Болить...

Не писав давно, та й не особо хотів писати, але Динамо здивувало так, що не написати пару речень було б злочином проти Динамо. Не того Динамо, що ми бачили в суботу, а того Динамо яке ми любили, та й любимо ще. А воно різне: Динамо від Луческу з Суркісами та наше з Вами, колеги, Динамо.

Я майже фізично відчував, як ворочались в гробах легендарні динамівці, дивлячись звідти, з Висоти, на потуги нинішнього Динамо, потуги які тяжко назвати футболом.

В суботній грі в футбол Динамо грало всього дві-три хвилини, в 35 –ї по 38 –му. Весь інший час, то муки, то по О. Толстому, ходіння по мукам.

Головне питання: ЧОМУ? Якщо хтось скаже, що в Динамо гравці гірші, ніж в Інгульці, ніхто з Вас, колеги, в це не повірить. Гравці Динамо на порядок класніші, ніж футболісти з Петрово (хай вони на мене не ображаються, але це так). Але в футбол грають не тільки ногами, а й головою, з задумками, награними варіантами перемоги. Та ось цих задумок ми й не побачили. Порядок б’є клас, як ще в 50-ті писали теоретики від футболу і втілювали в життя діючі тоді тренери.

Наш «легендарний» тренер це золоте правило футболу забув. Весь підготовчий період в Туреччині він анархічно, архаїчно та безсистемно, навпомацки, шукав, а не награвав, склад команди. А ось навчань як проходили автобуси, як брати футбольні фортеці, куди бігти, коли перед тобою стіна з п’яти-шести захисників, здається не було. Та й не могло бути, бо на зборах Динамо майже всі ігри не грало проти автобусів з тролейбусами, проти непрохідних редутів суперників, не грало так, як 90 відсотків ігор буде грати в першості України. І коли прийшлось так грати, то гравці Динамо не знало що робити, хоч знати як грати вони повинні не те що інтуїтивно, а на рівні інстинкту.

Колеги, Вам вдалось помітити хоч трохи творчості в діях Попова з Дякучом? Тільки в білд-апі від них як з цапа молока, але в провалах – вони суворовські чудо –богатирі.

До речі: чому грав Дячук, а не Сирота, який вміє віддавати точні паси й загрожувати воротам?

До речі, навіщо сплавили Бурду в Зорю?

Виходити грати з двома опорниками проти Інгульця, це заздалегідь принижувати себе. Ці опорники (Сидорчук і Шепелєв) хоч і намагались щось високо творити, але через неймовірно високий брак в передачах їх висока позиція оберталась лихом проти Динамо, бо в вільні, залишені ними зони, вривались молодці «папи Поворознюка» і робили лихо з нами.

А що творив в суботу на полі Караваєв, який на зборах був кращий, або одним з кращих? Постійно втрачав м’яча і віддавав в нікуди передачі, на «авось». Та й не тільки він один.

Скажіть будь ласка, а Царенко, чи хоч раз дотронувся до м’яча в карному майданчику: я не памятаю (може помиляюсь).

Всі переміщення Буяльського, всі його відкривання в карному майданчику зводились нанівець відсутністю точної передачі на Віталія. Відсутність Циганкова – це відсутність інтелекту нинішнього Динамо іфд Луческу.

Але всі ці питання не тільки до хлопців. Впевнений, що навіть таким складом Динамо може боротись за чемпіонство. Як мінімум за друге місце. Але не впевнений, не впевнений ще з літа 2021 року, що ця тренерська команда зможе дати новий крок в розвитку Динамо. Я це писав вже не раз, не два, не місяць і не рік. Надоїло писати, як і дивитись, на потуги Динамо від Луческу якось грати в те що колись звалось футболом.

Можна програти, але програти, а не тріщати по всіх шовах без волі і без сорому, та й ще й звинуватити когось в поразці (ми це вміємо), але програти Інгульці не тільки прикро, жахливо, але й образливо.

Не можна, колеги, бути сексиськи тупим Ванатом і не знати, що в багатьох чемпіонатах жінки судіть чоловічі матчі.

А про Суркісів – ні слова, бо всі слова зайві.

"А серце жде чогось.
Болить.
Болить і плаче і не спить..."
(Шевченко, той що Тарас)

P.S. А друга половина чемпіонату здається буде цікава...