Все починається знизу.

Я пишу ці рядки не знаючи сьогоднішніх результатів ігор Колоса та Шахтаря. Я хочу лише нагадати колегам, які вміють та бажають думати і аналізувати, а не тим хто волає «Дайош» та «Ура», про тенденції, що роз’їдають, як луги та сірчана кислота з царською горілкою, весь наш футбол, в тому числі наше з Вами, друзі, любиме Динамо.

Згадайте більшість з нас, озброївшись калькулятором, а дехто засів за комп’ютери, без вагань стверджують, що раз ПСЖ коштує 917, 75 млн. євро, а Динамо з Шахтарем в сумі 313 млн. тих же самих тугриків, то ми ніколи не обіграємо французів, точніше тих, хто грає за цю команду з любимого мною Парижа.

Так то воно так, але якщо це так, то навіщо грати в футбол, навіщо боротись за якесь звання, якщо можна взяти порахувати й сказати, що МанСіти стане володарем Ліги Чемпіонів, як найбагатший клуб (1,06 млрд. євро), а в фіналі гратиме з тим же ПСЖ (це без переходу в нього Мессі).

Та й чемпіонат України можна не проводити, а лише провести бухгалтерські підрахунки. Так то воно так. Але ж…

Не гроші і не бухгалтерія грають в футбол, а люди, які сьогодні можуть видати блискучу гру, а завтра провалитись, яких сьогодні готові носити на руках, а завтра – віддати на мило, як колись говорили. В футбол грають люди, які можуть все (навіть прийняти на груди не тільки півлітру, а й метеорит), але, які також можуть пускати метеликів та м’яча в «домік». Колись говорили: поле зелене, а м’яч круглий. Я розумію, що сильніші та технічніші футболісти коштують не дешево, але вони люди, такі ж самі як і ми з вами, і тому можуть помилятись та ловити метеликів, як, наприклад, ловив їх Лоріс Каріус, голкіпер Ліверпуля в фіналі Кубка Чемпіонів в Києві. І грати з ними можна. І обігрувати можна, як колись їх обігрував Лобановський, з гравцями вартість яких була на порядок меншою, чим віртість грандів.

Згадайте, що фінський віце – чемпіон (Купіон Палаусера) коштує в два раза дешевше нашої Ворскли, а де нині полтавці, а де фіни? Та й Колос наш в півтора рази коштує більше, ніж Шахтар з Караганди, а ми чомусь хвилюємось за результат.

Так що не все по - бухгалтерськи просто.

Тому хочемо ми того, чи ні, а програш двобою Ворскли фінам та нічия Колоса з карагандинським Шахтарем – це не що інше, як дзеркало нашого футболу. Бо наш футол, наш олігархічний футбол, знаходиться, якщо не в дупі, то на камчатках європейського футболу. Якщо не далі.

Наш футбол за деяким винятком (Суркіси, Ахметов, та мабуть все) нікому не потрібен. Навіть кучці володарів команд, які бажають до того ж позбутися їх. Футбол не потрібен і нам, вболівальникам. Ми хочемо бачити може лише декілька матчів за чемпіонат, та й то обмеженою кількістю. А багатьом хотілось, що б ми бажали бачити не футбол, а плітки про футбол і нас цією жовтизною, йєловичиною (Футбол123), вже кормлять, кормлять. Беріть. Їжте, жріть, і не думайте. Не потрібно думати. За нас є кому думати. І багато з нас не хочуть ворушити мізками, не хочуть не те що мислити, а, навіть, міркувати. Бо важко...

Нинішні уповільнені процеси гноїння в нашому колгоспно-олігархічному футболі, можна назвати одним жорстким словом - Деградація…

І в першу чергу - деградація дитячого футболу, тобто основи піраміди на якій побудований футбол. Порахуйте скільки в Шахтарі своїх вихованців. Згадайте, що проти Генка в складі нашого чемпіона вийшло всього два українці і зі скрипом виграли, а проти Олександрії Де Дзербі вирішив в основі випустити аж шістьох українців ( з Марлосом – сімох)… і програли… Думаю, що італійський коуч тепер навіть під загрозою розстрілу не випустить на поле разом стількох українців.

