Рано кричати "Ура"

Як там в Черчилля: «Хто в молодості не був радикалом - у того немає серця, хто в зрілості не став консерватором - у того немає розуму»? Здається так, хоч ніхто й ніколи не чув від нащадка герцога Мальборо цю фразу.

До чого я?

В дитинстві і юності, та й в молодості, я кипів від кожного виграшу Динамо, від двох балів в турнірну таблицю.

Але потім, пізніше, ставши дорослішим, чомусь стало цікавіше говорити не про голи й очки, а про асисти, про комбінації, про гру. І футбол став ще захоплюючим, ще цікавішим, тим більше, що було кому виконувати ці асисти й створювати комбінації.

З тих пір я далекий від того, щоб насолоджуватись очками й місцем в турнірній таблиці. Мені хочеться бачити ГРУ, красиву гру, яка призведе до результату. Та, хоч убийте мене, але ГРИ, справжньої гри від Динамо, я вже багато років не бачу. Востаннє захоплювався грою мого улюбленого клубу наприкінці ХХ століття. Так, потім були деякі сплески, були красиві перемоги, але вони були лише тими окремими сплесками, які тільки підтверджують правило, а не спростовують його. Динамо від Луческу мені категорично не подобається, бо Динамо, яке побудовано для помсти, помсти Луческу Шахтарю, не може бути цільним і красивим. Бо, як стверджував давно-давно старий, але мудрий китаєць: «Перед тим, як помститися, викопай дві могили»

Тому й не писав вже багато часу про Динамо. Бо про що писати?

Невже будемо безтямно аплодувати і підкидувати чепчики за перемогу над дитячим садком Ротаня. Олександія починала гру зі складом, середній вік якого був 25 років, а закінчувала гру командою з середнім віком 22,5 роки. Порівняйте: Динамо починало гру зі складом, який мав середній вік -26,5 років, а закінчувало гру командою з середнім віком 26 років. Тільки Бражко і Ванат і Динамо молодші на рік за середній вік «дитячого садка» Ротаня, що закінчував гру. Виграти, а не мучитися, в такого дитячого садка Динамо було зобов’язано.

Але, але… ми любимо мучитися.

Динамо добре грало лише перші 15 хвилин, а потім кудись випарувалось. Позиційні атаки Динамо абсолютно не вдавались. Грали лише через фланги, а вінгери вішали мяча туди, куди не дивились очі. Лише Ярмоленко та інколи Буяльський намагалися щось креативно створювати. Черпачки Ярмоленко були все ж таки ефектні, а ось про їх ефективність згадувати не хочеться. А гол Буяльського був з тих, що тільки Буяльський зміг би його забити. Про захист Динамо знову говорити не хочеться, бо всі слова вже сказані. Позиційні помилки нащих помилки захисників вже далеко поза розумом. Їх підключення в атаку зазвичай є з майже нульовою ефективністю.

В середині другого тайму, коментуючи гру Динамо в цій грі, я писав, що впевнений, що Динамо виграє. Ця впевненість у мене виникала лише з того, що Динамо фізично сильніше і перебігає Олександрію. Так воно й вийшло. Згадайте, в кінці гри навіть Яромоленко виглядав як бойовий галльський півень на фоні пониклих курчат Олександрії. Дитячому садку Ротаня не вистачало не тільки вміння гри в футбол, а й простих фізичних сил. Згадайте, як біг за Кабаєвим Мартинюк, коли забивався останній четвертий гол. Свіжий 28-річний Кабаєв виглядав стрімкою ланню, а 21-річний знесилений молодий Мартинюк – старою, старою сторічною черепахою.

І два слова про Бражко. Так, Володимир сильний гравець. Буде колись. А нині його здібності розриваються лише в атаці і лише тоді, коли проти нього ніхто шільно не діє. Згадайте хоча б гру з тою ж самою Оболонню, яка на відміну від Олександрії захищалась високим пресингом і Бражко від цього часто розгублювався. Володимиру потрібно ще багато чому вчитись, щоб досягти рівень хоча б Сидорчука, не кажучи вже про Степаненко.

Динамо, на мою думку, перемогло Олександрію за рахунок більш глибокого складу, краще технічно і тактично навчених гравців, але в першу чергу через те, що просто фізично сильніші. І, якщо чесно, то я вірю, що Динамо може виграти першість УПЛ, але стати Чемпіоном, таким чемпіоном яким було за часів Соловйова, Маслова, Севідова та Лобановського, це Динамо від Луческу не здатне.

Ну що ж вперед до чемпіонства, тим більше, що нині Динамо може програти лише самому собі. Принаймні на цьому відрізку першості.

Бо не вірю в Зорю від Кривенцова, команди якого перемагали лише за рахунок порядку, забиваючи півгола за гру.

Не вірю в Дніпро від Максимова, перемоги якому приходять в основному від неймовірного бажання і волі виграти, але ж в грі з сильними командами крім волі і бажання ще потрібно і вміння.

До сих пір не розумію, в що грає Ворскла Скрипника.

А Рух, це качелі – сьогодні «ах», а завтра – «ох».

Що буде з Шахтарем – бог, мабуть, не знає, хоч Шахтар має найсильніший склад в лізі, але, як кажуть тіж самі китайці: «Не дай вам бог жити в епоху великих змін».

А ось Чорноморець з Кривбасом, можуть і будуть Динамо давати бій, якщо не заради чемпіонства чи слави, то в і'мя честі і достоїнства. І хто виграє в цих битвах - ніхто не знає.

Так що вперед … Але рано кричати "ура" і в повітря чепчики кидати. Та й чи потрібно їх кидати...

З повагою,
Скіф

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости