Підбиваючи підсумки - 1.0

Почнемо здалеку.

Перше, мені дуже не подобається перенос гри за Суперкубок України на кінець вересня, бо це вже буде не Суперкубок, а казна що. Матч за Суперкубок – це завжди свято початку сезону. А що нині? До 22 вересня команди зіграють вже 8 турів, збірна України вже зіграє дві гри і тільки тоді відбудеться матч відкриття сезону.

Абсурд! Ідіотство! Безглуздя! Просто маячня!

І це все з подачі хитрого домнула Мірчі, який до того ж просить збiрників вийти з відпустки раніше на 2…3 дня, тобто 12…13 липня., за 10 днів до початково призначеної гри. Та навіть якщо й збірники не зможуть прийняти участь в грі (Караваєв, Забарний, Бущан, Миколенко, Сидорчук, Шапаренко) , то у нас же є ще гравці, які нині «блискуче» грають з Базелями та Люцернами…

Та й згадайте у нас це вже було!!! Було... Було!!!

Згадайте як майже дублюючий склад Динамо обіграв в матчі за Суперкубок той же Шахтар в 2007 році. Невже забули вже подвиг Рибки, Марковича, Гавранчича, Мандзюка, Федоріва, Дедечко, Михалика, Морозюка, Алієва, Олійника, Лисенко, Воронкова, Нінковича (останні два вийшли на заміну), які в суворій чоловічій грі, хоч і по пенальті, але все ж таки обіграли основний склад Шахтаря . Було… А нині лячно… Але в тій грі киян тренував Дем’яненко, а нині у нас коуч Луческу, якого тоді молоді динамівці залишили в дураках.

До того виходить, що керівництво Динамо сподівалось на те, що наша збірна вилетить з чемпіонату Європи після групового турніру (21 червня). Якщо ж це не так, то чому ж воно погодилось ще 3 червня на календар чемпіонату України 2021 году, в якому було передбачена гра на Суперкубок 22 липня. Здається тоді вони (мабуть, разом з виконкомом УАФ) не думали й не гадали, що збірна України вийде в чвертьфінал. Чи я не правий?

І друге. Знову про нашу збірну. Так як нині обливають брудом нашу команду, мені не могло наснитись навіть в самому жахливому сні. Кошмар на вулиці Вязів. Чесне слово. Але обливаючи брудом Шевченко з гравцями Шахтаря, а також особисто Зінченко з Малиновським, сором'язливо чомусь обходимо стороною наших “уславлених” любимців - динамівців. Мабуть тому, що вони наші.

Але ж згадайте, як наш Миколенко, виграючи майже всі єдиноборства (92%), втрачав раз за разом позицію, куди вривались всі ті кому не було ліньки. Згадайте як не міг навести ладу в центрі поля Сидорчук, даючи змогу забити тому ж Форсбергу і обрізуючись в грі з англійцями. Здавалось до Бущана питань немає, але не ж виручив Жора тоді, коли потрібно було виручати. Пам’ятаєте що говорив про гру воротарів Лобановський: задача воротаря не взяти мертвий м’яч, а не пропустити необов’язковий. Думаю, що після гри з Англією Бущана за 15 млн. євро ніхто не купить. Та й за менші гроші в топ-чемпіонати його ніхто не позове. Турція… Греція…

Забарний! Хлопець росте на очах. Але чомусь думаю, що нинішній рівень гри – це його потолок. Суть в тому, що він зовсім не вміє рухати м’яч (тобто віддавати точно пас на більше чим 30 метрів на своїй половині поля та на 10 метрів в штрафний майданчик). Дивіться, той же обпльований нами Матвієнко в грі з Англією рухав м’яча на 645 метрів, а наш Забарний – лише на 220 метрів. А в сучасному футболі рухати м’яч є однією з основних задач центрального захисника. А у нас, як бачите, це вміє робити один Матвієнко, який через свій невеликий зріст програє боротьбу головою в штрафному майданчику. І, розумієте, навчити рухати м’яч в віці Забарного дуже тяжко, та навіть не можливо. Бо цього потрібно вчити змалечку. А у нас тактиці гри дітей ніхто не вчить. Техніка, тактика закладається у головах гравців змалечку. А чого навчать хлопчаків колишні костоломи, які закінчили грати й стали дитячими тренерами?

Третє. Шевченко на 100…200 відсотків, та що там на 100500 % правий, кажучи, що головна біда нашої збірної – це наша першість. Гравці, які не звикли всю гру бути в грі, обов’язково (підкреслюю - обов’язково) допустять катастрофічну помилку в грі. Розконцентрування уваги хоч на мить в відповідальних матчах будь – коли, але призведе до голу. А наша першість з її валяночною інтенсивністю допускає виключання з гри не то, що на 3-4 секунд, а на три-чотири хвилини, як мінімум. А керівництво УАФ ще й виконує забаганки тренерів щодо зменшення так званих високих нагрузок наших бідних хлопців.

Тому я розумію намагання Шевченко залучати в збірну гравців з чемпіонатів, які грають в інтенсивний футбол. Бо тільки такі гравці зможуть грати і швидко, і технічно, і розумно. Інші в інтенсивних чемпіонах не виживуть. Але ж де знайти таких гравців? Їх раз – два, ну три – чотири, і все. Ось і виходить, що англійці можуть безболісно міняти половину команди, а Шевченко не може знайти заміну одному Зубкову. Це також наша дійсність. І, на жаль, наше майбутнє.

З повагою,
Скіф.