В Динамо, здається трохи краще. Стабільно на поле виходять шість – сім українців ( в останньому матчі з Зорею – в основі вийшло аж 9 наших гравців). Це радує. Але ж…

Давайте чесно скажемо, що за ними нікого немає. Заміни, як і стабільності, немає. Бо хто замінить вже літнього Сидорчука? Хто може замінити Буяльського? Де хоч один нападник? Гармаш, який це амплуа почав освоювати в 31 рік? Форварди, де ви? Ау? Пустота… Навіть відлуння не чути.

Та хіба лише нападники…

Згадайте скількох молодих динамівців взяв на перший тренувальний збір в Швейцарію цим літом Луческу. Назву поіменно: воротарі - Моргун, Ігнатенко, Кучерук, захистники – Біловар, Дубінчак, Кравченко, Скорко, Вівчаренко, півзахисники – Цитаішвілі, В. Волошин, Бражко, Колобенко; нападники – Ванат, Н. Волошин ну й Супряга (куди без нього). 15 молодих гравців, 15 надій. А де вони нині, через півтори місяці. В складі Динамо, крім Супряги (знову ж як без нього), немає жодного. Жодного. А 14 молодих прекрасних динамівських легінів під керівництвом, як ми думали, обдарованого коуча, до того ж - свого, бігають за Чорноморець і... програють. Надіюсь поки. Але в складі Чорноморця з десанту в 14 гравців в останній грі з Металістом 1925 в основі вийшло лише 5 арендованих динамівців, включаючи Кадірі. Мороз задумався, здається...

Пустота. Торрічеллієва..

Як бачите, «неладно что-то в Датском королевстве». Щось не те діється в нашому футболі.

На мою думку, не те – це те, що ми втратили дитячий футбол. Точніше не втратили, а зробили з нього не дитячий футбол, де діти повинні вчитись футболу, а школи, академії, де дітей учать не грати, а перемагати. Не учать мислити, а здобувати вікторрії будь якою ціною. Як наслідок, у дітей немає не тільки звичайної середньої освіти, але й якісної базової футбольної. Вони не тільки не читали того ж Дюма, а тим більше Винниченко з Сосюрою чи Жаданом, вони не вміють виходити з захисту, просувати м’яча передачами, вони не можуть освоїти командну гру, та й простого точного і сильного удару щось не помітно. Їх не вчили думати на полі. Та й коли навчитись просувати мяча, коли він, заряжений довгим пасом, мов скаженний літає над головами... Не вірите? Подивіться на гру Чорноморця…

А хто їх иає вчити? Питання питань...

Динамо нині проїдає іспанські наробки, «задел» по – російськи. А за ним, як бачите, нікого немає. І це вирок динамівській академії, це вирок Іщенко, якого до речі в нашій Зірці в середині 70-их болільники називали Акулою. Академія, що не дає «на гора», нікому не потрібна. З випусників післяіспанського періоду заграв лише Забарний. Ми його так хвалимо, так хвалимо, що готові не помічати багатьох недостатків, серед яких: невисока швидкість, часта втрата позиції, а головне - не вміє віддавати першого пасу, що починав би атаку. Центральний захисник без такого пасу - підстрелена качка. А він краший… Інших"гіндербугів" у нас немає. Хоч я думаю, що і Луческу , та й нині вже відставний Шевченко, хотів би мати.

Я б не звинувачував у всіх недоліках УАФ та арбітрів, як нас вчать братИ, ні… Все починається знизу.

Тому до обвалу, до лавини, що може при відсутністі достатньої кількості грошей знести Динамо, як флагмана українського футболу, залишилось років пять. А бачити флагманом Шахтар з іноземними футболістами я б не хотів.

На сьогодні досить. Я наводив приклади лише про наше з Вами Динамо. Не тому що хочу його хейтирити та хаяти. Ні, навпаки, тому, що не байдужий до нього.

З повагою,
Скіф.