Динамо Шахтар. Чи здивує Луческу?

Настрій у мене такий самий, як і у багатьох вболівальників Динамо. Він вкрай сумний. Знову з’явилось відчуття безпорадності. Так, тут лише 2 матчі проведені із негативним результатом. Але що об’єднує ці результати? 0:3 і 0:5. Без характерні поразки, коли Команда не знайшла в середині себе сил і спроможності хоча б спробувати переломити хід поєдинку.

2:3 і 2:5 виглядали б куди оптимістичніше за змістом. Бо був би показний характер, жага боротьби. Але такі вльоти по суті із одним і тим самим малюнком – вкрай сумно. Це говорить про організацію, про характер і бійцівські якості. Можна програти Баварії, але піти з поля із високо піднятою головою. Ось ці два матчі загнали в сумний стан зневіри у спроможність ламати матчі, які складаються невдало. І все це напередодні по суті головного матчу осені. А суперник дійсно схоже набирає оберти. шахта місяць тому і зараз – різні команди за рухом, динамікою. Цілком можливо, що італійці заклали фізику вірно і вони додають по ходу сезону. Динамо ж місяць тому виглядало потужно, структурно організовано. Зараз структура втрачена, потужності не вистачає. Поплила фізика? Чи ментально гравці зламались? А може ситуація у Збірній відобразилась на гравцях. Може Петраков фізично перевантажив гравців. Або емоційно збив.

Правда перекладати свої проблеми на інших – слабкість. Цілком можливо, що другий сезон Луческу стане важливим перехідним етапом у розвитку Динамо. Якщо перед початком сезону робився акцент на тому, що цей склад є недоторканим і купувати нових гравців – порушити мікроклімат. Тепер все змінилось. Вочевидь, що Андрієвський, Сидорчук і Шепелєв – для більшості команд чемпіонат гравці, які можуть виконувати поставлені задачі. Як тільки планка підіймається і всі вони починають обрізатись, втрачати позиції і привозити голи в свої ворота. Півзахист Динамо – найбільша проблема на сьогодні. Тут необхідні гравці більш високої кваліфікації. Слабкий центр поля тягне Команду вниз.

Коли розповідають про проблему із форвардом, то влітку підписали 3 форварда. У кожного є своя з.п. Впевнений, що в сумі з 3-х заробітних плат можна сформувати одну, цілком конкуренту для запрошення форварда стабільного, якісного. Але вибір форвардів – вибір Луческу. Він не може жалітись. Можна було придбати якісного форварда на таку важливу і критичну позицію. Гармаш як форвард – добре для чемпіонату. Де ми граємо в позиційному нападі. Але от матч із Бенфікою, матч із Баварією. Які слабкі місця у Кума? Відсутня стартова швидкість. Було декілька моментів, коли можна було втекти, але все дуже повільно. І друга вада – гра на лінії офсайду. І з Баварією, і з Бенфікою те, наскільки регулярно Ден потрапляє в офсайди в тих епізодах, де команда вибігали в перспективні атаки, або як із незарахованим голом Шапаренка, це також тягне команду вниз у відповідальних матчах. Та це вибір Луческу також. Його Гермаш влаштовує.

І от тепер матч чемпіонату. Суперник грає від наявного складу. Де Дзербі спробував пограти у свій футбол, як колись Фонсека. І повернулись до футболу Луческу. Швидкісні контратаки. В позиційному футболі шахта слабка. Італієць сумно змушений грати не у той футбол, який так любить. Він це визнав публічно. Тому задача для розумного тренера, який хоче виграти, це ловити в контрах кротів. Грати другим номером, середнім блоком, і ловити. Та от для того щоб втікати треба мати не Гармаша на вістрі. Все просто. Футбол – гра проста. Та от наш півзахист і далі залишається таким, який сам привозить собі проблеми. І тут будуть ловити нас. Хто першим зловить, той і виграє.

Дякую за увагу!