Три думки

Вчора всі чекали перемоги: як же так, ми тижень тому обіграли нащадків святого Патріка другим складом, та ще й в гостях, тому сьогодні потрібно обов'язково перемагати. Навіть те, що ці нащадки святого Патріка виграли у нащадків не менш знаного Вільяма Воллеса, та ще й з розгромним рахунком, не зумовляла нас хоч трохи подумати.

Я думаю, що такі ж думки опанували й нашого тренера, коли він вирішив грати без лівого крила атаки. Навіть писав в якомусь коменті до гри, що це дурня. Тактична дурня, бо цим ми розв’язуємо руки правому захиснику ірландців, швидконогому й технічному Коллінзу, який в минулій грі наглядно доказав Мудрику, що не ноги головне в футболі. І доказав так, що прийшлось Михайла міняти.

І як виявилось напророчив на свою голову. Те що зробив Коллінз на 31 –ій хвилині потрібно написати у всіх підручниках по футболу під назвою: «Як не потрібно грати в захисті».

Чому так вийшло? Думок багато. Але основними залишаться для мене лише три.

Перше. Ми так і навчились білд-апу. При Шевченко ще якось вивчали цей урок, а нині забули, по його існування, хоч що він є основним предметом виходу з - під високого пресингу. Що ж ми бачили вчора? Два гравця атаки ірландців плюс опорник Каллен сковували чотирьох наших захисників і опорника, якого вчора намагався грати Сидорчук. До Малиновського (а потім Шапаренко) і Зінченко м’яч доходив лише після сумбура, хаосу й безладдя біля наших воріт. Сидорчук, наприклад, боровся як лев на полі, відбирав м’яча, але потім, відібравши, не знав що з ним робити. Про нього, наприклад, в перерві гри в одному з ТК (не пам’ятаю в якому) автор написав: «Забороніть Сидорчуку грати в футбол».

Як результат, зникла колективна командна швидкість. Українська атака розвивалась черепашчими темпами і ірландці не спізнювались накрити всіх наших гравців, встигнувши заглянути до польського пабу й випити бокал Guinness-а.

Ви, надіюсь, помітили як носився по полю Зінченко в пошуках м’яча і як він, отримавши його, намагався щось створити в атаці. Його паси могли б бути початком цікавих комбінацій, але ж партнери чомусь не розуміли задумок Олександра й у більшості випадків передачі не находили адресата. Та коли виходило, то це несло загрозу. Пам’ятаєте ж, що нашу гольову атаку почав якраз Зінченко. На мою думку, Олександр - найкращий гравець цих матчів.

Друге. Склад. Я б не критикував склад, що підібрав Петраков. Це насправді наші найкращі гравці. Добавив би лише Буяльського (але Віталій штучний товар і може грати лише у Луческу). Але, друзі, на мою думку вони, лише за деяким винятком (Зінченко, Малиновський, частково Циганков, Миколенко з Ярмоленко і Забарним), поступаються навіть посереднім гравцям, що грають в командах другого ешелону топ- чемпіонатів. І кричати на весь голос, що наші гравці технічні, що вони вправні, що вони обіграють одною лівою будь - кого, невірно й навіть злочинно. Головний недолік наших гравців – слабкість, а то й відсутність, футбольного інтелекту. Яскравий приклад – на жаль, Мудрик. Технічно він готовий грати навіть в МанСіті, але через брак того, що ми називаємо, футбольним мисленням , Гвардіола не підпустить його, навіть до другої команди.

І таких гравців - більшість. До тихпір поки наших пацанів будуть тренувати фізруки, то ми на виході будемо бачити бігунців, готових битись, боротись, але не грати в футбол.

Для великого футболу в наших командах готовий лише один гравець - Циганков. Та й то, якщо він не буде зволікати з переходом в більш класну команду. Згадайте приклад Миколенко, який за півроку навіть в аутсайдері АПЛ – Евертоні - навчився грати в футбол.

А без патронів, як колись вважав Наполеон, перемагати неможливо.

І третє. Тренер. Я дуже багато вже писав про нинішнього тренера. Розумієте, якщо посередніх гравців тренує й готує тренер - лев, то, навіть, від такої команди можна очікувати успіху. Але якщо їх тренує посередній тренер з уявленням про доісторичний футбол, до того ж який не звик працювати з дорослими та поважаючими себе гравцями, то така команда майбутнього ніякого не має. А якщо цей тренер ще й звик ображатись на критичну думку, то майбутнього не буде в квадраті. Продовження контракту з нинішнім тренером, на мою думку, буде агонією всього того, що створили Шевченко з Мальдерою. Агонією української збірної.

Все. Бо думки заведуть так далеко, що пошкодую потім. Може якось пізніше.

З повагою,
Скіф.