автомобіль, суміш класу, техніки, швидкості та непередбачуваності.
Він мчав до мети, як мало хто. Він забивав усіляко: правою ногою, лівою, головою, штрафними ударами, дальніми ударами, у нього було все: такого гравця хотів би кожен тренер. Шевченкові, звичному до тренувань на льоду України, наші заняття здавались прогулянкою в парку".
А когда Шева вернулся в Динамо, то услышал от болельщиков: "Пазик тянет одеяло на себя"... А когда стал тренером, то местные знатоки футбола (особенно тренерского дела) в выражениях вообще не стеснялись.
Неудивительно, что старания старых болельщиков освещать в блогах историю киевского Динамо порой вызывают к жизни "посты", в которых нет ничего, кроме гнусных по своей сути личных выпадов. Но не могу сказать, что это уникальное явление, присущее лишь нынешнему поколению: в свое время на футбольной брехаловке в адрес Лобановского высказывались и похлеще. Доставалось и Блохину. Однако история рассудила иначе.
Но тут и тренеры сработали не оптимально. Шева, как Пеле на чм 70, мог бы играть из глубины, вести игру, работать диспетчером, а не наконечником... с его пониманием игры можно было найти соответствующую роль на поле. А не гоняться за своей тенью образца 99 года.
"Однажды в бытность игроком «Ромы» я наблюдал за тренировкой Лобановского, и ее общая интенсивность была просто невероятной. Он использовал всю длину поля, работая с тремя группами по семь игроков. Первые две группы играли друг с другом – нападение против защиты, и когда обороняющаяся команда отбирала мяч, она должна была через пас пройти средину поля и начать играть против третьей группы.
Лобановский продолжал это упражнение 45 минут, повторяя снова и снова. Я попробовал это в «Реале», и игроки смогли выдержать только 15 минут. С ума сойти!"
Вале́рий Васи́льевич Лобано́вский (укр. Валерій Васильович Лобановський; 6 января 1939[4], Киев — 13 мая 2002[4], Запорожье) — советский футболист, советский и украинский тренер. Многолетний наставник киевского «Динамо», во главе которого дважды выигрывал Кубок обладателей кубков и один раз Суперкубок Европы. Трижды был наставником сборной СССР, с которой стал вице-чемпионом Европы 1988. Главный тренер сборной Украины в 2000—2001 годах. Полковник внутренней службы.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
Трохи раніше "спеціалісти" розказали як правильно має грати Мессі.
А скільки разів перелопатили при життю, покійного на жаль, Марадону?!
Відійдемо від футболу, і побачимо те ж саме!
А хто є по своїй суті ті, що "клюють" чи плюють?