Не створити собі кумира або Ребров.

Напишу дещо непопулярне, але те, що в останні місяці крутиться не тільки в моїй вже майже зношенній голові, але у багатьох вболівальників.

Ми як мани небесної, як месію, чекаємо у керма збірної Реброва. Так, Ребров нині один з кращих, а може й найкращий український тренер, та чи досить буде його скілів для успіху в збірній.

Ось саме в цьому я не впевнений. Точніше – не достатньо впевнений.

Я ніколи не творив собі кумирів. Завжди на поточні процеси (і не тільки футбольні) дивився з великою долею скепсису, не приймаючи дочасно передчасні висновки.

То ж давайте розберемось – що являє собою як тренер Ребров. Хоч звичайно мої роздуми суб’єктивні і навіть, може бути, якимось чином упереджені.
Так, Ребров має ясну голову і абсолютно здоровий глузд. Ставши несподівано для себе в квітні 2014 р. тренером Динамо він через місяць, 15 травня, зумів виграти для Динамо Кубок України.

Але згадайте передісторію тої гри: Шахтар тільки но став чемпіоном країни, але втратив свій стадіон і свою базу (останній матч Шахтаря, наскільки пам’ятаю, вже догрававcя в Черкасах). Якраз в ці дні в Донецьку починалась підбурьована росією антиукраїнська істерія. 28 квітня 2014 року в місті відбувся останній проукраїнський мітинг, який був розігнаний озвірілими бойовиками в балаклавах. Свій останній матч того чемпіонату в Донецьку Шахтар зіграв 2 травня. Після цього матчу гірники і стали чемпіонами відірвавшись від Дніпра на 6 балів.

Зрозуміло, що настрій гірників, хоч вони й стали чемпіонами, в той час був не на висоті. Динамо ж, змінивши тренера (як пом’ятаєте - Блохіна) перевтілись в команду, що хоче й уміє вигравати. А склад –то киян був тоді ого-го. Нагадаю, тим хто забув, хто грав в тому фіналі: Шовковський (К), Сілва, Велозу, Драгович, Ленс, Ярмоленко, Гармаш, Віда, Макаренко, Мбокані, Беланда. А на заміну вийшли: Вукоєвич, Сидорчук і Калітвінцев. Подивіться, колеги, з 11 гравців стартового складу в тому, вже легендарному матчі, грало 7 легіонерів. І яких легіонерів! Нині таких не знайти в жодній українській команді.

Динамо перемогло. І Ребров перетворився з головного тренера, що виконує обов’язки, на справжнього головного тренера.

До речі, Ребров, як тренер, 10 разів виводив свою команду проти хлопців Луческу (8 раз Динамо і двічі – Ференцварош). По сумі цих матчів наш очікуваний герой програє румуну: три перемоги (в тому числі одна перемога по пенальті в фіналі Кубка України в 2015 року), дві нічиї і п’ять поразок. Також звернемо увагу, що перемоги були в начальний період тренерства Реброва (15.05.2014 -2:1, 5.10.2014 р. -1:0 і 4.6.2015 р. - 0:0 (по пенальті 5:4), коли у нього були сильні гравці, а Шахтар жбурляло з місця на місце. Сумарний рахунок по забитим голам в цих матчах - 6:13, також не на користь Реброва.

Тобто, бачимо, що Ребров, як тренер, програє досвідченому і сильному тренеру в очних поєдинках (хоч чи сильний тренер Луческу – питання дискусійне). А матчі ж збірної - це завжди, в якійсь мірі, очні поєдинки.

Підемо далі. Як тільки з команди Реброва пішли Велозу, Ленс, Бельханда, Драгович, Теодорчик Динамо стало буксувати, а Ребров не зміг придумати, як обіграти вже фонсековський Шахтар. Пішли поразки: від Ворскли, Зорі, того ж Шахтаря і, навіть, Зірки. Пам’ятаєте, колеги, як більшість блогерів цього сайту поливали тоді брудом Сергія Станіславовича. Тільки один Кабасік, як лицар Сумного образу, вперто захищав тренера.

В ті далекі вже часи Ребров, намаючись виправити ситуацію, зажадав від Суркіса підсилення і, не отримавши його, покинув Динамо.

Тепер глянемо на працю Реброва з іншої сторони.

Ребров всю свою кар’єру тренував в основному команди, трансферна вартість гравців в яких була найбільшою в чемпіонатах своїх країн.

Так було в Динамо, в сезони 2015/2016 і 2016/2017 років. І як тільки з команди Реброва пішли найвартішніші гравці, а Суркіс не закупив нових рівноцінних гравців, Ребров пішов з Динамо. Тобто його не відправили і відставку, а він пішов самостійно.

Так було в Саудовській Аравії в сезон 2017/2018 років (Аль-Аглі). В тому сезоні найбагатший клуб Аравії не став чемпіоном і Реброва звільнили.

Так було в Угорщині. Всі три сезони (2018/2019, 2019/2020 і 2020/2021 роки) Ференцварош був (та й і є нині) найбагатшим клубом цієї країни. Три чемпіонства Угорщини свідчать про те, що Ребров вміє використовувати ресурси.

Так є і в Еміратах. В минулому сезоні ребровський Аль-Айн був найбагатшим клубом країни. Тоді він виносив всіх: і команда Реброва перемогла в 20 матчах з 26 і лише раз програла. В цьому ж сезоні по вартості гравців Аль-Айн займає лише 4 –те місце в Еміратах і йде на третьому місці в чемпіонаті, маючи в 18 матчах вже три програші. А Ребров готується піти з клубу.

Наведені факти свідчать, що Ребров вміло й гідно працює лише тоді, коли у нього є вибір сильних виконавців і коли відчуває за собою фінансову підтримку власників клубів.

Третє.

Ребров, до його честі, вміє вибудовувати організаційну структуру клубу так, щоб в ньому все було скеровано на перемогу основної команди. Так було в Києві, коли він запросив до співробітництва іспанських фахівців і побудував структуру, що була направлена кожної миті, кожною думкою на сприяння основній команді досягнути мети. Але як тільки ця структура почала буксувати (проблема з Раулем, відхід з команди основних гравців, розбіжності з президентом клубу), успіхи зникали.

Так було і в Угорщині. Так є нині і в Еміратах.

Але нагоди вибудовувати організаційну структуру розвитку збірної України, схожої на клубну, до якої Ребров звик, у нього не буде. Праця в збірній і в клубі - це абсолютно різні речі. Їх об’єднує лише одне – гра. Чи зможе це зробити Ребров, який звик вдумливо й статечно працювати з клубом, не знаю.

Тому я б хотів, щоб ми з холодною головою, не створивши собі кумира , очікували приходу в збірну Сергія Станіславовича Реброва. Хоч я до сих пір не впевнений в тому, що Ребров очолить збірну.

Побачимо.